” –јѓЌј
” XX —“ќЋ≤““≤
|
” –јѓЌј |
|
| √оловна | «м≥ст |
| <<< Ќазад |
|
¬≤ƒЅ”ƒќ¬ј ≤ ¬≤ƒЌќ¬Ћ≈ЌЌя
|
|
”регулюванн¤
територ≥альних питань
|
|
|
|
|
|
ƒруга св≥това в≥йна мала дл¤ ”крањни не лише нищ≥вн≥ насл≥дки. ѕовоЇнна ”крањна у багатьох важливих в≥дношенн¤х ви¤вилас¤ дуже в≥дм≥нною в≥д т≥Їњ, ¤кою вона була ран≥ше. «начно розширилис¤ њњ кордони, зросла пол≥тична й економ≥чна вага в —–—–, докор≥нно зм≥нивс¤ склад населенн¤ ≥, що найважлив≥ше, вперше за багато стол≥ть ус≥ украњнц≥ опинилис¤ в межах одн≥Їњ держави. ƒо цих зм≥н прагнули пристосуватис¤ ¤к украњнське сусп≥льство, так ≥ рад¤нський режим, отож, кроки, спр¤мован≥ на це пристосуванн¤, становл¤ть головну тему повоЇнноњ ≥стор≥њ ”крањни. ”регулюванн¤
територ≥альних питань Ќайважлив≥шим дл¤ украњнц≥в територ≥альним питанн¤м, що його розв'¤зала в≥йна, стало включенн¤ «ах≥дноњ ”крањни до складу —–—–. Ќа превеликий жаль пол¤к≥в, —тал≥н переконав ¬еликобритан≥ю й —получен≥ Ўтати погодитис¤ на приЇднанн¤ до ”–—– земель, де зах≥дн≥ украњнц≥ складали б≥льш≥сть населенн¤. ¬ результат≥ у 1945 р. на ялтинськ≥й конференц≥њ —–—– удалос¤ примусити в≥дновлену ѕольську державу поступитис¤ своњми претенз≥¤ми на √аличину та ¬олинь ≥ провести кордон ≥з –ад¤нським —оюзом по так зван≥й Ђл≥н≥њ ерзонаї. ќсобливо бол≥сно переживали пол¤ки втрату Ћьвова Ч давнього баст≥ону польськоњ культури. „ому ж —тал≥н так
напол¤гав на включенн≥ «ах≥дноњ ”крањни?
«овн≥шн≥м виправданн¤м цього було те, що немаЇ н≥чого природн≥шого, ¤к возз'Їднанн¤
пригноблених
зах≥дних украњнц≥в з≥ своњми братами у
–ад¤нськ≥й ”крањн≥. ѕроте оск≥льки сумн≥вно,
щоб —тал≥н проймавс¤ ≥нтересами украњнц≥в, то,
очевидно, певну роль тут в≥д≥грали
його власн≥ пол≥тичн≥ ц≥л≥. ѕол¤ки були
неспроможними протисто¤ти йому у в≥йськовому та ≥нших в≥дношенн¤х, тому —тал≥н просто
не в≥дчував потреби повертати
њм √аличину й ¬олинь. ƒо того ж, оволод≥вши
√аличиною, —–—– д≥став виг≥дну
стратег≥чну позиц≥ю щодо ѕольщ≥, ”горщини та „ехословаччини. ≤ нарешт≥, —тал≥ну
не терп≥лос¤ розгромити украњнський
нац≥онал≥зм, а дл¤ цього в≥н мав загасити його ”регулюванн¤ територ≥ального питанн¤ з ѕольщею передбачало також обм≥н населенн¤м. ¬≥дтак у пер≥од м≥ж 1944 ≥ 1946 рр. рад¤нськ≥ власт≥ дозволили переселитис¤ у ѕольщу з √аличини й ¬олин≥ майже м≥льйонов≥ пол¤к≥в (включаючи значну к≥льк≥сть Їврењв та украњнц≥в, що визнавали себе за пол¤к≥в). Ќатом≥сть у –ад¤нську ”крањну добров≥льно чи п≥д примусом ≥мм≥грувало близько 520 тис. украњнц≥в, ¤к≥ опинилис¤ на польському боц≥ нового кордону. ÷ей вих≥д пол¤к≥в завершив њхн≥й довготривалий в≥дступ з ”крањни, що розпочавс¤ ще в 1648 р., коли польська шл¤хта втратила владу над Ћ≥вобережж¤м. “ривав в≥н прот¤гом XVIII та XIX ст., коли шл¤хта поступово втрачала пол≥тичну, а згодом ≥ економ≥чну владу на ѕравобережж≥. ≤ ось п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни рад¤нськ≥ власт≥ вигнали пол¤к≥в ≥з √аличини та ¬олин≥ Ч земель, на ¤к≥ 600 рок≥в тому почалас¤ польська експанс≥¤. « виходом пол¤к≥в в украњнськ≥й ≥стор≥њ перестали ≥снувати важлив≥, част≥ше антагон≥стичн≥, але нер≥дко стимулююч≥ стосунки. ќдразу п≥сл¤ в≥йни ћосква переконала також „ехословаччину й –умун≥ю в≥дмовитис¤ в≥д претенз≥й в≥дпов≥дно на «акарпатт¤ та Ѕуковину. ¬≥дтак «ах≥дна ”крањна з њњ понад семим≥льйонним населенн¤м та 110 тис. кв. км територ≥њ стала складовою —–—–. ѕ≥д к≥нець 1945 р. територ≥¤ –ад¤нськоњ ”крањни розширилас¤ до понад 580 тис. кв. км. ѕол¤ки ви¤вилис¤ не Їдиною етн≥чною сп≥льн≥стю, присутн≥сть ¤коњ на ”крањн≥ р≥зко зменшилас¤ внасл≥док в≥йни. ƒо 1939 р. тут проживало близько 650 тис. н≥мц≥в, переважно нащадк≥в колон≥ст≥в XVIII ст. ѕобоюючись того, що вони можуть стати на б≥к своњх сп≥вв≥тчизник≥в, що напали на —–—–, —тал≥н наказав евакуювати майже вс≥х н≥мц≥в дл¤ —ередньоњ јз≥њ. јналог≥чна дол¤ сп≥ткала приблизно 200 тис. кримських татар, а њхн¤ батьк≥вщина згодом була включена до складу ”крањнськоњ республ≥ки. ” 1944 р. —тал≥н, ¤кий вважав, що татари активно сп≥впрацювали з н≥мц¤ми, в≥ддав наказ провести њх масове вивезенн¤ з риму. Ћише близько половини татар, ¤ких брутально викинули з њхн≥х осель, витримали подорож до —ередньоњ јз≥њ. “а найтраг≥чн≥ша дол¤ сп≥ткала украњнських Їврењв. ”насл≥док нацистськоњ пол≥тики екстерм≥нац≥њ, а також масових евакуац≥й та обм≥н≥в населенн¤ з 2,7 млн Їврењв, що мешкали серед украњнц≥в у 1930-х роках, залишилос¤ десь 800 тис. ќкупац≥њ не пережив майже н≥хто, але у повоЇнн≥ роки на ”крањну повернулис¤ практично вс≥ т≥, хто свого часу евакуювавс¤ на —х≥д. –азючим контрастом на цьому тл≥ було в≥дчутне зростанн¤ рос≥йськоњ меншост≥. ѕ≥сл¤ в≥йни на ”крањн≥, й особливо на нещодавно анексованих зах≥дних земл¤х, в≥дчувалас¤ гостра нестача промислових роб≥тник≥в, державних чиновник≥в та парт≥йних функц≥онер≥в. ƒл¤ заповненн¤ цих посад на ”крањну, особливо в м≥ста, пересел¤лис¤ заохочуван≥ рад¤нським ур¤дом сотн≥ тис¤ч рос≥¤н. ѕро швидко зростаючу њхню к≥льк≥сть говорить така статистика: ¤кщо у 1939 р. на ”крањн≥ проживало 4 млн рос≥¤н, тобто 12 % усього населенн¤, то до 1959 р.Ч майже 7 млн, або 16 %. Ќа «ах≥дн≥й ”крањн≥, де до в≥йни рос≥¤н практично не було, у 1959 р. њхн¤ чисельн≥сть становила 330 тис., або 5 % населенн¤. ”насл≥док докор≥нних зм≥н в етн≥чному склад≥ ”крањни, що сталис¤ п≥сл¤ в≥йни, так≥ народи, ¤к пол¤ки, Їврењ, кримськ≥ татари, ¤к≥ прот¤гом тривалого часу в≥д≥гравали важливу роль в ≥стор≥њ ”крањни та ур≥зноман≥тнювали њњ культурну та етн≥чну мозањку, втратили своЇ значенн¤ або фактично зникли, њхнЇ м≥сце зайн¤ли в основному рос≥¤ни. “им часом приЇднанн¤ зах≥дних територ≥й не привело до пом≥тного зб≥льшенн¤ в≥дсотка украњнц≥в, оск≥льки лише компенсувало т≥ втрати населенн¤, ¤ких зазнала ”крањна п≥д час в≥йни. ” цьому процес≥ њњ сусп≥льство з багатонац≥онального перетворилос¤ на переважно двонац≥ональне, в ¤кому украњнська б≥льш≥сть ≥снувала пл≥ч-о-пл≥ч ≥з пост≥йно зростаючою рос≥йською менш≥стю. ”насл≥док чотирьох рок≥в найб≥льш руйн≥вноњ в ≥стор≥њ в≥йни –ад¤нський —оюз постав перед колоса¤ьним завданн¤м в≥дбудови господарства. “ак, наприклад, на ”крањн≥ промислове виробництво у 1945 р. складало лише 26 % р≥вн¤ 1940 р. як ≥ сл≥д було чекати, рад¤нська влада почала в≥дбудовувати своЇ господарство ≥з складанн¤ четвертого п'¤тир≥чного плану (1946Ч1950). ≤ знову цей план базувавс¤ на характерн≥й особливост≥ тотал≥тарноњ системи: можливост≥ розпор¤джатис¤ ресурсами без огл¤ду на бажанн¤ й потреби людей. «в≥дси ≥ його приголомшуюч≥ вимоги: в≥н закликав в≥дбудувати розорен≥ рег≥они, п≥дн¤ти промислов≥сть та с≥льське господарство на довоЇнний р≥вень ≥ нав≥ть перевершити його Ч ≥ все це за менш н≥ж п'¤ть рок≥в. —тал≥н запропонував р¤д гранд≥озних проект≥в Ђперетворенн¤ природиї, ¤к≥ передбачали буд≥вництво на ”крањн≥ величезноњ гребл≥ на ƒн≥пр≥, створенн¤ у —тепу великих л≥сосмуг дл¤ боротьби з посухами. Ќезважаючи на жертви та виснаженн¤ в≥д в≥йни, роб≥тники повинн≥ були, ¤к н≥коли, т¤жко працювати, оск≥льки план вимагав п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ на 36 %. ¬≥дбудова
економ≥ки. як ≥ в «ќ-т≥ роки,
четверта п'¤тир≥чка дала неоднозначн≥
результати. «усилл¤, спр¤мован≥ на в≥дбудову
важкоњ промисловост≥, що поглинули
85 % кап≥таловкладень, принесли
дивовижн≥ усп≥хи. ƒо 1950 р. промислове виробництво на ”крањн≥ на 15 ∞о перевищувало р≥вень 1940
р. Ќа «ах≥дн≥й ”крањн≥, де до
в≥йни важкоњ промисловост≥ практично не
≥снувало, прогрес у ц≥й галуз≥ особливо
вражав: до 1950 р. промислове виробництво у крањ
зросло на 230 ∞о. ” 1950-х роках ”крањна знову стала одн≥Їю з пров≥дних
≥ндустр≥альних крањн ™вропи. ¬она виплавл¤ла б≥льше чавуну на душу населенн¤, н≥ж
¬еликобритан≥¤, «ах≥дна Ќ≥меччина «ростанн¤ промисловост≥, проте, не привело до п≥двищенн¤ життЇвого р≥вн¤. “радиц≥йне дл¤ рад¤нського режиму нехтуванн¤ випуском товар≥в споживанн¤ д≥йшло до крайнощ≥в: купити пару взутт¤, зубну щ≥тку чи нав≥ть буханець хл≥ба було проблемою. Ќа 1950 р. легка промислов≥сть ледве дос¤гла 80 % довоЇнного р≥вн¤. упувати продукти споживанн¤ стало ще складн≥ше внасл≥док грошовоњ Ђреформиї 1947 р., що девальвувала карбованець ≥ Ђз'њлаї особист≥ заощадженн¤. јле н≥де невдач≥ в≥дбудови не ви¤вилис¤ з такою очевидн≥стю, ¤к у с≥льському господарств≥ Ч ц≥й хрон≥чно хвор≥й галуз≥ рад¤нськоњ економ≥ки. ¬тративши п≥д час в≥йни б≥льшу частину погол≥в'¤ худоби й техн≥ки, с≥льське господарство зазнало ще страшн≥ших руйнувань, н≥ж промислов≥сть. р≥м того, другор¤дне значенн¤, ¤кого надавали ц≥й галуз≥ рад¤нськ≥ планувальники, ≥ згубна с≥льськогосподарська пол≥тика рад¤нських чиновник≥в в≥дчутно перешкоджали виправленню становища на сел≥. Ќ≥би цього було мало, у 1946 р. прийшли катастроф≥чна посуха й голод. Ќезважаючи на ¤вн≥ хрон≥чн≥ проблеми колгосп≥в, рад¤нське кер≥вництво р≥шуче в≥дновило пол≥тику колектив≥зац≥њ й стало нав≥ть активн≥ше проводити њњ. ” 1946 р. було вжито заход≥в, щоб в≥д≥брати у сел¤н землю та реманент, ¤к≥ њм удалос¤ Ђприватизуватиї п≥д час в≥йни. Ќаступного року ћикита ’рущов розпочав на ”крањн≥, ц≥й с≥льськогосподарськ≥й лаборатор≥њ –ад¤нського —оюзу, гучний проект, спр¤мований на розв'¤занн¤ аграрних проблем. ¬≥н передбачав об'Їднанн¤ колгосп≥в у г≥гантськ≥ Ђагром≥стаї, що теоретично мало спри¤ти високоефективному використанню гостродеф≥цитноњ с≥льськогосподарськоњ техн≥ки; водночас кожне з них мало забезпечити близько 5 тис. мешканц≥в ус≥ма благами м≥ського житт¤. ѕроект також передбачав л≥кв≥дац≥ю присадибних д≥л¤нок, з ¤ких сел¤ни отримували б≥льшу частину продукт≥в харчуванн¤. Ќарешт≥, в≥н об≥ц¤в надати режимов≥ право ще сувор≥шого контролю над с≥льським населенн¤м. ѕроте, оголосивши про л≥кв≥дац≥ю крих≥тних, але таких життЇво необх≥дних дл¤ сел¤н д≥л¤нок, режим зайшов надто далеко: пасивний оп≥р ≥ гучн≥ протести набрали такого розмаху, що ур¤д мусив в≥дмовитис¤ в≥д проекту Ђагром≥стї. Ќа додаток, породжен≥ цим проектом хаос ≥ невдоволенн¤ лише перешкоджали виробництву зерна. Ќа 1950 р. воно дос¤гло близько 60 ∞о р≥вн¤ 1940 р., й ситне харчуванн¤ лишалос¤ р≥дк≥сною розк≥шшю. ѕол≥тична
в≥дбудова. омун≥стична парт≥¤ ”крањни ( ѕ”) пережила в≥йну
навдивовижу добре, хоч ≥ на початку цього
катакл≥зму вона перебувала в скрутн≥й
ситуац≥њ. Ќа парт≥ю л¤гла велика
в≥дпов≥дальн≥сть за перш≥ поразки, помилки ≥
страшн≥ втрати, що призвели до р≥зкого пад≥нн¤ њњ
престижу та авторитету. ¬насл≥док в≥йськовоњ моб≥л≥зац≥њ ≥ втрат на фронтах
чисельн≥сть член≥в ѕ” зменшилас¤ в≥д
майже 600 тис. у 1940 р. до близько 200 тис. у 1945 р.
Ѕ≥льш≥сть ≥з них евакуювалис¤ п≥д час рад¤нського в≥дступу, й лише десь
15 тис. перебували на ”крањн≥ п≥д ќсобливо пом≥тною рисою член≥в парт≥њ й насамперед њњ кер≥вник≥в, ¤к≥ прот¤гом в≥йни займалис¤ украњнськими справами, було сильне почутт¤ внутр≥шньоњ сол≥дарност≥. ¬еликою м≥рою воно виростало з тих товариських стосунк≥в, що процв≥тали у р¤дах партизанського руху, орган≥зованого й очолюваного комун≥стами. ÷е т≥сно згуртоване товариство високопоставлених член≥в ѕ” часто називали Ђпартизанським кланомї, багато учасник≥в ¤кого п≥зн≥ше стали членами украњнських Ђмаф≥йї, пов'¤заних ≥з ’рущовим та ЅрежнЇвим. ѕ≥сл¤ в≥йни, в м≥ру
того ¤к демоб≥л≥зувалис¤ чи поверталис¤ з
евакуац≥њ комун≥сти, а також ≥з вступом до парт≥њ нового
поповненн¤ њњ чисельн≥сть на ”крањн≥ знову
зросла й на 1950 р. становила понад 700 тис. јле вона
все ж лишалас¤ пор≥вн¤но малою: з кожноњ тис¤ч≥ населенн¤ лише 20
чолов≥к перебували в парт≥њ, в той час
¤к середн≥й показник по —оюзу становив «ќ
комун≥ст≥в на тис¤чу населенн¤. ¬ажлив≥ зм≥ни в≥дбулис¤ також в етн≥чному склад≥
ѕ”. ѕрагнучи стати часткою звит¤жноњ –ад¤нськоњ держави, честолюбн≥ украњнц≥
стали ви¤вл¤ти б≥льше, н≥ж будьколи, прагненн¤ до вступу в парт≥ю. “ому ¤кщо у 1920
р. украњнц≥ складали лише ”крањнськ≥ комун≥сти могли бути задоволеними з того, ¤к швидко в≥дродилис¤ вони п≥сл¤ в≥йни, але —тал≥н спод≥вавс¤ в≥д них б≥льшого. ѕор≥вн¤но з ≥ншими рег≥онами –ад¤нського —оюзу в≥дбудова промисловост≥ на ”крањн≥ в≥дбувалас¤ пов≥льно, становище в надзвичайно важливому с≥льськогосподарському сектор≥ республ≥ки було катастроф≥чним, а нац≥онал≥зм, особливо на «ах≥дн≥й ”крањн≥, лишавс¤ ще далеко не викор≥неним. “ому у березн≥ 1946 р. —тал≥н знову послав свого Ђавар≥йного монтераї агановича зам≥нити ’рущова на посад≥ першого секретар¤ ѕ”. ћалопопул¤рний аганович не добивс¤ великих усп≥х≥в, ≥ ћикита ’рущов, ¤кий попри своЇ рос≥йське походженн¤ ви¤вл¤в ознаки м≥сцевого патр≥отизму, знову повернувс¤ до иЇва. Ќайпом≥тн≥шим насл≥дком в≥йни на ур¤довому р≥вн≥ стала неспод≥вана, хоч ≥ дуже обмежена, по¤ва ”крањни на м≥жнародн≥й арен≥. ” кв≥тн≥ 1945 р. за напол¤ганн¤м —тал≥на ”крањна та Ѕ≥лорус≥¤ були включен≥ разом з —–—– до складу 47 крањн Ч засновниць ќќЌ. √оловним мотивом —тал≥на, ¤к правило, вважають його прагненн¤ отримати додатков≥ голоси в ќќЌ (спочатку в≥н вимагав надати право голосу кожн≥й ≥з 16 рад¤нських республ≥к). ќднак Ї св≥дченн¤ того, що цим кроком —тал≥н зреагував на горд≥сть украњнц≥в т≥Їю роллю, ¤ку вони в≥д≥грали у розгром≥ нацистськоњ Ќ≥меччини. “ак чи ≥накше, але з 1945 р. при ќќЌ д≥Ї украњнська м≥с≥¤. «г≥дно з рад¤нськими джерелами, ”–—– до 1950 р. стала також членом 20 м≥жнародних орган≥зац≥й ≥ самост≥йно уклала 65 угод. ѕроте в ќќЌ, ¤к ≥ в ≥нших орган≥зац≥¤х, ”крањна н≥коли не в≥дхил¤лас¤ в≥д позиц≥й, ¤к≥ займав —–—–. оли у 1947 р. ¬еликобритан≥¤ звернулас¤ до –ад¤нськоњ ”крањни з пропозиц≥Їю встановити пр¤м≥ дипломатичн≥ стосунки, вона так ≥ не отримала в≥дпов≥д≥. «ах≥дн≥ вчен≥ д≥йшли висновку, що функц≥њ украњнського м≥н≥стерства закордонних справ Ї чисто Ђцеремон≥альн≥, декоративн≥ та символ≥чн≥ї. ќц≥нюючи потенц≥йне значенн¤ виходу ”крањни на м≥жнародну арену, ярослав Ѕ≥л≥нський пише: Ђћ≥жнародне представництво ”крањнськоњ –—– разом з њњ г≥мном, державним прапором, м≥н≥стром закордонних справ, без сумн≥ву, належить до категор≥њ рад¤нських конституц≥йних прикрас... оли б режиму вдалос¤ послабити украњнський нац≥онал≥зм, його не змогли б тод≥ оживити н≥¤к≥ конституц≥йн≥ положенн¤. якби ж зробити цього в≥н не зм≥г, так≥ барвист≥ прикраси, ¤к м≥жнародне. представництво, живили б думку, а в спри¤тливих умовах .могли б послужити поштовхом до д≥њї. « 1654 р., коли цар≥ стали неухильно поширювати контроль над ”крањною, украњнц≥ ≥снували у двох окремих св≥тах: тому, де правили рос≥¤ни, й тому, де правили пол¤ки чи австр≥йц≥. –озб≥жност≥ м≥ж двома украњнськими сусп≥льствами, ¤к ми могли спостер≥гати, в багатьох випадках заходили далеко дал≥ в≥дм≥нностей у пол≥тичних системах ≥ грунтувалис¤ на значних ≥сторичних, культурних, соц≥ально-економ≥чних ≥ психолог≥чних п≥двалинах. ” результат≥ другоњ св≥товоњ в≥йни дихотом≥¤ Ђ—х≥дна/«ах≥дна ”крањнаї нарешт≥ перестала ≥снувати, принаймн≥ на пол≥тичному р≥вн≥. ѕ≥сл¤ в≥йни (пер≥од м≥ж 1939 ≥ 1941 рр. ви¤вивс¤ надто коротким, щоб залишити тривал≥ сл≥ди) рад¤нський режим ус≥л¤ко намагавс¤ привести зах≥дних украњнц≥в у в≥дпов≥дн≥сть ≥з рад¤нською системою та њхн≥ми сх≥дними сп≥вв≥тчизниками. ѕроцес такого злитт¤ двох розд≥лених г≥лок украњнського народу був не лише важливим аспектом п≥сл¤воЇнного пер≥оду, а й под≥Їю епохального значенн¤ в ≥стор≥њ ”крањни. ƒл¤ зд≥йсненн¤ своњх ц≥лей рад¤нський режим мав велику перевагу в≥йськовоњ й пол≥тичноњ сили. ≤ все ж перед ним поставало складне завданн¤, оск≥льки на «ах≥дн≥й ”крањн≥ в≥н мав справу з вороже настроЇним до себе сусп≥льством: греко-католицька церква, ц¤ головна зах≥дноукрањнська установа, ц≥лком очевидно не узгоджувалас¤ з новим режимом; сел¤ни, що серед зах≥дних украњнц≥в становили величезну б≥льш≥сть, жахалис¤ перспективою колектив≥зац≥њ; молодь, багато представник≥в ¤коњ спов≥дували нац≥онал≥зм, убачала в —–—– свого найлют≥шого ворога. Ћ≥кв≥дац≥¤ греко-католицько≥ церкви. ќдним ≥з перших об'Їкт≥в атаки рад¤нськоњ влади стала греко-католицька церква, оск≥льки вона була найм≥цн≥шою ланкою м≥ж зах≥дними украњнц¤ми та «аходом й д≥¤ла головним чином ¤к церква нац≥ональна. —игналом до кампан≥њ, спр¤мованоњ проти греко-католицькоњ церкви, послужила смерть 1 листопада 1944 р. митрополита јндре¤ Ўептицького, що користувавс¤ величезною попул¤рн≥стю. оли митрополита не стало, в прес≥ почали з'¤вл¤тис¤ статт≥, що звинувачували церкву в колаборац≥он≥зм≥ з нацистами й п≥дтримц≥ украњнського п≥дп≥лл¤. ќсобливо ¤дуч≥ памфлети писав зах≥дноукрањнський комун≥ст ярослав √алан. «а кампан≥Їю наклеп≥в п≥шли арешти й засланн¤ до —иб≥ру за ¤вно сфабрикованими звинуваченн¤ми ус≥Їњ греко-католицькоњ ≥Їрарх≥њ, включаючи њњ нового арх≥пастир¤ …осипа —л≥пого. Ћ≥кв≥дуючи
церковну ≥Їрарх≥ю, б≥льшовики водночас
переконали впливового св¤щеника √аврила остельника
орган≥зувати групу греко-католик≥в дл¤ аг≥тац≥њ
за розрив ун≥њ з –имом. ќп≥р, ¤кий викликала д≥¤льн≥сть
ц≥Їњ групи, придушив Ќ ¬—, розпочавши серед духовенства кампан≥ю терору. 8
березн¤ 1946 р. група скликала синод
(що було абсолютно неканон≥чним з огл¤ду на
в≥дсутн≥сть Їпископ≥в), щоб розгл¤нути питанн¤ про зв'¤зки з –имом. …ого
результатом стало наперед в≥доме р≥шенн¤: 216 св¤щеник≥в ≥ 19 представник≥в мир¤н, ¤к≥
вз¤ли участь у синод≥, проголосили про скасуванн¤ Ѕерестейськоњ ун≥њ 1596 р., про
розрив ≥з –имом ≥ Ђвозз'Їднанн¤ї «никненн¤ церковних ≥Їрарх≥в, рад¤нська тактика терору, страх за своњ с≥м'њ змусили багатьох св¤щеник≥в перейти у православ'¤. “их, хто в≥дмовл¤вс¤, усували з параф≥й ≥, ¤к правило, висилали до —иб≥ру. “а не сл≥д думати, що рад¤нському режимов≥ вдалос¤ припинити ≥снуванн¤ греко-католицькоњ церкви просто черговим декретом. Ѕагато св¤щеник≥в ≥ мир¤н, котр≥ н≥би прийн¤ли православ'¤, продовжували таЇмно дотримуватис¤ греко-католицьких обр¤д≥в ≥ св¤т. Ѕезперервний пот≥к рад¤нськоњ пропаганди проти греко-католицькоњ церкви св≥дчив про те, що ще далеко не вмерла в≥рн≥сть зах≥дних украњнц≥в своњй давн≥й церкв≥. Ѕоротьба з ”ѕј. ѕопри рад¤нську окупац≥ю √аличини та ¬олин≥, ”ѕј продовжувала зростати. ” 1944Ч1945 рр. вона мала б≥льше б≥йц≥в, н≥ж могла озброњти. √оловне джерело людських ресурс≥в становили члени п≥дп≥лл¤ ќ”Ќ, ¤ке й дал≥ ≥снувало паралельно з ”ѕј. Ѕагато з них колись чинили оп≥р масовим депортац≥¤м чи колектив≥зац≥њ. ƒо ”ѕј у великих к≥лькост¤х приЇднувалис¤ також дезертири з „ервоноњ арм≥њ, а також т≥, хто вт≥к до л≥су в≥д моб≥л≥зац≥њ й вол≥в краще битис¤ в њњ лавах, н≥ж слугувати рад¤нським гарматним м'¤сом на фронт≥. “аким чином, у той час ¤к переможна „ервона арм≥¤ штурмувала Ѕерл≥н, на «ах≥дн≥й ”крањн≥ велик≥, чисельн≥стю в батальйон, загони антирад¤нських партизан≥в установили контроль над значними територ≥¤ми й впровадили там свою структуру управл≥нн¤. ўодо пол≥тики ”ѕј та њњ пол≥тичноњ надбудови Ч ”√¬–, то вона пол¤гала в тому, щоб чекати розвитку под≥й на «аход≥ (й спод≥ватис¤ на початок новоњ в≥йни м≥ж союзними державами та —–—–). ¬одночас вона була спр¤мована на те, щоб перешкодити встановленню рад¤нськоњ системи в себе на батьк≥вщин≥. Ўирока д≥¤льн≥сть ”ѕј була зумовлена, з одного боку, народною п≥дтримкою та ефективн≥стю орган≥зац≥њ ц≥Їњ арм≥њ, а з другого Ч тим, що рад¤нських в≥йськ на «ах≥дн≥й ”крањн≥ було обмаль. ѕроте п≥сл¤ кап≥тул¤ц≥њ Ќ≥меччини в травн≥ 1945 р. рад¤нський режим зм≥г орган≥зувати систематичн≥ й широк≥ заходи, спр¤мован≥ на знищенн¤ ”ѕј. ” 1945 Ч 1946 рр. його в≥йська (що переважно складалис¤ з в≥йськ ћ¬— ≥ Ќ ¬—, оск≥льки в регул¤рних частинах „ервоноњ арм≥њ було багато украњнц≥в, ¤к≥ не бажали воювати проти ”ѕј) орган≥зували блокаду й проч≥суванн¤ величезних територ≥й ¬олин≥ та передг≥р'њв арпат, де зосереджувалис¤ партизани. ўоб зал¤кати зах≥дноукрањнське населенн¤ й позбавити ”ѕј п≥дтримки народу, Ќ ¬— застосував ц≥лий р¤д жорстоких тактичних заход≥в. ¬≥н висел¤в людей ≥з район≥в розташуванн¤ баз ”ѕј, депортуючи до —иб≥ру с≥м'ю кожного, хто був пов'¤заний з опором, ≥ нав≥ть ц≥л≥ села. «а п≥драхунками, м≥ж 1946 та 1949 рр. було заслано близько 500 тис. зах≥дних украњнц≥в. ћайже в кожному сел≥ д≥¤ли Ђстукач≥ї. ўоб дискредитувати партизан≥в, загони Ќ ¬— перевд¤галис¤ у форму ”ѕј й грабували, івалтували та мордували украњнських сел¤н. Ќер≥дко певноњ в≥рог≥дност≥ цим рад¤нським провокац≥¤м надава.ю, з≥ свого боку, безжальне винищенн¤ прорад¤нських елемент≥в —Ѕ Ч таЇмною пол≥ц≥Їю ќ”Ќ. ќдночасно б≥льшовики засипали партизан≥в, котр≥ жили взимку на гран≥ голоду в п≥дземних бункерах, пропагандистськими лист≥вками про безнад≥йн≥ст≥ њхнього становища, неодноразово пропонуючи њм амн≥ст≥ю. «азнаючи т¤жких
втрат, ”ѕј спробувало пристосуватис¤ до
наростаючого
наступу рад¤нських сил, розд≥ливши велик≥
з'Їднанн¤ на мал≥ рухлив≥ш≥ загони. ” 1947Ч1948 рр., коли
стало зрозум≥ло, що американо-рад¤нська в≥йна не
в≥дбудетьс¤,
багато цих загон≥в за наказом проводу ”ѕј було
розпущено. ƒе¤к≥ з член≥в ”ѕј
приЇдналис¤ до цив≥льного п≥дп≥лл¤ ќ”Ќ, але
оск≥льки багато член≥в ќ”Ќ загинули,
потрапили до рук ворога, ем≥грували або втратили
своЇ Ђприкритт¤ї в пер≥од в≥дкритоњ боротьби, њњ мережа також б≥льше не була
такою ефективною й широкою, ¤к
ран≥ше. ≤ншим серйозним ударом по ”ѕј стало
поширенн¤ колектив≥зац≥њ, оск≥льки Ќа ц≥й прик≥нцев≥й стад≥њ загони ”ѕј та п≥дп≥лл¤ ќ”Ќ, ¤к≥ встановили слабк≥ й спорадичн≥ контакти з британською та американською секретними службами, зосередилис¤ на антирад¤нськ≥й пропаганд≥ та саботаж≥. ¬они перешкоджали колектив≥зац≥њ, депортац≥¤м, розгортанню рад¤нського адм≥н≥стративного апарату, вбивали оф≥цер≥в Ќ ¬—, парт≥йних актив≥ст≥в ≥ тих, хто п≥дозрювавс¤ у сп≥впрац≥ з рад¤нською владою. “ак, у 1948 р. було вбито отц¤ √аврила остельника (що приписуЇтьс¤ членам ќ”Ќ, а де¤к≥ факти вказують на причетн≥сть до цього Ќ ¬—) за його роль у л≥кв≥дац≥њ греко-католицькоњ церкви. „ерез р≥к п≥дп≥лл¤ ќ”Ќ знищило в≥домого рад¤нського пропагандиста Ч журнал≥ста ярослава √алана. јле у березн≥ 1950 р. ”ѕј зазнало дошкульного удару, коли в сутичц≥ п≥д≥ Ћьвовом загинув њњ командир –оман Ўухевич (генерал “арас „упринка). ’оч окрем≥ невелик≥ загони ”ѕј продовжували д≥¤ти до середини 50-х рок≥в, з ус≥х практичних м≥ркувань ”ѕј та ќ”Ќ на ”крањн≥ перестали ≥снувати ¤к орган≥зац≥њ саме п≥сл¤ смерт≥ Ўухевича. ќкремим розд≥лом в ≥стор≥њ ”ѕј Ї њњ д≥¤льн≥сть по польський б≥к кордону на теренах, населених украњнськими лемками. ћ≥ж 1944 та 1947 рр. ќ”Ќ користувалас¤ сильною п≥дтримкою й збер≥гала значну присутн≥сть у цьому рег≥он≥: завд¤ки ретельним досл≥дженн¤м ”ѕј польськими воЇнними ≥сториками (¤к≥ незр≥вн¤нно б≥льш ≥нформативн≥, н≥ж пропагандистськ≥ трактати њхн≥х рад¤нських колег) в≥домо, що њњ сили включали близько 2 тис. б≥йц≥в самоњ ”ѕј, а також мережу з понад 3 тис. член≥в ќ”Ќ. Ќеодноразов≥ намаганн¤ польського в≥йська вит≥снити украњнських партизан≥в завдавали пол¤кам т¤жких втрат. ” березн≥ 1947 р., коли один ≥з загон≥в ”ѕј влаштував зас≥дку ≥ вбив славетного польського генерала й заступника м≥н≥стра оборони арол¤ —верчевського, ”ѕј провела одну з своњх найусп≥шн≥ших операц≥й у цьому рег≥он≥ Ч й водночас поклала початок своњй загибел≥. –озлючений ц≥Їю
под≥Їю польський ур¤д вир≥шив л≥кв≥дувати
Ђукрањнську проблемуї. ” кв≥тн≥ 1947 р. в≥н пров≥в операц≥ю п≥д
кодовою назвою Ђ¬≥слаї, що мала
¤к в≥йськовий, так ≥ цив≥льний вим≥ри. Ѕлизько «ќ
тис. польських солдат≥в, спираючись на п≥дтримку численних чеських ≥ рад¤нських
сил, оточили украњнських партизан≥в ≥ в запеклих бо¤х знищили або захопили
багато з них. ƒекому вдалос¤ прорватис¤ в –ад¤нську ”крањну, а дек≥лька сотень з
бо¤ми пройшли „ехословаччиною
й дос¤гли союзницькоњ зони
окупац≥њ в Ќ≥меччин≥. “ака ж траг≥чна дол¤
сп≥ткала
украњнських лемк≥в, котр≥ переховували
партизан≥в: майже вс≥х лемк≥в (близько
олектив≥зац≥¤.
Ћише в 1947Ч1948 рр., п≥сл¤ того ¤к рад¤нський режим
подолав оп≥р ”ѕј, в≥н м≥г на повну силу розпочати
колектив≥зац≥ю. ¬загал≥ вона повторювала модель –ад¤нськоњ ”крањни двадц¤тир≥чноњ
давност≥. —початку процв≥таючих сел¤н (куркул≥в) обклали такими т¤жкими
податками, що вони не змогли утримувати своњ господарства. Ќайбунт≥влив≥ших
депортували до —иб≥ру. “од≥ рад¤нськ≥
аг≥татори на зборах ≥ в тривалих особистих
розмовах змушували сел¤н вступати де
колгосп≥в. ѕол≥тичний контроль у колгоспах, що
на «ах≥дн≥й ”крањн≥ був особливо жорстким,
зд≥йснювали парт≥йн≥ осередки, орган≥зован≥ на
машинно-тракторних як ≥ належало спод≥ватис¤, колектив≥зац≥¤ розгорталас¤ одночасно з ≥ндустр≥ал≥зац≥Їю. «а австр≥йського та польського пануванн¤ √аличина була убогим, економ≥чно визискуваним аграрним рег≥оном, ¤кий слугував звалищем дл¤ готових продукт≥в ≥ майже не виробл¤в њх у себе. –озум≥ючи, що, покращивши цю ситуац≥ю, можна здобути пол≥тичн≥ див≥денди, рад¤нський режим зробив велик≥ кап≥таловкладенн¤ у промисловий розвиток рег≥ону. –озширилис¤ стар≥ виробництва, так≥ ¤к видобуток нафти, створювавс¤ р¤д нових галузей промисловост≥, включаючи виробництво автомоб≥л≥в, автобус≥в, рад≥оапаратури та ≥н. «авд¤ки тому, що зах≥дноукрањнськ≥ п≥дприЇмства були щойно збудованими та обладнаними устаткуванн¤м, вивезеним ≥з Ќ≥меччини, вони були одними з найсучасн≥ших в —–—–. ƒо 1951 р. промислове виробництво на «ах≥дн≥й ”крањн≥ п≥дстрибнуло на 230 % вище р≥вн¤ 1945 р. й складало 10 % промислового виробництва республ≥ки пор≥вн¤но з менш н≥ж 3 ∞о у 1940 р. Ўвидко зростаючий Ћьв≥в став одним ≥з основних центр≥в промисловост≥ республ≥ки. « ≥ндустр≥ал≥зац≥Їю в≥дбувалис¤ соц≥альн≥ зм≥ни. ѕочаткова нестача спец≥ал≥ст≥в ≥ квал≥ф≥кованих роб≥тник≥в, необх≥дних дл¤ роботи на нових фабриках, спричинилас¤ до того, що до рег≥ону масово пересел¤лис¤ рос≥¤ни. јле водночас активно розвивавс¤ м≥сцевий роб≥тничий клас. Ќаприк≥нц≥ 40-х Ч на початку 50-х рок≥в на «ах≥дн≥й ”крањн≥ щороку навчалос¤ 20Ч«ќ тис. нових роб≥тник≥в. ” Ћьвов≥ число промислових роб≥тник≥в зросло з 43 тис. у 1945 р. до 148 тис. у 1958 р. «'¤вивс¤ також новий тут прошарок украњнських ≥нженер≥в ≥ техн≥к≥в. ¬≥дтак п≥д ег≥дою рад¤нськоњ влади давно зап≥зн≥ла соц≥ально-економ≥чна модерн≥зац≥¤ «ах≥дноњ ”крањни прискорено рухалас¤ вперед. „и не найпопул¤рн≥шим заходом рад¤нськоњ влади стало значне розширенн¤ осв≥тн≥х можливостей населенн¤. ўоб схилити на св≥й б≥к симпат≥њ зах≥дних украњнц≥в, у 1945 р., аналог≥чно пол≥тиц≥ 1939 р., новий режим актив≥зував украњнську початкову осв≥ту. Ўвидко розвивалас¤ також вища осв≥та: в 1950 р. у 24 вузах «ах≥дноњ ”крањни навчалос¤ вже близько 24 тис. студент≥в денного й 9 тис. заочного в≥дд≥лень. ќднак зростанн¤ осв≥тнього р≥вн¤ зумовлювало й активн≥шу русиф≥кац≥ю. ” 1953 р. навчанн¤ в ус≥х вузах «ах≥дноњ ”крањни велос¤ рос≥йською мовою, а це виразно вказувало на те, що рад¤нська модерн≥зац≥¤ також мала на мет≥ спри¤ти русиф≥кац≥њ. якщо розвиток осв≥ти був т≥Їю рисою рад¤нського режиму, ¤ку населенн¤ радо сприймало, то про ≥ншу рису Ч комун≥стичну парт≥ю Ч цього сказати не можна. Ќав≥ть п≥сл¤ перемоги —–—– у в≥йн≥ зах≥дн≥ украњнц≥ не ви¤вл¤ли великого ≥нтересу до вступу в нењ. ” 1944 р. на «ах≥дн≥й ”крањн≥ нал≥чувалос¤ 7 тис. член≥в ≥ кандидат≥в у члени парт≥њ й лише к≥лька сотень роб≥тник≥в серед них. ” 1946 р. загальна цифра зросла до «≤ тис., а в 1950 р., п≥сл¤ ≥нтенсивноњ кампан≥њ набору до парт≥њ,Ч до 88 тис., що, вт≥м, становило крих≥тну частину к≥лькост≥ всього населенн¤. Ѕ≥льш≥сть цих член≥в парт≥њ були прибульц¤ми з≥ сходу. Ќаприклад, ≥з 23 тис. член≥в льв≥вськоњ парт≥йноњ орган≥зац≥њ у 1950 р. лише 10 % походили з м≥сцевого населенн¤. Ќа сел≥ комун≥ст≥в було вкрай небагато. “аким чином, хоч парт≥¤ й монопол≥зувала пол≥тичну владу, вона не пустила достатньо глибокого кор≥нн¤ серед зах≥дноукрањнського населенн¤. ¬насл≥док цього у зах≥дних украњнц≥в ≥снувало враженн¤, н≥би вони живуть п≥д чужоземним пануванн¤м. ≤деолог≥чний наступ стал≥н≥зму Ќезважаючи на
великий моральний стимул, ¤кий дала б≥льшовикам
перемога у
друг≥й св≥тов≥й в≥йн≥, —тал≥н був переконаний, що
в≥йна завдала рад¤нському сусп≥льству серйозних ≥деолог≥чних втрат. јби п≥днести
бойовий дух народу п≥д час в≥йни,
рад¤нськ≥ власт≥ п≥дтримували рос≥йський ≥
нерос≥йський патр≥отизм, послабили
обмеженн¤ рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥. ѕроте
найб≥льше занепокоЇнн¤ режиму викликало
те, що близько 70 млн рад¤нських людей Ч .тих, котр≥ жили у зон≥ н≥мецькоњ
окупац≥њ, працювали на примусових роботах ≥ потрапили
у полон,Ч зазнали вплив≥в зах≥дного способу житт¤. р≥м того, шл¤хом анекс≥њ
до складу —–—– було включено —тал≥н дов≥рив завданн¤ в≥дновленн¤ ≥деолог≥чноњ чистоти своЇму близькому пом≥чников≥ јндр≥ю ∆данову. ¬л≥тку 1946 р. ∆данов п≥шов у наступ проти тих, хто прагнув л≥берал≥зац≥њ культурного кл≥мату й захоплювавс¤ дос¤гненн¤ми зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ. ¬≥н стверджував, що така позиц≥¤ крила в соб≥ невдоволен≥сть рад¤нською культурою. ј це, на його думку, було недопустимим. ЂЌаше завданн¤,Ч проголошував в≥н,Ч пол¤гаЇ в тому, щоб вести наступ проти буржуазноњ культури, ¤ка перебуваЇ в стан≥ розкладу ≥ занепадуї. јле ¤кщо метою ∆данова та його приб≥чник≥в було в≥дкинути зах≥дну культуру, то вони повинн≥ були запропонувати народов≥ приваблив≥шу альтернативу. ¬≥дтак ≥деолог≥чна кампан≥¤ ∆данова дала новий поштовх осп≥вуванню рос≥йськоњ культури та наукових дос¤гнень. ƒл¤ кожного зах≥дного винаходу рад¤нськ≥ пропагандисти знаходили рос≥¤нина, ¤кий розвинув цю ≥дею ран≥ше, дл¤ кожного видатного зах≥дного автора був кращий за нього рос≥йський автор, а дл¤ кожного славетного державного д≥¤ча «аходу знаходивс¤ рос≥йський ≥з ще похвальн≥шими дос¤гненн¤ми. ѕо¤ва ц≥Їњ новоњ форми рос≥йського нац≥онал≥зму не була чимось неспод≥ваним: ще у травн≥ 1945 р. —тал≥н пров≥стив його в своЇму знаменитому тост≥ за рос≥йський народ, в≥таючи його ¤к найвидатн≥шу з ус≥х нац≥й, що вход¤ть до –ад¤нського —оюзу. як це часто
трапл¤лос¤ в минулому, украњнц≥ ви¤вилис¤ перед
≥н≥ц≥ативами —тал≥на в особливо вразливому становищ≥. ¬они довше,
н≥ж рос≥¤ни, перебували п≥д нацистською окупац≥Їю, саме њх переважно вивозили
дл¤ примусовоњ прац≥ до Ќ≥меччини, й саме на «ах≥дн≥й ”крањн≥ антирад¤нськ≥
настроњ були найб≥льш непримиренними. Ќа зах≥дних украњнц¤х найдужче Ђпозначилис¤ї
зах≥дн≥ впливи. «ауваженн¤
—тал≥на, що в≥н депортував би до —иб≥ру вс≥х
украњнц≥в, ¤кби њх не було так багато,
звичайно, не в≥щувало н≥чого доброго. ѕро
наближенн¤ погрому на ”крањн≥ св≥дчило висунуте в липн≥ 1946 р. ÷ентральним ом≥тетом
парт≥њ у ћоскв≥ злов≥сне
звинуваченн¤ украњнських комун≥ст≥в у тому, що
вони Ђне надають належноњ уваги „ерез м≥с¤ць, коли ќстап ¬ишн¤ Ч надзвичайно попул¤рний поет-гуморист, репресований у 30-х роках,Ч наваживс¤ висловити думку, що художник маЇ право помил¤тис¤ у пошуках творчого почерку й самобутност≥, з ћоскви полет≥в град звинувачень в Ђ≥деолог≥чн≥й розхл¤баност≥ї. —прийн¤вши цей випадок ¤к п≥дказку, л≥дер омун≥стичноњ парт≥њ ”крањни ћикита ’рущов та його заступник з ≥деолог≥њ . 3. Ћитвин тут же дали к≥лька залп≥в по украњнськ≥й ≥нтел≥генц≥њ в ц≥лому, звинувачуючи њњ в Ђукрањнському нац≥онал≥зм≥ї. “им часом Ћитвин зосередивс¤ на конкретних справах, зокрема на нещодавно опубл≥кован≥й Ђ≤стор≥њ украњнськоњ л≥тературиї. ¬≥н стверджував, що прац¤ мала суттЇв≥ Ђнедол≥киї, бо зображала розвиток украњнськоњ л≥тератури ≥зольовано в≥д класовоњ боротьби, переб≥льшувала зах≥дн≥ впливи й недостатньо п≥дкреслювала позитивний вплив рос≥йськоњ л≥тератури. „ерез р≥к под≥бн≥й
Ћазар аганович ≥ ћикита ’рущов у иЇв≥. 1947 р. критиц≥ було п≥ддано перший том Ђ≤стор≥њ ”крањниї, ¤кий вийшов у 1943 р. за редакц≥Їю ћ. Ќ. ѕетровського. Ќещадн≥ нападки
були спр¤мован≥ також на украњнських
композитор≥в за використанн¤ традиц≥йних украњнських тем. ќперу . ƒанькевича ЂЅогдан ’мельницькийї критикували за те, що рос≥¤нам у н≥й
в≥дведене недостатньо пом≥тне м≥сце, а
украњнськ≥ л≥тературн≥ журнали та енциклопед≥њ
звинувачувалис¤ в зосередженост≥ на Ђвузькихї украњнських темах. ќсобливоњ
жорстокост≥ набуло полюванн¤ на
реальних ≥ удаваних украњнських нац≥онал≥ст≥в у
1947 р. п≥д час короткого перебуванн¤ на ”крањн≥ агановича,
¤кий, можливо, отримував садистичну насолоду, јпогей цього
≥деолог≥чного Ђзакручуванн¤ гайокї настав у 1951
р., коли на в≥рш
¬. —осюри ЂЋюб≥ть ”крањну!ї впало
звинуваченн¤ у Ђнац≥онал≥зм≥ї, а його автора
змусили опубл≥кувати принизливе ка¤тт¤. ѕошуки
≥деолог≥чних в≥дхилень набули
ще б≥льш гротескового Ч й смертельного Ч
забарвленн¤, коли об'Їктом пересл≥дувань обрали Їврењв. Ѕагато Їврейських
письменник≥в, учених, художник≥в було репресовано за звинуваченн¤м у Ђкосмопол≥тизм≥ї.
“аЇмна пол≥ц≥¤ нав≥ть сфабрику
вала Ђзмовуї групи Їврейськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що
планувала за допомогою Ђм≥жнародного Їврействаї заволод≥ти римом ≥
в≥докремитис¤ в≥д –ад¤нського —оюзу. —аме
в цей час з'¤вилос¤ см≥хотворне
твердженн¤, прикметне дл¤ рад¤нськоњ пропаганди,
н≥бито украњнськ≥ нац≥онал≥сти сп≥впрацюють з
Їврейськими с≥он≥стами на шкоду ¬ м≥ру того ¤к
множилис¤ докази, що св≥дчили про п≥дготовку
—тал≥ним наступноњ кривавоњ чистки, ≥нтел≥генц≥ю ”крањни
охоплювала пан≥ка. ѕрактично завмерла
творча д≥¤льн≥сть, а ≥нтел≥генц≥¤ кинулас¤
визнавати власн≥ помилки й просити вибаченн¤. « ус≥Їю очевидн≥стю украњнська
≥нтел≥генц≥¤ засвоњла урок 30-х рок≥в: тобто краще в≥дступити сьогодн≥, ¤кщо хочеш жити й
писати завтра. јле ¤краз коли вс≥
збиралис¤ з силами, щоб пережити наступну
стал≥нську чистку, 5 березн¤ 1953 р.
Ђвеликий вождьї помер. «даЇтьс¤, було чути, ¤к
”крањна полегшено з≥тхнула. ¬ украњнц≥в, котр≥
до 1939 р. жили п≥д рад¤нським правл≥нн¤м,
п≥сл¤воЇнн≥ роки ѕроте дл¤ зах≥дних
украњнц≥в повоЇнн≥ роки в≥дкрили нову добу,
вв≥вши њх у ц≥лковито ≥нший св≥т, з ¤ким вони мали лише коротке й
нещасливе знайомство у 1939 Ч
1941 рр. ¬ключенн¤ до складу —–—– тепер означало
њхнЇ в≥дмежуванн¤ в≥д пол≥тичних ≥ культурних ц≥нностей ™вропи. …ого
результатом також стала втрата найважлив≥шого набутку зах≥дноукрањнського
сусп≥льства Ч його широкоњ орган≥зац≥йноњ
мереж≥, найстар≥шим ≥ найважлив≥шим складником
¤коњ була греко-католицька церква, а найнов≥шим Ч ќ”Ќ/”ѕј, мереж≥, що прот¤гом
покол≥нь служила основним
захистом проти чужоњ влади й найактивн≥шим
виразником украњнськоњ нац≥ональноњ |
| √оловна | «м≥ст |
| <<< Ќазад |
