” –јѓЌј
” XX —“ќЋ≤““≤
|
” –јѓЌј |
|
| √оловна | «м≥ст |
| <<< Ќазад |
|
¬≤ƒЋ»√ј
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
—мерть —тал≥на в≥дкрила нову добу в рад¤нськ≥й ≥стор≥њ. ¬иснажливий, марнотратний, нерац≥ональний метод правл≥нн¤ за допомогою терору та примусу не можна було застосовувати прот¤гом необмеженого часу. ƒо зм≥н прагнула нав≥ть рад¤нська верх≥вка. ≤снувала очевидна й нагальна необх≥дн≥сть загального послабленн¤ жорсткого стал≥нського контролю. —уттЇво важливим було, щоб народ —–—– нарешт≥ отримав в≥дчутн≥ матер≥альн≥ блага в≥д накопиченоњ рад¤нською державою г≥гантськоњ пол≥тичноњ та економ≥чноњ потужност≥. јле в м≥ру того ¤к ремль обережно послабл¤в хватку, знову виринали проблеми, н≥бито вже ран≥ше розв'¤зан≥, й наступники —тал≥на у пошуках нових р≥шень нер≥дко породжували й нов≥ проблеми. ’оч в≥дступ в≥д стал≥н≥зму й пошуки св≥жих п≥дход≥в у буд≥вництв≥ комун≥зму виразно спостер≥галис¤ в ус≥х республ≥ках –ад¤нського —оюзу, на ”крањн≥ ц≥ зм≥ни були особливо численними й вартими уваги. ѕершою, хоч ≥ тимчасовою ознакою зм≥н стfло Ђколективне кер≥вництвої, що заступило одноос≥бне правл≥нн¤ —тал≥на. ÷ей ком≥тет управл≥нн¤, що складавс¤ з вищих парт≥йних ≥ ур¤дових функц≥онер≥в, став лише коротким перех≥дним етапом, ¤кий дав змогу утвердитис¤ нов≥й сильн≥й людин≥. —початку здавалос¤, що гору в≥зьме гр≥зний шеф ћƒЅ Ћаврент≥й Ѕер≥¤. —под≥ваючись розширити базу п≥дтримки, Ѕер≥¤ дав зрозум≥ти нерос≥йським народам, зокрема грузинам та украњнц¤м, що готовий п≥ти дл¤ них на велик≥ поступки. јле в≥н прорахувавс¤, заплативши за провал житт¤м (це був останн≥й випадок страти переможеного пол≥тичного суперника). ƒе¤кий час на передньому план≥ тримавс¤ √еорг≥й ћаленков, представник ур¤довоњ й технократичноњ бюрократ≥њ, що виступав за економ≥чн≥ реформи. јле остаточним переможцем вийшов ћикита ’рущов, чи¤ кар'Їра була т≥сно пов'¤зана з ”крањною. –ос≥¤нин ’рущов
народивс¤ в невеликому сел≥ на меж≥ –ос≥њ та
”крањни. ∆иттЇрад≥сна людина, але типовий парт≥йний апаратник,
в≥н п≥дн≥сс¤ на вершину влади
завд¤ки неаби¤к≥й спритност≥ та рабському
плазуванню перед —тал≥ним, а також
ваканс≥¤м у парт≥йн≥й ≥Їрарх≥њ, що њх створювали
чистки. як ми вже знаЇмо, у 1938 р.
його послали на ”крањну, щоб завершити Ђ¬елику
чисткуї й почати в≥дбудову украњнськоњ компарт≥њ. „ерез р≥к в≥н контролював
процес включенн¤ «ах≥дноњ ”крањни до
–ад¤нського —оюзу. ј в повоЇнн≥ роки ’рущов
нагл¤дав за в≥дбудовою економ≥ки,
повторним включенн¤м «ах≥дноњ ”крањни до складу
—–—– ≥ боротьбою з украњнськими нац≥онал≥стами. ’оча ’рущов був безжальним
виконавцем стал≥нських вказ≥вок, ѕерењхавши до ћоскви у 1949 р., ’рущов збер≥г т≥сн≥ взаЇмовиг≥дн≥ стосунки з украњнською компарт≥Їю. “ому вона стала першою республ≥канською парторган≥зац≥Їю, ¤ка п≥дтримала його в боротьб≥ за владу й залишалас¤ дл¤ нього над≥йною опорою. ’рущов в≥дд¤чив послугою за послугу. „ерез к≥лька м≥с¤ц≥в п≥сл¤ смерт≥ —тал≥на за звинуваченн¤м у русиф≥кац≥њ вищоњ осв≥ти на «ах≥дн≥й ”крањн≥ та дискрим≥нац≥њ м≥сцевих кадр≥в було усунуто з посади першого секретар¤ ѕ” малопопул¤рного рос≥йського шов≥н≥ста Ћеон≥да ћельникова. Ќатом≥сть було призначено ќлекс≥¤ ириченка, першого на ц≥й посад≥ украњнц¤ (в≥дтод≥ першими секретар¤ми ѕ” призначатимутьс¤ т≥льки украњнц≥). ¬исок≥ пости отримали також украњнц≥: ƒем'¤н оротченко очолив ур¤д республ≥ки, Ќикифор альченко Ч –аду ћ≥н≥стр≥в. ѕравл≥нн¤ Ђтрьох Ђ ї п≥дсилювалос¤ ≥ншими призначенн¤ми, ¤к≥ ≥мпонували украњнц¤м. ”р¤дов≥ посади д≥стали паплюжений свого часу драматург ќлександр орн≥йчук та син славетного украњнського прозањка —емен —тефаник. «м≥ни в особовому склад≥ супроводжувалис¤ зростанн¤м чисельност≥ член≥в парт≥њ на ”крањн≥: у 1952 р. вона нал≥чувала 770 тис. член≥в ≥ кандидат≥в у члени парт≥њ, а в 1959 р.Ч уже близько 1, 3 млн, з них 60 ∞о украњнц≥в. ≤з факту призначенн¤ украњнських комун≥ст≥в на висок≥ посади та њхнього к≥льк≥сного зростанн¤ з ус≥Їю очевидн≥стю випливало, що нове кремл≥вське кер≥вництво в≥дкрито заграЇ з украњнськими комун≥стами; це р≥зко контрастувало з пол≥тикою —тал≥на. ”крањнськ≥
комун≥сти поширили св≥й вплив не лише у власн≥й
республ≥ц≥, де¤к≥ з
них швидко д≥сталис¤ союзного р≥вн¤. ¬≥йськов≥ –од≥он ћалиновський,
јндр≥й √речко та ирило ћоскаленко дос¤гли
високого рангу ћаршала –ад¤нського —оюзу, а
два перших були також м≥н≥страми оборони.
¬олодимир —емичастний об≥йн¤в
пост
голови союзного ƒЅ, а чотири
украњнц≥ Ч ќлекс≥й ириченко,
ћикола ѕ≥дгорний,
ƒмитро ѕол¤нський та ѕетро
Ўелест Ч ув≥йшли в одинадц¤тку ѕол≥тбюро ÷ ѕ–— Ч найвищого органу влади в —–—–. √оловною
причиною њхнього п≥днесенн¤
були т≥сн≥ зв'¤зки з ’рущовим, а не те, що вони
були украњнц¤ми. як кар'Їристи,
котр≥ прагнули п≥дн¤тис¤ на вершину рад¤нськоњ
системи, ц≥ люди, ¤к правило, не —тановище ”крањни у склад≥ —–—– за хрущовськоњ доби влучно визначив Ѕорис Ћевицький фразою Ђдруга серед р≥внихї. ƒедал≥ б≥льше факт≥в указувало на те, що м≥ж ремлем ≥ иЇвом виникло негласне порозум≥нн¤, за ¤ким украњнц¤м за п≥дтримку та сп≥впрацю пропонувалас¤ роль молодшого партнера в управл≥нн≥ рад¤нською ≥мпер≥Їю; рос≥¤ни, зв≥сна р≥ч, були старшими партнерами. ”крањнц¤м, ¤к≥ не в≥рили в можлив≥сть самост≥йност≥ й не прагнули здобути њњ, ц¤ модерна верс≥¤ малорос≥йства XIX ст., здавалос¤, пропонувала широк≥ ≥ндив≥дуальн≥ можливост≥ зробити кар'Їру. ƒл¤ ремл¤ здобути п≥дтримку украњнц≥в мало основоположне значенн¤, оск≥льки вони були не лише другою за величиною, але й Їдиною нац≥Їю в —–—–, ¤ка могла виступити серйозним супротивником рос≥йськоњ гегемон≥њ. Ѕлизьк≥ мовн≥ та культурн≥ зв'¤зки м≥ж двома народами полегшували цю сп≥впрацю. ” 1954 р. з метою в≥дзначенн¤ рос≥йсько-украњнського партнерства по всьому –ад¤нському —оюзу з надзвичайною помпезн≥стю були проведен≥ св¤ткуванн¤ трьохсотоњ р≥чниц≥ ѕере¤славськоњ угоди. Ќа додаток до численних урочистостей, м≥р≥ад≥в публ≥кац≥й та незл≥ченних промов ÷ ѕ–— обнародував тринадц¤ть Ђтезї, у ¤ких доводилас¤ непохитн≥сть Ђв≥чного союзуї украњнц≥в ≥з рос≥¤нами. ўоб п≥дкреслити т≥ велик≥ переваги, що њх прин≥с ”крањн≥ союз ≥з ћосквою, св¤ткуванн¤ р≥чниц≥ ѕере¤слава в≥нчав акт передач≥ риму в≥д –ос≥йськоњ ‘едерац≥њ ”крањн≥ Ч ¤к Ђсв≥дченн¤ дружби рос≥йського народуї. јле кримський
Ђподарунокї був не таким доброчинним актом, ¤к
спочатку здавалос¤. ѕо-перше, оск≥льки п≥востр≥в був
≥сторичною батьк≥вщиною кримських
татар, що њх вигнав —тал≥н п≥д час другоњ
св≥товоњ в≥йни, рос≥¤ни не мали морального
права дарувати, а украњнц≥ приймати цей дар.
ѕо-друге, через наближен≥сть та економ≥чну залежн≥сть в≥д ”крањни рим природно
утримував з нею сильн≥ш≥ зв'¤зки,
н≥ж з –ос≥Їю. Ќарешт≥, приЇднанн¤ риму звалило
на ”крањну р¤д економ≥чних ≥ пол≥тичних проблем. ƒепортац≥¤ татар у 1944 р.
спричинилас¤ до економ≥чного хаосу
в рег≥он≥, й компенсовувати
втрати довелос¤ з кињвського бюджету. ўе
важлив≥шим Ќамаганн¤ нового кер≥вництва д≥стати ширшу п≥дтримку серед нерос≥йських народ≥в ≥ особливо серед украњнц≥в були частиною великого плану реформ. —тал≥нський п≥дх≥д до модерн≥зац≥њ, що ¤вл¤в собою поЇднанн¤ терору, ≥деолог≥њ та примусовоњ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, ви¤вивс¤ ефективним, але штучним методом просуванн¤ рад¤нського сусп≥льства вперед. ’рущов розум≥в, що в остаточному п≥дсумку переконанн¤, а не примус, ефективн≥сть, а не задушливий контроль, майстерне управл≥нн¤, а не революц≥йний запал, забезпечать над≥йне зростанн¤ –ад¤нського —оюзу. ўоб зд≥йснити перех≥д до нових метод≥в, належало спочатку роз≥рвати з≥ старими. ” 1956 р. на XX з'њзд≥
парт≥њ ’рущов виголосив одну з найдраматичн≥ших
у рад¤нськ≥й ≥стор≥њ промов. ” тривалому й
детальному виступ≥ в≥н п≥ддав нищ≥вн≥й критиц≥ —тал≥на та його злочини, викликавши серед
парт≥йних ортодокс≥в велику розгублен≥сть. ÷¤ Ђсекретна промоваї стала сигналом
до початку дестал≥н≥зац≥њ. «а
нею
почали в≥дбуватис¤ пом≥тн≥ зм≥ни в атмосфер≥
житт¤ крањни. Ѕуло послаблено ≥деолог≥чн≥ настанови, що стало початком Ђв≥длигиї в
культурному житт≥. ѕослаблювалас¤
пол≥тика само≥зол¤ц≥њ Ч в м≥ру того ¤к
заохочувалис¤ поњздки (хоч ≥ ретельно контрольован≥) до —–—– ≥з-за кордону й особливо
туризм усередин≥ крањни. Ќевпинна «м≥ни на ”крањн≥. —початку украњнц≥ реагували на ц≥ зм≥ни з обережн≥стю, ¤коњ вони навчилис¤ за стал≥нщини. јле коли стало ¤сно, що критика Ђкульту особиї —тал≥на ведетьс¤ в≥дверто ≥ в широких масштабах, вони приЇдналис¤ до нењ з ц≥лим потоком власних скарг ≥ вимог. як ≥ належало спод≥ватис¤, особливо сильно звучало невдоволенн¤ у середовищ≥ д≥¤ч≥в культури. ќдним ≥з перших пролунало, а пот≥м не раз повторювалос¤ звинуваченн¤ за той жалюг≥дний стан, у ¤кому опинилас¤ украњнська мова. ≤нтел≥генц≥¤, студенти, роб≥тники й нав≥ть парт≥йн≥ чиновники Ч вс≥ повторювали один ≥ той же рефрен: особливий статус в —–—– рос≥йськоњ мови н≥¤к не означаЇ, що украњнська мова повинна зазнавати дискрим≥нац≥њ. “ак≥ гасла, ¤к Ђ«ахист≥мо украњнську мову!ї та Ђ–озмовл¤ймо украњнською!ї, дедал≥ част≥ше лунали по вс≥й республ≥ц≥, особливо в середовищ≥ студент≥в ун≥верситет≥в. ≤ншим питанн¤м, що стало обговорюватис¤, був занепад украњнськоњ науки. ≤сторики, на в≥дм≥ну в≥д численних парт≥йних зароб≥тчан, котр≥ називали себе ≥сториками, виступали проти жорсткого ≥деолог≥чного контролю ћоскви в њхн≥й галуз≥, що призв≥в до Ђзубож≥нн¤ ≥стор≥њї. ÷е зубож≥нн¤ виражалос¤ у пров≥нц≥ал≥зм≥, рабському дотриманн≥ парт≥йноњ л≥н≥њ, переб≥льшенн≥ зв'¤зк≥в ≥ спор≥дненост≥ з –ос≥Їю та одночасному приниженн≥ Ђукрањнськоњ ≥сторичноњ самобутност≥ї. јналог≥чн≥ скарги на стан речей у своњй д≥л¤нц≥ висловлювали л≥тературознавц≥. ремль, очевидно, прислухавс¤ до всього цього. ” 1957 р. украњнськ≥ ≥сторики д≥стали дозв≥л заснувати власний часопис п≥д назвою Ђ”крањнський ≥сторичний журналї. „ерез два роки почалас¤ публ≥кац≥¤ ”крањнськоњ –ад¤нськоњ ≈нциклопед≥њ, частково у в≥дпов≥дь на под≥бний проект, що його зд≥йснювали украњнськ≥ ем≥гранти на «аход≥. «а цим п≥шли так≥ вагом≥ багатотомн≥ публ≥кац≥њ, ¤к Ђ—ловник украњнськоњ мовиї, Ђ≤стор≥¤ украњнськоњ л≥тературиї, Ђ≤стор≥¤ украњнського мистецтваї й дуже детальна Ђ≤стор≥¤ м≥ст ≥ с≥л ”крањниї, ¤коњ не мали нав≥ть рос≥¤ни. Ќамагаючись п≥днести украњнську науку й тим самим п≥дн¤ти престиж украњнськоњ культури, ≥нтел≥генц≥¤ зосередилас¤ не лише на традиц≥йних гуман≥тарних дисципл≥нах, а й вимагала створити в республ≥ц≥ можливост≥ дл¤ розвитку таких сучасних галузей знань, ¤к ¤дерн≥ досл≥дженн¤ та к≥бернетика. “ак, у 1957 р. в иЇв≥ було засновано комп'ютерний центр, що в 1962 р. став ≤нститутом к≥бернетики й вив≥в ”крањну на пров≥дну роль у ц≥й галуз≥ в —–—–. «'¤вл¤лис¤ численн≥ украњномовн≥ журнали з природничих ≥ сусп≥льних наук. ”крањнська ≥нтелектуальна ел≥та, ц≥лком очевидно, збиралас¤ використати створен≥ дестал≥н≥зац≥Їю можливост≥ дл¤ поширенн¤ сучасних знань украњнською, а не рос≥йською мовою. ќск≥льки ’рущов
визнав, що багато жертв стал≥нського терору були
репресован≥
незаконно, дедал≥ гучн≥ше лунали вимоги
реаб≥л≥тувати њх. ѕершими, кому посмертно
повернули добре ≥м'¤, стали репресован≥ п≥д час
чисток комун≥сти. Ќа ”крањн≥ зростали вимоги реаб≥л≥тувати таких
нац≥онал-комун≥ст≥в, ¤к —крипник, ’вильовий ≥
члени ѕ«”. Ќезабаром уже
пропонувалос¤ реаб≥л≥тувати так≥ ключов≥
постат≥ культури, ¤к драматург ћикола ул≥ш, театральний
режисер Ћесь урбас, к≥норежисер
св≥товоњ слави ќлександр ƒовженко й видатний
мислитель XIX ст. ћихайло ƒрагоманов, кожен ≥з ¤ких дос¤г
усп≥х≥в у намаганн≥ п≥днести украњнську
культуру ƒл¤ м≥льйон≥в украњнц≥в, ув'¤знених у сиб≥рських таборах примусовоњ прац≥, дестал≥н≥зац≥¤ принесла неспод≥вану волю: багато з них отримали амн≥ст≥ю й дозв≥л повернутис¤ додому. ÷ю часткову л≥кв≥дац≥ю г≥гантськоњ системи концтабор≥в прискорив р¤д таб≥рних повстань, зокрема у ¬оркут≥ та Ќор≥льську (1953 р.), араганд≥ (1954 р.), в ¤ких пров≥дну роль в≥д≥грали колишн≥ члени ќ”Ќ ≥ ”ѕј. ѕроте ремль дав ¤сно зрозум≥ти, що не допустить ≥нтегрального нац≥онал≥зму ќ”Ќ. ” 1954 р., в розпал св¤ткувань пере¤славськоњ р≥чниц≥, було оголошено про страту ¬асил¤ ќхримовича Ч видатного пров≥дника ќ”Ќ на- ем≥грац≥њ, ¤кого з л≥така закинули на ”крањну американц≥. ј в 1956 р. в≥дбувс¤ р¤д широко висв≥тлених у прес≥ процес≥в над колишн≥ми членами ќ”Ќ, що зак≥нчилис¤ смертними вироками. Ќе викликало сумн≥в≥в, що режим ≥ дал≥ не вагаючись розправитьс¤ з кожним, хто зайде надто далеко в оборон≥ украњнських ≥нтерес≥в. Ќац≥ональне питанн¤. „и не найпромовист≥шим св≥дченн¤м р≥шучост≥ ’рущова дотримуватис¤ основних засад рад¤нськоњ нац≥ональноњ пол≥тики Ч нав≥ть ¤кщо водночас робилис¤ де¤к≥ другор¤дн≥ поступки Ч стала реформа осв≥ти 1958 р. “≥ положенн¤ њњ широкоњ перебудови, що торкалис¤ вивченн¤ нац≥ональних мов, м≥стили надзвичайно багато суперечностей. ќтож, школ¤р≥ були зобов'¤зан≥ вивчати р≥дну, а також рос≥йську мову. ѕоз≥рно л≥беральна хрущовська реформа передбачала право батьк≥в вибирати мову навчанн¤ дл¤ своњх д≥тей. Ќа практиц≥ це означало, що можна навчатис¤ на ”крањн≥ й не вивчати украњнськоњ мови. « огл¤ду на ц≥лий р¤д формальних ≥ неформальних спонук до вивченн¤ рос≥йськоњ сл≥д було чекати, що багато батьк≥в в≥ддадуть своњх д≥тей до рос≥йських шк≥л, аби не обт¤жувати њх вивченн¤м другоњ, хай нав≥ть р≥дноњ, мови. ѕопри бурю протест≥в, до ¤ких приЇдналис¤ нав≥ть украњнськ≥ парт≥йн≥ чиновники, режим завдав цього удару по вивченню нац≥ональних мов, продемонструвавши в такий спос≥б, що нав≥ть у пер≥од л≥берал≥зац≥њ в≥н м≥г лише модиф≥кувати, але не в≥дкинути остаточно пол≥тику русиф≥кац≥њ. ѕроте вплив дестал≥н≥зац≥њ с¤гнув далеко поза
пол≥тико-культурн≥ теч≥њ та протитеч≥њ, в ¤ких рухалис¤ кремл≥вськ≥ пол≥тики й
кињвськ≥ ≥нтелектуали. «агальне послабленн¤ ≥деолог≥чного контролю ви¤вило нов≥
настроњ, що зароджувалис¤ серед
осв≥ченоњ м≥ськоњ молод≥. якщо палка менш≥сть
була сповнена р≥шучост≥ виправити
кривди стал≥нського терору, то величезна
б≥льш≥сть не ви¤вл¤ла в ≥деолог≥чних ≥ пол≥тичних питанн¤х великоњ за≥нтересованост≥. ≤
все ж у молод≥ виразно зростали
настроњ непокори влад≥ та прагненн¤ керуватис¤ в
житт≥ засадами ≥ндив≥дуал≥зму,
так довго пригн≥чуваного стал≥нською
ортодокс≥Їю. ƒл¤ молод≥ стали нестерпними
одноман≥тн≥сть рад¤нського житт¤, в≥джила
мораль, старомодна манера вд¤гатис¤ ≥ ѕосл≥довники —тал≥на надавали великого значенн¤ п≥двищенню економ≥чноњ ефективност≥ рад¤нськоњ системи. ¬≥д усп≥ху в ц≥й галуз≥ залежало багато, оск≥льки, випередивши «ах≥д в економ≥чному в≥дношенн≥, –ад¤нський —оюз тим самим зм≥цнив би своЇ внутр≥шнЇ становище й разом з тим показав св≥тов≥, що комун≥зм Ї справд≥ передовою системою. ’рущов, ¤к не парадоксально, розум≥в: щоб довести економ≥чн≥ переваги комун≥зму, парт≥¤ муситиме стати менш ≥деолог≥зованою й б≥льш управл≥нською орган≥зац≥Їю. ” пер≥од Ђколективного кер≥вництваї в ремл≥ точилис¤ гостр≥ дебати про те, в ¤к≥й форм≥ ≥ в ¤кому напр¤м≥ належить проводити економ≥чн≥ реформи. јле ≥снувала загальна згода, що хрон≥ч.≥им недол≥ком рад¤нськоњ економ≥ки Ї с≥льське господарство. Ќа це вказувала проста статистика: м≥ж 1949 ≥ 1952 рр. обс¤г продукц≥њ промисловост≥ зр≥с на 230 %, а с≥льського господарства Ч лише на 10 ∞о. ÷¤ статистика була дл¤ рад¤нського кер≥вництва не лише соромом, а й ≥стотною економ≥чною, пол≥тичною та ≥деолог≥чною вадою. Ќизька продуктивн≥сть с≥льського господарства означала нестачу продукт≥в, що, зв≥сно, викликало сумн≥ви (¤к у сам≥й крањн≥, так ≥ за кордоном) у перевагах рад¤нськоњ системи. “ому, вир≥шивши, що роки, проведен≥ на ”крањн≥, зробили його спец≥ал≥стом ≥з с≥льського господарства, ’рущов удавс¤ до широких заход≥в дл¤ покращенн¤ ситуац≥њ на сел≥. ƒл¤ ”крањни, ц≥Їњ житниц≥ –ад¤нського —оюзу, його заходи мали особливе значенн¤, оск≥льки вже вкотре ”крањна мала слугувати майданчиком с≥льськогосподарського експериментаторства. —≥льськогосподарськ≥ проекти. «агальнов≥домим проектом ’рущова було п≥дн¤тт¤ ц≥лини, що передбачало освоЇнн¤ дл¤ подальшоњ культивац≥њ близько 16 млн га незайманих земель азахстану й —иб≥ру. –озпочатий у 1954 р. проект мав на уваз≥ використанн¤ величезних людських ≥ матер≥альних ресурс≥в, ≥ велику частину цих витрат мала вз¤ти на себе ”крањна. ƒо 1956 р. зв≥дси на ц≥лину було перекинуто тис¤ч≥ трактор≥в ≥ 80 тис. досв≥дчених с≥льськогосподарських роб≥тник≥в. Ѕагато з них оселилис¤ там назавжди. ¬одночас кожноњ весни на сезонн≥ роботи добров≥льно њхали з ”крањни сотн≥ тис¤ч студент≥в. ’оч ц¤ програма дала неоднозначн≥ результати, вона, ц≥лком очевидно, вичерпувала з ”крањни ресурси й послаблювала с≥льськогосподарське виробництво республ≥ки. ≤нший експеримент передбачав неспод≥ваний перех≥д до вирощуванн¤ величезноњ к≥лькост≥ кукурудзи на загальн≥й площ≥ 28 млн га по всьому –ад¤нському —оюзов≥. «а американською моделлю њњ мали використовувати ¤к корми дл¤ зб≥льшенн¤ продукц≥њ виснаженого тваринництва. „ерез к≥лька рок≥в ремль наказав колгоспникам перейти на нову систему с≥возм≥ни. як завжди, б≥льшу частину т¤гар¤ цих складних ≥ дорогих нововведень несла ”крањна. ќднак найширшою п≥дтримкою на ”крањн≥ користувалас¤ реформа (власне, саме украњнц≥ виступили з ≥н≥ц≥ативою њњ проведенн¤), що стосувалас¤ машинно-тракторних станц≥й, ¤к≥ забезпечували колгоспи техн≥кою (й пол≥тичним нагл¤дом). „ерез пост≥йн≥ сутички м≥ж ћ“— ≥ колгоспами навколо того, ¤к обробл¤ти землю, украњнц≥ переконали ур¤д л≥кв≥дувати ћ“—, а техн≥ку продати колгоспам. «ростаюча
складн≥сть обробки земл≥ вимагала
висококвал≥ф≥кованих ≥ техн≥чно вправних фах≥вц≥в. ј њх дуже бракувало в
украњнському сел≥. ¬ 1953 р. з 15 тис. гол≥в колгосп≥в на ”крањн≥ менш ¤к 500 мали вищу й
неповну вищу осв≥ту. ƒл¤ того щоб
покращити ситуац≥ю, з м≥ст на роботу в колгоспах
залучали досв≥дчених ≥нженер≥в
≥ техн≥к≥в. ¬≥дстаюч≥ колгоспи прикр≥пл¤лис¤ до
промислових шефських п≥дприЇмств, ¤к≥ забезпечували техн≥чну допомогу. ¬
результат≥ на сел≥ з'¤вилас¤ нова соц≥альна група Ђс≥льськогосподарських
технократ≥вї. “им часом ур¤д п≥дн¤в колгоспникам зароб≥тну платню, й розрив м≥ж
промисловими та с≥льськогосподарськими Ќезважаючи на докор≥нн≥ зм≥ни та гранд≥озн≥
експерименти, ур¤дов≥ не вдалос¤
добитис¤ такого швидкого, ¤к планувалос¤,
зб≥льшенн¤ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ. ремль ≥ надал≥ в≥дмовл¤вс¤ надати
сел¤нам достатн≥ стимули дл¤ кращоњ
прац≥, чиновники в далек≥й ћоскв≥ продовжували
вир≥шувати, ¤к≥ культури вирощуватиме колгосп, ¤к њх сл≥д с≥¤ти, а сел¤н карали
штрафами за оброб≥ток њхн≥х крих≥тних (хоч ≥ надзвичайно продуктивних) д≥л¤нок.
”бог≥ дос¤гненн¤ в перебудов≥
с≥льського господарства мали, проте, важлив≥
пол≥тичн≥ насл≥дки дл¤ украњнських
комун≥ст≥в. ’рущов дуже покладавс¤ на њхню
допомогу в реформуванн≥ с≥льського «м≥ни у
промисловост≥. Ќа початку 50-х рок≥в
промислов≥сть ”крањни, ¤к ≥ всього
–ад¤нського —оюзу, розвивалас¤ дуже усп≥шно. ѕо
сут≥ дл¤ нењ наставав золотий в≥к.
јле наприк≥ц≥ 50-х рок≥в вона
спов≥льнила темпи. ≤нша проблема, що сто¤ла перед
кремл≥вським кер≥вництвом, була такою: чи
продовжувати спиратис¤ в основному
на важку промислов≥сть, чи скеровувати б≥льш≥
≥нвестиц≥њ в легку, в≥д чого виграв би
обкрадений рад¤нський споживач. ’рущов схил¤вс¤
на користь важкоњ промисловост≥, але, на в≥дм≥ну в≥д —тал≥на, в≥н не м≥г
ц≥лковито знехтувати споживачем, особливо п≥сл¤ об≥ц¤нки, що до 80-х рок≥в –ад¤нський
—оюз за економ≥чними показниками наздожене й випередить «ах≥д. ¬≥дтак на
початку 60-х рок≥в у державних ¬ 1957 р., щоб розв'¤зати проблему спаду продуктивност≥ промислового виробництва, ’рущов розгорнув свою суперечливу економ≥чну реформу на основ≥ раднаргосп≥в (рад народного господарства), що стала одн≥Їю з найрадикальн≥ших орган≥зац≥йних зм≥н у рад¤нськ≥й економ≥ц≥ починаючи з 20-х рок≥в. —проба перем≥стити центр плануванн¤ економ≥ки в≥д московських м≥н≥стерств до обласних орган≥в мала за мету обминути вузьк≥ м≥сц¤ бюрократичноњ орган≥зац≥њ та чиновництво в центр≥. ѕ≥д контроль раднаргосп≥в ”крањни було передано понад 10 тис. промислових п≥дприЇмств, ≥ п≥д к≥нець 1957 р. вони нагл¤дали за 97 % завод≥в у республ≥ц≥ (пор≥вн¤но з 34 % в 1953 р.). Ќе дивно, що украњнськ≥ планувальники економ≥ки й господарськ≥ кер≥вники заговорили насамперед про потреби та ≥нтереси своЇњ республ≥ки, а не –ад¤нського —оюзу в ц≥лому. Ќа початок 60-х рок≥в, коли ”крањна та ≥нш≥ республ≥ки стали проводити виразно незалежну економ≥чну пол≥тику, ћосква занепокоњлас¤, звинувачуючи њх у Ђм≥сництв≥ї. ќчевидно, що й тут хрущовськ≥ реформи призвели до неспод≥ваних ускладнень. як ≥ належало чекати, Ђфл≥ртї ”крањни з економ≥чним самоствердженн¤м ви¤вивс¤ швидкоминучим. ’оч хрущовськ≥ реформи не виправдали пов'¤заних з ними спод≥вань, г≥дне подиву зростанн¤ валового нац≥онального продукту —–—–, що аж до 70-х рок≥в перевищував показники —получених Ўтат≥в јмерики, спри¤ло п≥днесенню життЇвого р≥вн¤ й р≥зко контрастувало з пер≥одом стал≥нського правл≥нн¤. “ак, на ”крањн≥ м≥ж 1951 ≥ 1958 рр. прибутки середнього роб≥тника зросли на 230 %. Ќайб≥льше п≥двищенн¤ прибутк≥в в≥дносно ≥нших категор≥й населенн¤ отримав стражденний колгоспник. ≤накше кажучи, за —тал≥на р≥вень особистого споживанн¤ зростав щороку на 1%, а за ’рущова Чна 4 %. «авд¤ки тому, що в с≥льськогосподарське виробництво було включено м≥льйони гектар≥в додаткових земель, зросли к≥льк≥сть ≥ асортимент продукт≥в харчуванн¤. Ќарешт≥ рац≥он середньоњ рад¤нськоњ с≥м'њ, що звичайно складавс¤ з таких основних продукт≥в, ¤к хл≥б ≥ картопл¤, розширивс¤ до б≥льш-менш регул¤рного споживанн¤ овоч≥в ≥ м'¤са. ¬ крамниц¤х з'¤вилис¤ нав≥ть так≥ екзотичн≥ дел≥катеси, ¤к цитрусов≥. ¬ далек≥ села проклали дороги, п≥двели електрику. ¬иснажливу працю рад¤нськоњ господарки, ¤ка звичайно працювала повний робочий день на п≥дприЇмств≥, дещо полегшила по¤ва в≥дносно сучасних побутових пристроњв. ј телев≥зор, цей чудовий зас≥б пропаганди та розваг, став звичайним предметом обстановки. ¬ м≥стах основною проблемою залишавс¤ брак житла, головним чином через щор≥чний приплив до них 2,5 млн чолов≥к. ѕроте хоча життЇвий р≥вень ще далеко в≥дставав в≥д зах≥дного, дл¤ рад¤нських людей, ¤к≥ не мали великих спод≥вань ≥ пор≥внювали св≥й сучасний стан з недавн≥м ≥ жахливим минулим, ц≥ зм≥ни були значним кроком уперед. «а ’рущова люди мали менше п≥дстав, н≥ж у стал≥нський пер≥од, скаржитис¤ на рад¤нську систему. ” 1961 р. ’рущов почав нову хвилю дестал≥н≥зац≥њ, кульм≥нац≥Їю ¤коњ стало винесенн¤ труни диктатора з кремл≥вського мавзолею. ритика —тал≥на завжди була дл¤ украњнц≥в доброю новиною, њхню впевнен≥сть у соб≥ посилювали й ≥нш≥ под≥њ. «авд¤ки надзвичайно великому врожаю, ¤кий того року з≥брали в республ≥ц≥, парт≥йн≥ кер≥вники ”крањни опинилис¤ у виг≥дному становищ≥ ≥ могли вимагати в≥д ремл¤ дальших поступок. ” травн≥ 1961 р., намагаючись згладити напружен≥сть, що виникла м≥ж ним та украњнц¤ми через проблеми с≥льськогосподарського виробництва, ’рущов зд≥йснив широко розрекламовану в прес≥ подорож на могилу “араса Ўевченка. “им часом набирала сили Ђв≥длигаї в культурному житт≥: за кордоном був опубл≥кований роман Ѕ. ѕастернака Ђƒоктор ∆ивагої, ¤кий утверджуЇ загальнолюдськ≥, а не суто рад¤нськ≥ ц≥нност≥ (хоч його автора згодом було за це покарано), а в рад¤нськ≥й пер≥одиц≥ з'¤вл¤Їтьс¤ пов≥сть ќ. —олжен≥цина Ђќдин день ≤вана ƒенисовичаї, ¤ка в суворих подробиц¤х описуЇ житт¤ в'¤зн≥в стал≥нських концентрац≥йних табор≥в. «давалос¤, ц≥ факти вказували на можлив≥сть дальшоњ л≥берал≥зац≥њ в л≥тератур≥ та культур≥ попри сердите бурчанн¤, що дол≥тало з ремл¤. Ќа ”крањн≥ культурна ел≥та й насамперед письменники в умовах дестал≥н≥зац≥њ вдалис¤ до нових спроб розширити меж≥ творчого самовираженн¤. … знову вони писали про втрати, що њх завдав украњнськ≥й культур≥ —тал≥н. ѕисьменники старшого покол≥нн¤ продовжували вимагати реаб≥л≥тац≥њ своњх репресованих колег. “ак, ќлександр орн≥йчук закликав опубл≥кувати ЂЅ≥бл≥отеку великих 20-хї дл¤ попул¤ризац≥њ твор≥в Ѕлакитного, ул≥ша, урбаса та ≥нших жертв чисток. ≤нш≥ прагнули добитис¤ аналог≥чного дл¤ тих, хто в 40-х роках став жертвами агановича. ≤ вс≥ таврували наступ русиф≥кац≥њ, що продовжувавс¤. јле особливо
визначною под≥Їю стала по¤ва нового покол≥нн¤
письменник≥в, критик≥в ≥ поет≥в, таких ¤к ¬асиль —имоненко,
Ћ≥на остенко, ™вген —верстюк,
≤ван
ƒзюба, ≤ван ƒрач, ћикола ¬≥нграновський ≥ ƒмитро ѕавличко, котр≥ вимагали виправити Ђпомилкиї, ¤ких у минулому припустивс¤
—тал≥н, ≥ надати гарант≥њ того, що
культурний розвиток народу не душитимуть у
майбутньому. Ќа њхн≥й погл¤д, найкраще вт≥лити цю мету можна лише Ђшл¤хом
поверненн¤ до правдиї. « нетерп≥нн¤м
спостер≥гаючи за непосл≥довн≥стю
дестал≥н≥зац≥њ, вони вимагали припинити втручанн¤ парт≥њ в справи л≥тератури й мистецтва,
визнати право експериментувати Ќеспок≥й, що поширювавс¤ в усьому рад¤нському сусп≥льств≥, не м≥г не стурбувати ’рущова та його кремл≥вських однодумц≥в. ” грудн≥ 1962 р. в≥н викликав до себе групу пров≥дних рос≥йських письменник≥в ≥ застер≥г њх в≥д надм≥рного радикал≥зму. „ерез к≥лька м≥с¤ц≥в дошкульн≥й критиц≥ в прес≥ було п≥ддано р¤д представник≥в рос≥йськоњ ≥нтел≥генц≥њ. —тало зрозум≥ло, що режим невдовз≥ почне погром л≥берал≥в. —прийн¤вши сигнал ћоскви, парт≥йн≥ чиновники в иЇв≥ приготувалис¤ приструнити Ђнезр≥л≥ елементиї в украњнськ≥й л≥тературн≥й громад≥. Ќавесн≥ 1963 р. наступ
почав јндр≥й —каба, украњнський
парт≥йний чиновник,
в≥дпов≥дальний за ≥деолог≥чну чистоту, нищ≥вно
розгромивши творч≥сть таких л≥тературознавц≥в, ¤к —верстюк, —в≥тличний
≥ особливо ƒзюба. ¬алентин ћаланчук, головний охоронець ≥деолог≥њ на ”крањн≥,
застер≥гав громадськ≥сть в≥д молодих ≥ недосв≥дчених письменник≥в, котр≥
виступають у Ђрол≥ перших борц≥в проти
культу особи ≥ звертають надм≥рну увагу на
негативн≥ ¤вища цього пер≥оду ≥, б≥льше
того, вихвал¤ють твори зах≥дних письменник≥вї.
р≥м чергового заклику до боротьби ≤ншим фактом, що вказував на поверненн¤ певних аспект≥в стал≥н≥зму, стала по¤ва к≥лькох неоф≥ц≥йних антисем≥тських публ≥кац≥й. Ќайхарактерн≥шою з них був трактат Ђ≤удањзм без прикрасї, що його у 1964 р. опубл≥кувала јкадем≥¤ наук ”крањни, ц≥лком ймов≥рно, за вказ≥вкою ћоскви, оск≥льки в останн≥ дн≥ житт¤ —тал≥на пропагандистський апарат фабрикував матер≥али, в ¤ких намагавс¤ показати близьк≥ зв'¤зки й т≥сну сп≥впрацю м≥ж украњнськими нац≥онал≥стами та с≥он≥стами. Ћ≥беральна украњнська ≥нтел≥генц≥¤ п≥ддала книгу сувор≥й критиц≥. јле справжн≥й вибух обуренн¤ викликало пов≥домленн¤ про те, що у травн≥ 1964 р. вщент згор≥в в≥дд≥л б≥бл≥отеки јкадем≥њ наук ”крањни, в ¤кому збер≥галис¤ тис¤ч≥ безц≥нних книжок ≥ документ≥в з украњнськоњ ≥стор≥њ та культури. ” вчиненн≥ цього Ђнечуваного в ≥стор≥њ св≥товоњ культури злочинуї признавс¤ ¤кийсь ѕогружальський Ч русоф≥л з≥ схильност¤ми психопата. ÷≥ под≥њ стали промовистим св≥дченн¤м р≥шучост≥ ’рущова в≥дновити дисципл≥ну серед ≥нтел≥генц≥њ. ѕроте повертатис¤ до пол≥тики Ђжорсткоњ рукиї було зап≥зно. –¤д невдач у внутр≥шн≥й ≥ зовн≥шн≥й пол≥тиц≥, серед ¤ких провал ракетноњ конфронтац≥њ навколо уби, розрив з итаЇм, безладд¤, породжене реформами, й катастроф≥чний неврожай 1963 р., фатально ослабили позиц≥њ рад¤нського л≥дера. ¬ жовтн≥ 1964 р. його колеги втратили терпець ≥ змусили ’рущова п≥ти у в≥дставку. ƒоб≥ реформ, експериментаторства й л≥берал≥зац≥њ прийшов к≥нець. „аси ’рущова, ц≥лком очевидно, були перех≥дним етапом рад¤нськоњ ≥стор≥њ. Ќезважаючи на численн≥ невдач≥, розчаруванн¤ й неспод≥ван≥ насл≥дки в≥д реформ та експеримент≥в, усе ж таки вдалос¤ перетворити —–—– ≥з крањни, де правл¤ть терор ≥ дракон≥вська пол≥тика, на б≥льш рац≥ональну систему господарюванн¤, ор≥Їнтовану на передову ≥ндустр≥альну технолог≥ю. ÷ей перех≥д виразно в≥дчувавс¤ на ”крањн≥, де стал≥н≥зм с¤гнув найжахлив≥ших форм. як≥ ж зм≥ни
в≥дбулис¤ в хрущовськ≥ роки ≥ Ч
що не менш важливо Ч ¤к≥ не в≥дбулис¤? ѕрипинилис¤ масов≥ арешти, терор ≥
чистки. “аЇмна пол≥ц≥¤, прерогативи
¤коњ обмежили, тепер викликала Ђнебезпечн≥
елементиї на Ђзадушевн≥ї розмови ≥, ¤к
правило, погрожувала зв≥льненн¤м з роботи чи
обмеженн¤м можливостей д≥стати
осв≥ту њхн≥м д≥т¤м. “а ¤кщо ц≥ зустр≥ч≥ не давали
бажаного результату, проводилис¤
арешти (але вже не розстр≥ли), не такою суворою
стала трудова дисципл≥на. ѕоступово п≥двищувавс¤ життЇвий р≥вень. Ќа де¤кий час
письменники, поети та ≥нш≥ д≥¤ч≥
культури д≥стали ширший прост≥р дл¤
самовираженн¤. «ростали впевнен≥сть кер≥вництва республ≥канськоњ компарт≥њ у своњх силах
та визнанн¤ важливого економ≥чного
значенн¤ ”крањни у склад≥ —–—–. јле найб≥льш
вражаючою, особливо з огл¤ду на ѕроте в недоторканост≥ збереглос¤ багато основоположних рис рад¤нського способу житт¤. ÷ензура продовжувала жорстоко регламентувати меж≥ того, що дозвол¤лос¤ читати, бачити й слухати. јбсолютну монопол≥ю на пол≥тичну владу утримувала комун≥стична парт≥¤. ѕопри реформи економ≥кою й дал≥ управл¤ли бюрократи, а вс≥ громад¤ни працювали на державних п≥дприЇмствах ≥ в установах та купували товари у державних крамниц¤х. «ростанн¤ значенн¤ ”крањни в —–—– ≥ пол≥тичн≥ усп≥хи окремих украњнц≥в н≥¤к не зм≥нили того факту, що ≥нтереси ”крањни лишалис¤ ц≥лком п≥дпор¤дкованими ≥нтересам рад¤нськоњ ≥мпер≥њ в ц≥лому. |
| √оловна | «м≥ст |
| <<< Ќазад |
