” –јѓЌј ” ƒ–”√≤… —¬≤“ќ¬≤… ¬≤…Ќ≤

¬≥йна на ”крањн≥: перший етап

¬≥йна на ”крањн≥: другий етап

ќ”Ќ ≥ нацистська Ќ≥меччина

Ќацистська влада на ”крањн≥

–ух ќпору

ѕоверненн¤ рад¤нськоњ влади на ”крањну 

« наближенй¤м ™вропи до другоњ св≥товоњ в≥йни украњнц≥, здавалос¤, мало що могли втратити внасл≥док тих докор≥нних зм≥н, до ¤ких вона могла призвести. —траждаючи в≥д ран стал≥нщини, а в зах≥дних частинах Ч в≥д дедал≥ б≥льшого гнобленн¤ ѕольщею, –умун≥Їю та ”горщиною, украњнц≥ мали п≥дстави спод≥ватис¤, що будь¤к≥, хай нав≥ть спричинен≥ в≥йною, зм≥ни принесуть покращенн¤ умов њхнього ≥снуванн¤. ѕроте т≥, хто так гадав, траг≥чно помил¤лис¤, бо хоч в≥йна радикально зм≥нила становище украњнц≥в, њхн¤ дол¤ стала ще г≥ршою. ѕад≥нн¤ ѕольщ≥ на початку в≥йни призвело до встановленн¤ на «ах≥дн≥й ”крањн≥ ще репресивн≥шого рад¤нського режиму. “а, вигнавши рад¤нськ≥ в≥йська, н≥мецьк≥ нападники принесли з собою нацистський режим, що с¤гнув на ”крањн≥ вершини жорстокост≥. ќпинившись м≥ж нацистським ≥ рад¤нським режимами, позбавлен≥ власноњ держави, котра захищала б њхн≥ ≥нтереси, украњнц≥ ви¤вилис¤, ¤к н≥хто ≥нший, беззахисними перед спустошенн¤ми в≥йни й нещадною пол≥тикою тотал≥тарних держав, що њњ вели.

 ¬≥йна на ”крањн≥: перший етап

ўо стосуЇтьс¤ ”крањни, то другу св≥тову в≥йну можна под≥лити на два виразних етапи. ѕерший розпочавс¤ 1 вересн¤ 1939 р., коли н≥мц≥ напали на ѕольщу, а –ад¤нський —оюз незабаром окупував њњ сх≥дй≥ територ≥њ. ќсновна риса цього етапу, ¤кий торкавс¤ лише зах≥дних украњнц≥в, пол¤гала в переход≥ њхн≥х земель п≥д окупац≥ю новоњ влади, насамперед рад¤нськоњ. ƒругий етап, про ¤кий ≥тиметьс¤ дал≥, почавс¤ з нападом Ќ≥меччини на —–—– 22 червн¤ 1941 р. й тривав до осен≥ ,1944 р., коли н≥мецьк≥ в≥йська були вигнан≥ з ”крањни. ѕрот¤гом цього часу вс¤ ”крањна
була загарбана нацистами.

—еред багатьох чинник≥в, що призвели до в≥йни, вир≥шальне значенн¤ мали дв≥ дипломатичн≥ угоди, ¤к≥ справили на украњнц≥в безпосередн≥й вплив. ѕ≥дписавши «ќ вересн¤ 1938 р. ћюнхенський пакт, зах≥дн≥ держави на чол≥ з јнгл≥Їю вдалис¤ до спроби умиротворенн¤ √≥тлера,  дозволивши йому розчленувати „ехословаччину (й «акарпатт¤). јле зам≥сть задоволенн¤ домагань √≥тлера цей ви¤в безхребетност≥ зах≥дних держав лише розпалив у нацист≥в апетит до дальших територ≥альних загарбань. ўе безпосередн≥ший зв'¤зок з вибухом в≥йни мав п≥дписаний 23 серпн¤ 1939 р. нацистсько-рад¤нський пакт Ч ц¤ одна з найдивовижн≥ших в ≥стор≥њ угод.
√≥тлер, що не приховував ненавист≥ до рад¤нськоњ системи та своњх територ≥альних претенз≥й на —ход≥, хот≥в, перш н≥ж напасти на своњх противник≥в на «аход≥, нейтрал≥зувати –ад¤нський —оюз. —тал≥н з≥ свого боку прагнув п≥дписати з √≥тлером угоду про ненапад та нейтрал≥тет, спод≥ваючись тим самим спр¤мувати агресивн≥сть нацист≥в проти ‘ранц≥њ та јнгл≥њ ≥ в такий спос≥б виграти час дл¤ накопиченн¤ власних сил, поки м≥ж Ђкап≥тал≥стамиї точитиметьс¤ в≥йна на взаЇмне виснаженн¤.  р≥м задоволенн¤ першочергових потреб двох держав, нацистсько-рад¤нський пакт також передбачав обм≥н сировиною та зброЇю. Ѕ≥льше того Ч до нього входив таЇмний протокол, у ¤кому √≥тлер ≥ —тал≥н домовилис¤ про розпод≥л ™вропи на в≥дпов≥дн≥ сфери впливу та окупац≥њ. «а ним –ад¤нському —оюзов≥ передавалис¤ майже вс≥ зах≥дноукрањнськ≥ земл≥. ћаючи гарант≥њ нейтрал≥тету –ад¤нського —оюзу, √≥тлер напав на ѕольщу, поклавши початок друг≥й св≥тов≥й в≥йн≥.  вапл¤чись оволод≥ти своЇю частиною гинучоњ польськоњ держави, 17 вересн¤ рад¤нськ≥ в≥йська вступили у —х≥дну ѕольщу ≥ зайн¤ли майже вс≥ земл≥, населен≥ украњнц¤ми та б≥лорусами. «а .чотири тижн≥ польська держава перестала ≥снувати.

–ад¤нська окупац≥¤ «ах≥дноњ ”крањни. « початку своЇњ першоњ окупац≥њ «ах≥дноњ ”крањни, що тривала 21 м≥с¤ць, рад¤нський режим ус≥л¤ко намагавс¤ заволод≥ти Ђсерц¤ми й думкамиї населенн¤. Ѕ≥льшовики оголосили, що прийшли ¤к Ђпрапороносц≥ високих гуман≥стичниих принцип≥вї, виправдовуючи сп≥впрацю з нацистами у розчленуванн≥ ѕольщ≥ прагненн¤м допомогти пригнобленим меншост¤м ≥ насамперед Ђбратамї Ч украњнц¤м та б≥лорусам. ќсоблив≥ зусилл¤ робилис¤ дл¤ того, щоб справити на зах≥дних украњнц≥в враженн¤ Ђукрањнськост≥ї нового режиму. Ќовий режим також намагавс¤ прибрати демократичного вигл¤ду. 22 жовтн¤ 1939 р. в≥н орган≥зував вибори, на ¤ких населенн¤ змушували голосувати за Їдиний список кандидат≥в, котр≥ п≥дтримували анекс≥ю «ах≥дноњ ”крањни –ад¤нським —оюзом. “ому не дивно, що близько 93 ∞о виборц≥в проголосували так, ¤к хот≥в режим. ” червн≥ 1940 р. —–—– змусив –умун≥ю в≥ддати Ѕессараб≥ю та Ѕуковину. “аким чином, до ”крањнськоњ –ад¤нськоњ республ≥ки було прилучено понад 7 млн мешканц≥в «ах≥дноњ ”крањни.

ƒе¤к≥ пол≥тичн≥ заходи –ад принесли зах≥дним украњнц¤м конкретн≥ покращенн¤. Ѕуло багато зроблено дл¤ украњн≥зац≥њ та зм≥цненн¤ системи осв≥ти. ƒо середини 1940 р. к≥льк≥сть початкових шк≥л на «ах≥дн≥й ”крањн≥ дос¤гла близько 6900, ≥з них 6 тис. украњнських. ”крањнська мова стала мовою викладанн¤ у перейменованому на честь ≤вана ‘ранка Ћьв≥вському ун≥верситет≥ Ч цьому давньому баст≥он≥ польськоњ культури, що тепер в≥дкрив двер≥ дл¤ украњнських студент≥в ≥ професор≥в. ѕом≥тно пол≥пшилос¤ медичне обслуговуванн¤ населенн¤, насамперед с≥льського. Ѕули нац≥онал≥зован≥ промислов≥ й торговельн≥ п≥дприЇмства, що ран≥ше контролювалис¤
переважно пол¤ками та Ївре¤ми. јле чи не найпопул¤рн≥шим кроком стала експропр≥ац≥¤ рад¤нською владою польських землевласник≥в ≥ об≥ц¤нка перерозпод≥лити м≥ж сел¤нами њхн≥ земл≥.

ѕроте паралельно з цими реформами –ади почали демонтувати створен≥ зах≥дними украњнц¤ми пол≥тичн≥, соц≥ально-економ≥чн≥ та культурн≥ ≥нфраструктури. Ќезабаром п≥сл¤ њхнього приходу Ќ ¬— заарештував ≥ депортував на —х≥д украњнських пол≥тичних л≥дер≥в. Ѕули змушен≥ розпуститис¤ ”Ќƒќ та ≥нш≥ украњнськ≥ пол≥тичн≥ парт≥њ. Ћ≥кв≥довувалос¤ багато кооператив≥в, а ≥нш≥ реорган≥зувалис¤ на рад¤нський зразок. ѕрипинили свою д≥¤льн≥сть читальн≥ та б≥бл≥отеки товариства Ђѕросв≥таї. ¬≥д 20 до «ќ тис. украњнських актив≥ст≥в, усв≥домлюючи, що вони живуть Ђна позичений часї, утекли до окупованоњ" н≥мц¤ми ѕольщ≥. « л≥кв≥дац≥Їю ос≥б, орган≥зац≥й ≥ парт≥й, котр≥ представл¤ли у середовищ≥ зах≥дних украњнц≥в л≥беральноцентристськ≥ тенденц≥њ, залишалас¤ лише одна життЇздатна пол≥тична орган≥зац≥¤ Ч п≥дп≥льна мережа ќ”Ќ.

ѕовед≥нка численних рад¤нських чиновник≥в, ¤к≥ потоком пливли у «ах≥дну ”крањну, мало що зробила дл¤ об≥ленн¤ образу нового режиму. «викл≥ до Ђпролетарськихї метод≥в роботи, вони нер≥дко шокували зах≥дн¤к≥в прим≥тивн≥стю й груб≥стю, ¤к≥ не личили нос≥¤м Ђпередового соц≥ал≥стичного ладуї. ѕредставники –ад¤нськоњ ”крањни, ¤к≥ майже повсюдно користувалис¤ рос≥йською мовою, швидко розв≥¤ли ≥люз≥њ про њхню хвалену Ђукрањнськ≥стьї.

ѕ≥дтримували рад¤нську владу насамперед м≥сцев≥ комун≥сти, що вийшли з п≥дп≥лл¤ й тепер стали в особлив≥й пригод≥ новому режимов≥, допомагаючи викривати украњнських нац≥онал≥ст≥в. ќск≥льки серед цих комун≥ст≥в, а також серед чиновник≥в, прибулих ≥з –ад¤нського —оюзу, було багато Їврењв, то серед зах≥дних украњнц≥в, ¤к ≥ серед пол¤к≥в, почали зростати антисем≥тськ≥ настроњ. јле незабаром у рад¤нському режим≥ розчарувалос¤ й багато м≥сцевих комун≥ст≥в, особливо коли де¤ких ≥з них за наказом —тал≥на було заарештовано й страчено за п≥дозрою в троцьк≥зм≥.

≤з часом почали ви¤вл¤тис¤ й менш приваблив≥ сторони перших рад¤нських реформ. Ѕуло оголошено, що земл≥, експропр≥йован≥ у польських землевласник≥в ≥ Ђв≥ддан≥ї найб≥дн≥шим сел¤нам, тепер п≥дл¤гають колектив≥зац≥њ, близько ≤« % ≥ справд≥ було колектив≥зовано. ѕ≥сл¤ цього величезна б≥льш≥сть сел¤н, ¤к≥ з самого початку з осторогою ставилис¤ до –ад, остаточно в≥двернулис¤ в≥д нового режиму. —початку багатьом представникам ≥нтел≥генц≥њ ≥мпонувало теД що вони отримали роботу в рад¤нських осв≥тн≥х та культурних установах, але вони швидко зрозум≥ли, що стали всього-на-всього жорстко контрольованими функц≥онерами режиму, ≥ що в раз≥ порушенн¤ вказ≥вок њм загрожуЇ арешт ≥ депортац≥¤.

”св≥домлюючи прив'¤зан≥сть зах≥дних украњнц≥в до своЇњ церкви, новий режим спочатку з обережн≥стю трактував греко-католицьку церкву, впроваджуючи в≥дносно незначн≥юбмеженн¤ њњ д≥¤льност≥. —в¤щеник≥в зобов'¤зували мати спец≥альн≥ паспорти, а за використанн¤ церков ур¤д вимагав високих податк≥в. јле поступово ц≥ обмеженн¤ набирали загрозливих масштаб≥в. –ад¤нськ≥ власт≥ заборонили викладанн¤ рел≥г≥њ в школ≥, конф≥скували церковн≥ земл≥ та посилили антирел≥г≥йну пропаганду. јналог≥чна пол≥тика проводилас¤ щодо православноњ церкви на ¬олин≥, де, кр≥м того, робилис¤ намаганн¤ п≥дпор¤дкувати њњ московському патр≥архов≥.

Ќавесн≥ 1940 р. режим в≥дкинув маску демократичност≥ та розпочав широкомасштабн≥ репрес≥њ Ч ¤к проти украњнц≥в, так ≥ проти пол¤к≥в. Ќайб≥льш поширеним ≥ страшним њхн≥м р≥зновидом стала депортац≥¤. “ис¤ч≥ у¤вних Ђворог≥в народуї без ус¤кого попередженн¤, суду чи нав≥ть формального звинуваченн¤ арештовували, заган¤ли у вагони дл¤ худоби й вивозили до —иб≥ру й  азахстану дл¤ нев≥льницькоњ прац≥ у страх≥тливих умовах. Ѕагато депортованих гинули, часом ц≥лими родинами.

ѕерша хвил¤ депортованих складалас¤ з пров≥дних польських, украњнських та Їврейських пол≥тичних д≥¤ч≥в, промисловц≥в, землевласник≥в, торг≥вц≥в, чиновник≥в, юрист≥в, в≥дставних оф≥цер≥в та св¤щеник≥в. ѕ≥зн≥ше арешт загрожував кожному, хто ототожнювавс¤ з украњнським нац≥онал≥змом. Ќа прик≥нцевому етап≥, навесн≥ 1941 р., режим уже депортував людей без розбору. ƒепортували вс≥х Ч ≥ тих, хто мав родич≥в за кордоном чи листувавс¤ з ними, ≥ тих, хто зайшов побачитис¤ з друз¤ми саме в момент њхнього арешту, ≥ тих, на кого з особистих причин хтось дон≥с, ≥ тих, хто випадково ви¤вивс¤ у нещасливому м≥сц≥ в нещасливий час. ЂЌ≥хто, буквально н≥хто не мав упевненост≥ в тому, що наступноњ ноч≥ не над≥йде його чергаї,Ч писав св≥док цих под≥й.

«а даними митрополита јндре¤ Ўептицького, з одн≥Їњ лише √аличини рад¤нська влада депортувала близько 400 тис. украњнц≥в. ўе б≥льше постраждали пол¤ки, особливо колон≥сти,Ч польський ур¤д на вигнанн≥ стверджував, що п≥д час рад¤нськоњ окупац≥њ польських територ≥й на сх≥д –ад¤нського —оюзу було депортовано близько 1,2 млн чолов≥к, переважно пол¤к≥в. Ќасл≥дком ц≥Їњ катастрофи стало р≥зке пад≥нн¤ пол≥тичного кап≥талу пан≥вноњ колись польськоњ нац≥њ, ¤ка, втративши п≥дтримку свого ур¤ду, раптом ≥з гнобл¤чоњ перетворилас¤ на гноблену.

¬ключенн¤ «ах≥дноњ ”крањни до складу ”крањнськоњ –—–, без сумн≥ву, було по д≥Їю великоњ ≥сторичноњ ваги, оск≥льки вперше за багато стол≥ть украњнц≥ з'Їдналис¤ в межах одн≥Їњ державноњ структури. јле через свою обмежену тривал≥сть це насильне об'Їднанн¤ не спричинило глибоких зм≥н н≥ в «ах≥дн≥й, н≥ в –ад¤нськ≥й ”крањн≥. ≤ все ж воно мало певний вплив: перше знайомство з рад¤нською системою ви¤вилос¤ дл¤ зах≥дних украњнц≥в в основному негативним досв≥дом, у результат≥ ¤кого багато з них д≥йшли висновку, що Ђб≥льшовицькоњї влади сл≥д уникати будь-¤кою ц≥ною.

”крањнц≥ п≥д н≥мецькою окупац≥Їю. якщо величезна б≥льш≥сть зах≥дних украњнц≥в потрапила на пер≥од 1939Ч1941 рр. п≥д рад¤нську владу, то де¤ка њх частина опинилас¤ п≥д н≥мецькою окупац≥Їю. Ѕлизько 550 тис. украњнц≥в Ћемк≥вщини та ’олмщини, що на сх≥дних окрањнах ѕольщ≥, вв≥йшли до н≥мецькоњ окупац≥йноњ зони.

¬олодимир  уб≥йович

ќточен≥ пол¤ками та ≥зольован≥ в≥д центр≥в украњнськоњ д≥¤льност≥, мешканц≥ цих рег≥он≥в були найв≥дстал≥шими серед ус≥х украњнц≥в в економ≥чному, культурному й пол≥тичному в≥дношенн≥. ѕроте м≥ж 1939 ≥ 1940 рр., р¤туючись в≥д пересл≥дувань б≥льшовик≥в, сюди втекло з √аличини 20Ч«ќ тис. украњнських пол≥тичних б≥женц≥в. ƒе¤к≥ з них розселилис¤ серед своњх земл¤к≥в, ≥нш≥ ст≥калис¤ до  ракова, цього центру д≥¤льност≥ украњнських б≥женц≥в, що був неподал≥к, актив≥зуючи украњнськ≥ громади у Ћемк≥вському та ’олмському рег≥онах √енерального губернаторства, ¤к тепер називалас¤ ц¤ частина окупованоњ н≥мц¤ми ѕольщ≥.

√енерал-губернатор √анс ‘ранк отримав спец≥альний наказ √≥тлера вважати цю територ≥ю н≥мецькою колон≥Їю й надати њњ населенню лише м≥н≥мальн≥ права. 

’оч теоретично вс¤ влада зосереджувалас¤ у руках ‘ранка, ¤кий д≥¤в за вказ≥вками √≥тлера, на практиц≥ ж гестапо (нацистська пол≥тична пол≥ц≥¤) в управл≥нн≥ рег≥оном часто ви¤вл¤лос¤ таким же впливовим, ¤к ≥ сам ‘ранк.

Ќезабаром п≥сл¤ приходу н≥мц≥в дл¤ задоволенн¤ основних економ≥чних та осв≥тн≥х потреб украњнського населенн¤ √енерального губернаторства виникли дес¤тки ком≥тет≥в самодопомоги, до складу ¤ких уходили переважно члени чи прихильники ќ”Ќ, що втекли з √аличини. Ќавесн≥ 1940 р. з мовчазноњ згоди ‘ранка ц≥ ком≥тети утворили в  раков≥ координац≥йний орган п≥д назвою ”крањнський ÷ентральний  ом≥тет, обравши його головою в≥домого географа ¬олодимира  уб≥йовича. ”÷  ¤вл¤в собою украњнський заклад соц≥ального забезпеченн¤, обов'¤зки ¤кого пол¤гали в нагл¤д≥ за хворими, л≥тн≥ми людьми, безпритульними д≥тьми, в орган≥зац≥њ громадськоњ служби охорони здоров'¤, осв≥ти, у допомоз≥ в≥йськовополоненим та в представництв≥ ≥нтерес≥в украњнських роб≥тник≥в, котр≥ вир¤джалис¤ до Ќ≥меччини. Ќ≥мц≥ з ус≥Їю ¤сн≥стю дали зрозум≥ти, що ”÷  не матиме н≥¤ких пол≥тичних прерогатив.

јле, виконуючи ц≥ функц≥њ, ”÷  також прагнув зд≥йснювати власну таЇмну програму протид≥њ полон≥зук≥чим впливам на украњнц≥в та п≥днесенн¤ њхньоњ нац≥ональноњ св≥домост≥. Ќацисти дивилис¤ на це нейтрально Ч певною м≥рою в над≥њ, що зростанн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ св≥домост≥ буде противагою впливов≥ чисельн≥ших пол¤к≥в. ≤з ц≥Їњ причини н≥мц≥ часто спри¤ли призначенню украњнц≥в на др≥бн≥ посади в адм≥н≥страц≥њ чи пол≥ц≥њ в етн≥чно м≥шаних громадах.  оли часом украњнц≥ користувалис¤ своњм новим становищем, щоб помститис¤ пол¤кам за кривди довоЇнних рок≥в, н≥мц≥ не надавали цьому значенн¤.

ѕ≥д вправним кер≥вництвом  уб≥йовича близько 800 службовц≥в ”÷  незабаром орган≥зували за допомогою вт≥кач≥в з √аличини украњнськ≥ школи, кооперативи й молод≥жн≥ групи майже в ус≥х м≥сцевост¤х, де проживали б≥льш-менш значн≥ маси украњнц≥в. ¬они також заснували у  раков≥ видавництво й пом≥тно .зб≥льшили тираж украњнськоњ преси в рег≥он≥. ƒ≥¤льн≥сть ком≥тету не лише допомогла украњнц¤м компенсувати т≥ втрати, ¤ких вони зазнали за рок≥в польського гнобленн¤, а й часто полегшувала т¤жк≥ випробуванн¤ в≥йни та н≥мецькоњ окупац≥њ. ѕ≥сл¤ нападу н≥мц≥в на
—–—– та включенн¤ √аличини до складу √енерального губернаторства ”÷  поширив д≥¤льн≥сть ≥ на √аличину. ѕрот¤гом ус≥Їњ в≥йни це була Їдина орган≥зац≥¤, що могла, хоч ≥ дуже обмеженою м≥рою, боронити соц≥ально-економ≥чн≥ ≥нтереси украњнц≥в у √енеральному губернаторств≥.

”крањнц≥ п≥д угорською окупац≥Їю. ѕ≥сл¤ того ¤к у березн≥ 1939 р. угорська арм≥¤ захопила  арпатську ”крањну й повалила њњ ур¤д, «акарпатт¤ вв≥йшло до складу ”горщини й прот¤гом ус≥Їњ в≥йни залишалос¤ одн≥Їю з њњ частин. „ерез недобру пам'¤ть про в≥кове мад¤рське пануванн¤, к≥нець ¤кому прийшов у 1918 р., близько 550 тис. украњнц≥в краю не зрад≥ли поверненню мад¤р≥в. Ќамагаючись попервах справити добре враженн¤, угорський ур¤д пооб≥ц¤в надати «акарпаттю автоном≥ю. јле невдовз≥ стало ¤сно, що цього зобов'¤занн¤ в≥н не виконаЇ, готуючи натом≥сть дл¤ населенн¤ «акарпатт¤ поступову мад¤ризац≥ю.

ћайже одразу мад¤ри розпочали всеохоплюючий наступ на украњноф≥л≥в. —отн≥ њх було розстр≥л¤но, тис¤ч≥ заарештовано, близько «ќ тис. утекли до сус≥дньоњ √аличини (де б≥льшовики в свою чергу багатьох ≥з них депортували до —иб≥ру). Ѕуло заборонено вс≥ украњнськ≥ виданн¤ та орган≥зац≥њ, включаючи Ђѕросв≥туї. —повнений р≥шучост≥ викор≥нити на «акарпатт≥ наростаючий украњнський рух, угорський ур¤д, однак, не був готовий до проведенн¤ повноњ мад¤ризац≥њ (хоч неухильно посилював своњ культурн≥ впливи, особливо у школ≥). Ќатом≥сть в≥н обрав перех≥дний, або русиноф≥льський, вар≥ант, виход¤чи з твердженн¤ про те, що м≥сцеве населенн¤ н≥бито ¤вл¤Ї собою окремий русинський народ, ¤кий прот¤гом стол≥ть мав орган≥чн≥ зв'¤зки з мад¤рами. ќсновними пров≥дниками цього п≥дходу стали м≥сцев≥ д≥¤ч≥ та давн≥ агенти будапештського ур¤ду јндр≥й Ѕрод≥й та —тепан ‘енцик. √оловною його соц≥альною базою виступило змад¤ризоване греко-католицьке духовенство.

”горська влада не т≥льки гнобила украњнц≥в пол≥тичне, а й призвела до занепаду осв≥ти й посиленн¤ економ≥чноњ експлуатац≥њ краю. ™диним позитивним аспектом шестир≥чноњ угорськоњ окупац≥њ «акарпатт¤ було те, що вона вберегла край в≥д нацистськоњ навали, а в≥дтак ≥ в≥д спустошень, завданих велик≥й частин≥ ”крањни. ќднак вона не вр¤тувала понад 100 тис. Їврењв краю, б≥льш≥сть ¤ких загинули в нацистських таборах смерт≥.

јндр≥й ћельник    —тепан ¬андера

–озкол в ќ”Ќ. « вибухом в≥йни суперечки, що довгий час нуртували в ќ”Ќ, вирвалис¤ назовн≥. ћ≥ж ветеранами боротьби 1917Ч1920 рр. ≥з закордонного проводу ќ”Ќ та молодими галицькими радикалами, котр≥ вступили до орган≥зац≥њ у 30-х роках, виникли гостр≥ суперечност≥. √рупа радикал≥в вела на теренах «ах≥дноњ ”крањни активну боротьбу проти польського ур¤ду, ≥ њњ члени часто опин¤лис¤ у в'¤зниц¤х. ќбидва табори не мали розб≥жностей у принципових питанн¤х, бо п≥дтримували основн≥ догмати украњнського ≥нтегрального нац≥онал≥зму, проте њх розд≥л¤ли в≥кова р≥зниц¤, особист≥ сутички щодо питань тактики. ѕ≥сл¤ вбивства  оновальц¤ у 1-938 р. його наступником бачили його близького соратника јндр≥¤ ћельника, людину культурну й стриману. ћолод≥ радикали з≥ свого боку доводили, що дл¤ кер≥вництва ќ”Ќ у т¤жк≥ часи, ¤к≥ наближалис¤, б≥льше п≥дходить њхн≥й д≥¤льний ≥ вольовий товариш —тепан Ѕандера, нещодавно зв≥льнений ≥з польськоњ в'¤зниц≥. 

ўе до виходу Ѕандери та його товариш≥в з ув'¤зненн¤ њхн≥ приб≥чники спр¤мували на закордонний пров≥д ќ”Ќ справжн≥й шквал критики. Ѕандеру засуджували за те, що в≥н занадто спиравс¤ на п≥дтримку чужоземних держав ≥ особливо Ќ≥меччини, нехтуючи потребою розвивати Ђорган≥чн≥ї зв'¤зки з народом «ах≥дноњ ”крањни, за пов≥льн≥сть ≥ пасивн≥сть д≥й на пол≥тичн≥й сцен≥, за дозв≥л Ђпол≥тичним спекул¤нтам ≥ опортун≥стамї займати кер≥вн≥ посади. ” вересн≥ 1939 р. Ѕандера зажадав, щоб ќ”Ќ утворила п≥дп≥льну арм≥ю, готову боротис¤ з кожним, хто сто¤тиме на шл¤ху до украњнськоњ незалежност≥,Ч нав≥ть ¤кщо це будуть н≥мц≥. ¬≥н вимагав, щоб ќ”Ќ зав'¤зала ≥з зах≥дними союзниками так≥ ж контакти, ¤к з Ќ≥меччиною. јле ћельник та його приб≥чники вперто боронили своњ позиц≥њ, довод¤чи необх≥дн≥сть збереженн¤ пр≥оритетноњ ор≥Їнтац≥њ на Ќ≥меччину, оск≥льки зах≥дн≥ держави не ви¤вили за≥нтересованост≥ в п≥дтримц≥ украњнських прагнень, ≥ тому створенн¤ п≥дп≥льноњ арм≥њ лише призведе до каральних заход≥в н≥мц≥в, а не забезпечить ¤кихось в≥йськових чи пол≥тичних переваг.

Ќайсильн≥ш≥ пристраст≥ розгор≥лис¤ навколо питанн¤ про новий пров≥д ќ”Ќ. ” серпн≥ 1939 р., коли багато суперник≥в фракц≥њ ћельника ще перебували в ув'¤зненн≥, вона скликала в –им≥ конференц≥ю, на ¤к≥й оф≥ц≥йно проголосила јндр≥¤ ћельника вождем ќ”Ќ. ѕроте 10 лютого 1940 р. —тепан Ѕандера з≥брав конференц≥ю в  раков≥, на ¤к≥й його фракц≥¤ в≥дкинула р≥шенн¤ –имськоњ конференц≥њ. Ќе в змоз≥ дос¤гти компром≥су, кожне угрупованн¤ оголосило себе Їдиним законним проводом ќ”Ќ. “≥, що стали на б≥к Ѕандери, а це була молод≥жна б≥льш≥сть орган≥зац≥њ, стали називатис¤ ќ”Ќ-Ѕ чи ќ”Ќ-– (революц≥йна), або просто бандер≥вц¤ми: приб≥чник≥в ћельника, що складалис¤ з пом≥ркованих ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в, називали ќ”Ќ-ћ, або мельник≥вц¤ми. 

÷¤ схизма в лавах ќ”Ќ, без- сумн≥ву, завдала великоњ шкоди справ≥ ≥нтегрального нац≥онал≥зму. ¬орожнеча м≥ж двома фракц≥¤ми с¤гала такоњ гостроти, що вони нер≥дко боролис¤ одна проти одноњ з не меншою жорсток≥стю, н≥ж з ворогами украњнськоњ незалежност≥. “аким чином, украњнськ≥ ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти ви¤вилис¤ глибоко розмежованими напередодн≥ великих випробувань в≥йни. ƒо того ж запекл≥ чвари м≥ж ними завдали шкоди всьому рухов≥ украњнського ≥нтегрального нац≥онал≥зму й послабили його моральний авторитет.

¬≥йна на ”крањн≥: другий етап

22 червн¤ 1941 р. нацистська Ќ≥меччина неспод≥вано напала на —–—–. ≤з з≥ткненн¤м м≥ж собою двох тотал≥тарних систем розпочалас¤ в≥йна титан≥чних масштаб≥в ≥ небаченоњ жорстокост≥. ”здовж фронту, що прост¤гнувс¤ б≥льш ¤к на 3 тис. км в≥д Ѕ≥лого мор¤ на п≥вноч≥ до „орного мор¤ на п≥вдн≥, трим≥льйонн≥ в≥йська Ќ≥меччини та њњ союзник≥в атакували рад¤нськ≥ сили, ¤к≥ нал≥чували понад 2 млн чолов≥к. √либока в≥ра —тал≥на в те, що √≥тлер не порушить нацистсько-рад¤нського пакту, призвела до того, що рад¤нський ур¤д, знехтувавши численними застер≥гаючими сигналами про напад, був захоплений ним ц≥лком зненацька. ƒо того ж стал≥нов≥ генерали припустилис¤ стратег≥чноњ помилки, розташувавши завелику к≥льк≥сть в≥йськ надто
близько в≥д кордону. ÷е дало змогу швидкох≥дним танковим колонам н≥мц≥в великими обх≥дними маневрами оточити й знищити њх. ¬ м≥ру того ¤к „ервона арм≥¤ зазнавала одн≥Їњ страх≥тливоњ поразки за ≥ншою, ¤к рад¤нське кер≥вництво, включаючи самого —тал≥на, охопила пан≥ка, ¤к в ур¤д≥ запанував хаос Ч пад≥нн¤ –ад¤нського —оюзу здавалос¤ неминучим.

Ќайб≥льша частина н≥мецьких сил Ч група арм≥й Ђѕ≥вденьї п≥д командуванн¤м фельдмаршала  арла фон –ундштедта Ч мала захопити ”крањну. ≤ саме на ”крањн≥ н≥мц≥ здобули р¤д вражаючих перших перемог, головна серед них Ч знищенн¤ у вересн≥ 1941 р. величезних рад¤нських сил у район≥  иЇва й захопленн¤ 650 тис. полонених. ”насл≥док цього через чотири м≥с¤ц≥ в≥д початку вторгненн¤ н≥мц≥ окупували майже всю ”крањну. ƒо грудн¤ 1941 р. вони контролювали близько 80 млн чолов≥к, або 42 ∞/о населенн¤ –ад¤нського —оюзу, й велику частину його економ≥чного
потенц≥алу, а також захопили 3,8 млн рад¤нських в≥йськовополонених (≥з них, ¤к Ќаступ Ќ≥меччини у 1941 р.≥≥драховано, 1,3 млн становили украњнц≥). ¬≥дносна легк≥сть, ≥з ¤кою ц≥ люди бу-ли з хоп ≥Їн≥ в полон, св≥дчила про те, наск≥льки байдуже ставилос¤ багато червоноарм≥й≥≥ й до захисту рад¤нськоњ системи.

ўе пом≥тн≥ше ви¤вл¤лас¤ в≥дсутн≥сть п≥дтримки рад¤нського режиму з ц≥в≥льного населенн¤ ”крањни. Ќа «ах≥дн≥й ”крањн≥, де Ђ—овЇтиї були особливо непопул¤рними, н≥мц≥в часто зустр≥чали ¤к визволител≥в. Ќа —х≥дн≥й ”крањн≥ реакц≥¤ на прих≥д н≥мц≥в була б≥льш настороженою, але поширювалас¤ думка, що вони принесуть полегшенн¤ пор≥вн¤но з≥ стал≥нським режимом. “ому так часто в н≥мецьк≥й прес≥ з'¤вл¤лис¤ фотограф≥њ украњнц≥в, котр≥ рад≥сно в≥тають н≥мц≥в традиц≥йним хл≥бом ≥ с≥ллю.

ѕосп≥шний в≥дступ „ервоноњ арм≥њ мав траг≥чн≥ насл≥дки дл¤ тис¤ч пол≥тичних в'¤зн≥в у тюрмах «ах≥дноњ ”крањни. Ќе в змоз≥ вчасно евакуювати њх, прот¤гом тижн¤, з 22 по 29 червн¤ 1941 р., Ќ ¬— пров≥в масове винищенн¤ в'¤зн≥в без огл¤ду на те, ¤к≥ звинуваченн¤ проти них висувалис¤. ћасов≥ вбивства в≥дбулис¤ у Ћьвов≥, —амбор≥ та —тан≥слав≥, що в √аличин≥, де загинуло близько 10 тис. в'¤зн≥в, та –≥вному ≥ Ћуцьку на ¬олин≥, де загинуло ще 5 тис. ќрган≥зован≥ сл≥дом за масовими депортац≥¤ми та наростаючим терором рад¤нського режиму, ц≥ екзекуц≥њ поглибили в≥дразу зах≥дних украњнц≥в до рад¤нськоњ влади.

ƒолаючи початкове безладд¤, рад¤нськ≥ власт≥ стали орган≥зовувати б≥льш упор¤дкований в≥дступ. ¬они застосовували традиц≥йну рос≥йську тактику Ђспаленоњ земл≥ї, що, за словами —тал≥на, мала Ђзробити нестерпним житт¤ в тилу ворогаї. ¬≥дтак ус≥ промислов≥ п≥дприЇмства, ¤кими могли б скористатис¤ н≥мц≥, п≥дл¤гали знищенню. Ќаприклад,  ињв зазнав страшн≥ших руйнувань в≥д в≥дступу рад¤нських в≥йськ, ¤к≥ висадили в пов≥тр¤ багато визначних споруд м≥ста, н≥ж в≥д наступу н≥мц≥в. ” ƒонбас≥ б≥льшовики затопили майже вс≥ шахти; було також зруйновано г≥гантський комплекс завод≥в при ƒн≥прельстан≥ та вс≥ 54 домни в республ≥ц≥.

¬изначна риса в≥дступу –ад пол¤гала в масов≥й евакуац≥њ за ”рал та до —ередньоњ јз≥њ збро¤рних завод≥в, квал≥ф≥кованоњ робочоњ сили та важливих ученихспец≥ал≥ст≥в. ” результат≥ чи не найб≥льше" в ≥стор≥њ евакуац≥њ рад¤нський ур¤д вив≥з поза меж≥ дос¤жност≥ н≥мц≥в близько 1500 завод≥в ≥ понад 10 млн чолов≥к; понад третину всього цього було евакуйовано з ”крањни. ћ≥сцем перебуванн¤ украњнського рад¤нського ур¤ду стала столиц¤ Ѕашкирськоњ автономноњ республ≥ки ”фа, що на ”рал≥. ÷¤ масова евакуац≥¤ промислови' п≥дприЇмств ≥ населенн¤ значно посилила
здатн≥сть —–—– продовжувати в≥йну.

ќсобливу активн≥сть п≥д час евакуац≥њ ви¤вив Ќ ¬—. ѕ≥дозрюючи у зрад≥ рад¤нськ≥й влад≥ кожного, хто ухил¤вс¤ в≥д переселенн¤, в≥н заарештував ≥ стратив велику к≥льк≥сть людей. “их, хто мав в≥дсид≥ти в ув'¤зненн≥ б≥льше трьох рок≥в, розстр≥лювали, аби не лишати н≥¤ких антирад¤нських елемент≥в, потенц≥йно корисних н≥мц¤м. ” н≥мецькому тилу залишалос¤ багато агент≥в Ќ ¬— дл¤ проникненн¤ в н≥мецький адм≥н≥стративний апарат, особливо в пол≥ц≥ю, ≥ дл¤ спостереженн¤ за повед≥нкою неевакуйованих.

ќ”Ќ ≥ нацистська Ќ≥меччина

”крањнськ≥ ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти з ентуз≥азмом в≥тали напад н≥мц≥в на —–—–, розгл¤даючи його ¤к багатооб≥ц¤ючу можлив≥сть встановленн¤ незалежноњ украњнськоњ держави. “а хоч ќ”Ќ ≥ Ќ≥меччина мали сп≥льного ворога, њхн≥ ц≥л≥ були далеко не сп≥льними. « точки зору н≥мц≥в основна користь ќ”Ќ пол¤гала в тому, щоб служити диверс≥йною силою дл¤ створенн¤ хаосу в рад¤нському тилу. «≥ свого боку ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти, розчарован≥ пол≥тикою √≥тлера щодо  арпатськоњ ”крањни, не мали нам≥ру бути знар¤дд¤м дл¤ Ѕерл≥на; вони поставили соб≥ за мету скористатис¤ в≥йною й поширити по вс≥й ”крањн≥ власний вплив. ¬≥дтак кожна сторона прагнула
використати ≥ншу у своњх власних, часто протилежних, ц≥л¤х. ” хистких стосунках м≥ж ќ”Ќ та нацистською Ќ≥меччиною мали м≥сце й ≥нш≥ складнощ≥. —еред н≥мц≥в ≥снувала р≥зка розб≥жн≥сть погл¤д≥в на ќ”Ќ: абвер (в≥йськова розв≥дка) на чол≥ з адм≥ралом ¬≥льгельмом  анар≥сом, що мав тривал≥ зв'¤зки з ќ”Ќ, виступав за сп≥впрацю з нею, але нацистський парт≥йний апарат на чол≥ з ћарт≥ном Ѕорманом ≥з презирством в≥дмовл¤вс¤ розгл¤дати њњ ¤к серйозний пол≥тичний чинник. ƒо того ж н≥мц≥, що хот≥ли мати справу з ≥нтегральними нац≥онал≥стами, наштовхувалис¤ на проблему: ¤ку фракц≥ю п≥дтримати Ч в≥дносно пом≥ркованих, але слабших мельник≥вц≥в (ќ”Ќ-ћ) чи д≥¤льних, чисельн≥ших, але непок≥рних приб≥чник≥в Ѕандери (ќ”Ќ-Ѕ).  онкуренц≥¤ за те, щоб д≥стати п≥дтримку н≥мц≥в, розпалила суперництво двох фракц≥й, кожна з ¤ких прагнула утвердитис¤ Їдиним представником украњнського народу.

¬ результат≥ сп≥впрац≥ м≥ж н≥мц¤ми та ќ”Ќ незадовго до нападу на —–—– у н≥мецьк≥й арм≥њ було створено украњнське збройне з'Їднанн¤ п≥д назвою ЂЋег≥он украњнських нац≥онал≥ст≥вї. —формоване переважно з пробандер≥вськи настроЇних украњнц≥в, моб≥л≥зованих з територ≥й, зайн¤тих н≥мц¤ми, це з'Їднанн¤ складалос¤ з близько 600 солдат≥в ≥ мало два п≥дрозд≥ли п≥д кодовими назвами ЂЌахт≥гальї та Ђ–оландї. Ќ≥мц≥ планували використати њх у диверс≥йних ц≥л¤х, але ќ”Ќ-Ѕ спод≥валас¤, що вони стануть серцевиною майбутньоњ украњнськоњ арм≥њ, а також засобом поширенн¤ впливу фракц≥њ Ѕандери.

”же в перш≥ дн≥ н≥мецькоњ окупац≥њ ”крањни конфл≥кт м≥ж ≥нтересами ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в ≥ н≥мц≥в вийшов на передн≥й план. ќ”Ќ-Ѕ (при п≥дтримц≥ ЂЌахт≥галюї) п≥шла на зухвалий крок, що межував з безрозсудством, вир≥шивши без узгодженн¤ з н≥мц¤ми проголосити «ќ червн¤ 1941 р. встановленн¤ у щойно захопленому Ћьвов≥ украњнськоњ держави. Ќа посаду прем'Їр-м≥н≥стра було обрано близького соратника Ѕандери ярослава —тецька. …дучи на вкрай ричикову гру, ќ”Ќ-Ѕ розраховувала, що н≥мецьке в≥йськове командуванн¤ скор≥ше погодитьс¤ з цим фактом ¤к ≥з доконаним, н≥ж п≥де на конфронтац≥ю з украњнц¤ми з самого початку вторгненн¤.

ќ”Ќ-Ѕ не лише об≥йшла н≥мц≥в, а й спробувала (≥ спочатку не без певного усп≥ху) переконати спантеличене украњнське населенн¤, що д≥њ бандер≥вц≥в опираютьс¤ на п≥дтримку Ѕерл≥на. Ўл¤хом р≥зних ман≥пул¤ц≥й вона добилас¤ в≥д старого, прикованого до л≥жка митрополита Ўептицького за¤ви про п≥дтримку проголошенн¤ украњнськоњ державност≥. ’оч ќ”Ќ-Ѕ й не дуже помилилас¤, передбачаючи нер≥шучу реакц≥ю н≥мецького в≥йськового командуванн¤, проте вона ц≥лком прорахувалас¤ щодо реакц≥њ нацистського пол≥тичного кер≥вництва. Ћише через к≥лька дн≥в п≥сл¤ проголошенн¤ держави гестапо заарештувало й кинуло до в'¤зниц≥ Ѕандеру та його приб≥чник≥в. “им часом ќ”Ќ-ћ, ¤ка вс≥л¤ко уникала антагон≥зм≥в ≥з н≥мц¤ми, поквапилас¤ скористатис¤ невдачею суперника. ¬т≥м через к≥лька м≥с¤ц≥в вона також з≥псувала стосунки з нацистами.

” рамках своЇњ стратег≥њ (ставити н≥мц≥в перед фактами) обидв≥ фракц≥њ ќ”Ќ запланували Ч знову без њхньоњ згоди Ч орган≥зувати й контролювати м≥сцеву адм≥н≥страц≥ю в новозавойиваних частинах ”крањни. « ц≥Їю метою вони з≥брали близько 2 тис. своњх член≥в, переважно з числа ќ”Ќ-Ѕ, й розд≥лили њх на пох≥дн≥ групи, давши тим настанову йти вглиб ”крањни сл≥дом за наступаючими в≥йськами. ÷≥ групи мали ви¤вл¤ти в кожному населеному пункт≥ нац≥ональне св≥домих украњнц≥в, створюючи навколо них м≥сцеву адм≥н≥страц≥ю. ’оч кампан≥¤ моб≥л≥зац≥њ рад¤нських украњнц≥в дл¤ справи ≥нтегрального нац≥онал≥зму дала численн≥ зразки в≥дваги та винах≥дливост≥ молодих член≥в пох≥дних груп, вона також ви¤вила де¤к≥ потворн≥ сторони боротьби двох фракц≥й ќ”Ќ. Ќайб≥льш вартим уваги випадком ц≥Їњ боротьби стало вбивство двох пров≥дних член≥в ќ”Ќ-ћ ќмел¤на —еника та ћиколи —ц≥борського у вересн≥ 1941 р. в ∆итомир≥, зд≥йснене, ¤к переказували, членом ќ”Ќ-Ѕ. ѕ≥сл¤ цього еп≥зоду вбивства ≥ взаЇмн≥ доноси н≥мц¤м у жорстокому конфл≥кт≥ двох фракц≥й ќ”Ќ стали звичайним ¤вищем.

ѕ≥сл¤ посп≥шного в≥дходу „ервоноњ арм≥њ сх≥дн≥ украњнц≥ самоорган≥зовувалис¤ й без стимул≥в з боку груп ќ”Ќ. ќск≥льки н≥мецьк≥ воЇнн≥ власт≥ в≥дносно люд¤но ставились до населенн¤ у перш≥ м≥с¤ц≥ окупац≥њ, багато украњнц≥в спонтанно влаштовували м≥сцеве самовр¤дуванн¤. —под≥ваючись, що н≥мц≥ л≥кв≥дують ненависн≥ колгоспи й перерозпод≥л¤ть землю м≥ж ≥ндив≥дуальними власниками, сел¤ни збирали врожай у надзвичайно т¤жких умовах. Ќер≥дко вчител≥ орган≥зовували школи, а роб≥тники сам≥ налагоджували роботу на заводах.

—тали з'¤вл¤тис¤ св¤щеники, котр≥ ¤кимось чином пережили «ќ-т≥ роки, й проводити церковн≥ в≥дправи, масов≥ хрещенн¤ д≥тей ≥ молодшого покол≥нн¤ дорослих. 3 рел≥г≥йним в≥дродженн¤м постали питанн¤ церковноњ пол≥тики. ѕравославна церква на ¬олин≥ розкололас¤ на дв≥ Ч автономну та автокефальну, ¤к≥ згодом поширили св≥й вплив на ÷ентральну та —х≥дну ”крањну. ѕерша була б≥льш традиц≥йною й, не пориваючи зв'¤зк≥в ≥з московським патр≥архом, виступала за церковну автоном≥ю ”крањни, але лише доти, доки патр≥арх залишавс¤ п≥д рад¤нською владою. ≤нша ж в≥дродила де¤к≥ традиц≥њ ”јѕ÷ (”крањнськоњ автокефальноњ православноњ церкви) 20-х рок≥в, виступаючи за незалежн≥сть украњнського православ'¤ й залучаючи до свого лона нац≥ональне св≥домих украњнц≥в. 

ѕо вс≥й ”крањн≥ з'¤вилос¤ понад 100 некомун≥стичних газет. ” великих м≥стах, особливо в  иЇв≥, виникло багато л≥тературних, наукових та громадських груп. –обилис¤ нав≥ть спроби формуванн¤ пол≥тичноњ орган≥зац≥њ. ” жовтн≥ 1941 р. члени ќ”Ќ-ћ, ¤к≥ щойно влаштувалис¤ в  иЇв≥, виступили з ≥н≥ц≥ативою створенн¤ (в основному ≥з сх≥дних украњнц≥в) ”крањнськоњ Ќац≥ональноњ –ади, спод≥ваючись, що вона стане центральним ур¤довим органом ”крањни. ќрган≥зац≥њ цив≥льного населенн¤ з'¤вилис¤ також у ’арков≥ та ƒн≥пропетровську. —ловом, у м≥ру розвалу рад¤нськоњ влади в≥дбувалос¤ стих≥йне зростанн¤ громадськоњ, культурноњ та господарськоњ д≥¤льност≥ украњнц≥в, ¤ких живили над≥њ на те, що н≥мц≥ от-от мають встановити
украњнську державу.

ѕроте нацисти плекали ≥нш≥ плани. –оздратован≥ тим, що ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти не зробили належних висновк≥в ≥з придушенн¤ спроби ќ”Ќ-Ѕ встановити «ќ червн¤ 1941 р. св≥й ур¤д у Ћьвов≥, нацистська адм≥н≥страц≥¤, ¤ка прийшла на зм≥ну в≥йськовим власт¤м, вир≥шила повторити цей урок з б≥льшим притиском. ” вересн≥ 1941 р. п≥дрозд≥ли —— заарештували й стратили багатьох член≥в пох≥дних груп ќ”Ќ-Ѕ. ƒесь через два м≥с¤ц≥ гестапо накинулос¤ на ќ”Ќ-ћ, зосередивши удар на њњ впливов≥й кињвськ≥й груп≥. Ѕуло розстр≥л¤но понад 40 пров≥дних член≥в 
ќ”Ќ-ћ, у тому числ≥ поетесу ќлену “ел≥гу, закрито попул¤рну газету Ђ”крањнське слової.  ињвську пресу було передано пророс≥йським групам, що слухн¤но виконували вказ≥вки н≥мц≥в. «годом нацистськ≥ власт≥ стратили украњнського мера  иЇва ¬олодимира Ѕагаз≥¤ й вигнали з орган≥в управл≥нн¤, пол≥ц≥њ та преси нац≥ональне св≥домих украњнц≥в. ≤нтегральн≥ нац≥онал≥сти п≥шли в п≥дп≥лл¤; стало очевидним, що њхн≥й нетривалий Ђмедовий м≥с¤цьї ≥з нацистським режимом зак≥нчивс¤.  

Ќацистська влада на ”крањн≥

Ќа думку јлександера ƒелл≥на та ≥нших ≥сторик≥в другоњ св≥товоњ в≥йни, Ђз ус≥х сх≥дних територ≥й, захоплених “рет≥м райхом, найважлив≥шою, без сумн≥ву, була ”крањна. ¬она ¤вл¤ла собою найб≥льшу рад¤нську республ≥ку, ц≥лком окуповану н≥мц¤ми, ≥ ¤к джерело продукт≥в та робочоњ сили не мала соб≥ р≥внихї. ¬ир≥шуючи, ¤к розпор¤дитис¤ цим ц≥нним трофеЇм, нацистське кер≥вництво розгл¤дало два основних вар≥анти. ѕерший, найчаст≥ше пов'¤зуваний з пров≥дним нацистським ≥деологом јльфредом –озенбергом, зводивс¤ до того, щоб здобути п≥дтримку украњнц≥в проти  ремл¤, надавши њм власну державу, ¤ка, проте, мала перебувати п≥д оп≥кою Ќ≥меччини. ≤нший вар≥ант, до ¤кого схил¤лас¤ б≥льш≥сть нацистськоњ ≥Їрарх≥њ, ц≥лком нехтував ≥нтересами украњнц≥в ≥ передбачав њх нещадну експлуатац≥ю на користь нацистськоњ ≥мпер≥њ.

—початку вигл¤дало на те, що –озенберг, ¤к Їдиний член нацистського кер≥вництва, безпосередньо знайомий з≥ —х≥дною ™вропою, стане тим, хто формуватиме нацистську пол≥тику на новозахоплених земл¤х. ÷е враженн¤ посилилос¤ п≥сл¤ його призначенн¤ на посаду голови ћ≥н≥стерства окупованих сх≥дних територ≥й. –озенберг розум≥в прагненн¤ позбавлених державност≥ народ≥в рег≥ону (в≥д чого в≥н не переставав бути приб≥чником њх економ≥чноњ експлуатац≥њ Ќ≥меччиною). …ого в≥доме переконанн¤ в тому, що –ос≥ю ¤к багатонац≥ональну ≥мпер≥ю треба перш за все розчленувати, давало п≥дстави украњнським ≥нтегральним нац≥онал≥стам спод≥ватис¤ на порозум≥нн¤ з нацистами. јле ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти не знали, що √≥тлер був невисокоњ думки про теор≥њ –озенберга взагал≥ та його плани стосовно ”крањни зокрема.

«г≥дно з расовою доктриною нацист≥в ус≥ слов'¤ни були людьми другого сорту (ип≥егтепас№еп), ≥ њхн¤ роль зводилас¤ до того, щоб служити н≥мецьк≥й рас≥. √≥тлер ≥ б≥льш≥сть його товариш≥в по парт≥њ вважали ”крањну першочерговим об'Їктом н≥мецькоњ колон≥альноњ експанс≥њ (№е№епкгаигп), а украњнц≥в Ч майбутн≥ми рабами н≥мецьких колон≥ст≥в. ѕерш≥ перемоги утвердили переконанн¤ √≥тлера в тому, що йти на поступки украњнц¤м немаЇ потреби. “ому коли настав час призначенн¤ нацистського правител¤ ”крањни, √≥тлер вибрав ≈р≥ха  оха Ч адм≥н≥стратора, в≥домого своЇю жорсток≥стю й нетерпим≥стю, а також особливою ненавистю до слов'¤н. ѕро реакц≥ю  оха на отримане призначенн¤ св≥дчить промова, звернена до його штабу п≥сл¤ прињзду на ”крањну у вересн≥ 1941 р.: Ђћене знають ¤к жорстокого собаку.

—аме тому мене призначено райхском≥саром ”крањни. Ќаше завданн¤ пол¤гаЇ у висмоктуванн≥ з ”крањни вс≥х товар≥в, ¤к≥ лише можна захопити, без огл¤ду на почутт¤ ≥ власн≥сть украњнц≥в. ѕанове, ¤ чекаю в≥д вас найсувор≥шого ставленн¤ до м≥сцевого населенн¤ї. « ≥ншоњ нагоди в≥н ось ¤к п≥дкреслював свою в≥дразу до украњнц≥в: Ђякщо мен≥ трапитьс¤ украњнець, достойний сид≥ти з≥ мною за одним столом, ¤ муситиму наказати, щоб його розстр≥л¤лиї. ÷¤ людина б≥льш, н≥ж хто ≥нший, спричинилас¤ до того, щоб настроњти украњнц≥в проти н≥мц≥в.

Ќезабаром ставленн¤ н≥мц≥в до украњнц≥в знайшло своЇ подальше вт≥ленн¤. ” серпн≥ 1941 р., повн≥стю нехтуючи нац≥ональними прагненн¤ми украњнц≥в, √≥тлер наказав розбити ”крањну на окрем≥ адм≥н≥стративн≥ одиниц≥. Ќайб≥льша з них, п≥д назвою –айхском≥сар≥ат ”крањна, що об≥ймала ѕравобережж¤ ≥ б≥льшу частину Ћ≥вобережж¤, була передана до рук  оха.  ох в≥дмовивс¤ встановити свою Ђстолицюї у традиц≥йному центр≥ ”крањни  иЇв≥ й натом≥сть вибрав невелике пров≥нц≥йне волинське м≥сто –≥вне. «ам≥сть того щоб приЇднати √аличину до решти ”крањни, н≥мц≥ перетворили њњ на один ≥з район≥в √енерального губернаторства ѕольщ≥, що
викликало глибоке обуренн¤ украњнського населенн¤ краю. Ѕуковина й частина ѕ≥вденно-—х≥дноњ ”крањни, включаючи ќдесу, були передан≥ союзников≥ Ќ≥меччини –умун≥њ й стали називатис¤ “рансн≥стр≥Їю. Ќарешт≥, наближен≥ до л≥н≥њ фронту сх≥дн≥ земл≥ в околиц¤х ’аркова залишалис¤ п≥д юрисдикц≥Їю н≥мецькоњ арм≥њ. ÷≥ д≥њ з ус≥Їю ¤сн≥стю св≥дчили про переконан≥сть нацистського кер≥вництва в тому, що Ђ”крањни не ≥снуЇ... це всього-на-всього географ≥чне пон¤тт¤ї.

—труктура й чисельн≥сть н≥мецькоњ цив≥льноњ адм≥н≥страц≥њ на ”крањн≥ не лишали сумн≥в≥в щодо нам≥р≥в н≥мц≥в зберегти за собою ц≥лковитий контроль. —юди було вир¤джено велику к≥льк≥сть чиновник≥в. јле оск≥льки ”крањна була одн≥Їю з останн≥х завойованих крањн, то на нењ припали лише покидьки н≥мецького чиновництва. “ому пихат≥сть н≥мц≥в нер≥дко поЇднувалас¤ з невм≥л≥стю. Ќепорушним принципом нацистських властей стало те, що на вс≥ важлив≥ адм≥н≥стративн≥ та господарськ≥ посади аж до пов≥тового р≥вн¤ призначали н≥мц≥в. ”крањнц¤м дозвол¤лос¤ займати лише найнижч≥ адм≥н≥стративн≥ посади, так≥ ¤к с≥льський староста, мер невеликого м≥ста, др≥бний пол≥цай.

Ќайхарактерн≥шою ознакою, що св≥дчила про природу нацистського режиму, було ставленн¤ до Їврењв ≥ в≥йськовополонених. ѕоза¤к рад¤нський ур¤д не доклав особливих зусиль, щоб евакуювати Їврейське населенн¤ ”крањни (й замовчував факт його пересл≥дуванн¤), б≥льш≥сть Їврењв потрапила до рук нацист≥в, ¤к≥ утворили на ”крањн≥ 50 гетто й понад 180 великих концентрац≥йних табор≥в. «а к≥лька м≥с¤ц≥в окупац≥њ нацисти, й насамперед винищувальн≥ групи —— (≈≥пха≥г^гирреп), замордували приблизно 850 тис. Їврењв. ”  иЇв≥ за ¤кихось два дн≥ у Ѕабиному яру було вбито близько 33 тис. чолов≥к.

ћайже таким же нелюдським було ставленн¤ нацист≥в до рад¤нських в≥йськовополонених. ” перш≥ ш≥сть м≥с¤ц≥в в≥йни у полон здалис¤ м≥льйони червоноарм≥йц≥в, багато з них робили це св≥домо. ¬певнен≥ в перемоз≥, посп≥шаючи л≥кв≥дувати Ђнадлишокї слов'¤н, нацистськ≥ власт≥ позган¤ли полонених в оточен≥ колючим дротом табори, де вони без даху над головою вмирали в≥д холоду, голоду та хвороб. Ќер≥дко вони просто страчували захоплених солдат≥в. як насл≥док, до к≥нц¤ в≥йни з 5,8 млн рад¤нських полонених, що потрапили до рук н≥мц≥в, загинуло близько
3,3 млн, ≥з них майже 1,3 млн на ”крањн≥. “аке ставленн¤ до полонених було не лише варварством, а й незавбачлив≥стю.  оли до червоноарм≥йц≥в по ≥нший б≥к фронту долет≥ли зв≥стки про сумну долю товариш≥в, њхн≥й оп≥р посиливс¤, а втрати н≥мц≥в зросли.

” серпн≥Чвересн≥ 1941 р. н≥мц≥ стали проводити заходи, що глибоко позначилис¤ на всьому населенн≥ ”крањни. ≤гноруючи поради –озенберга та його штабу,  ох вир≥шив, що найефективн≥ше експлуатувати с≥льське господарство ”крањни (а це було його головним завданн¤м) можна шл¤хом збереженн¤ колгосп≥в Ч хоч цього разу п≥д контролем н≥мц≥в, у дещо зм≥нен≥й форм≥ та п≥д ≥ншою назвою. “ак украњнських сел¤н швидко змусили в≥дкинути над≥ю на те, що новий режим л≥кв≥дуЇ колгоспи.  ох зменшив прибутки сел¤н ≥ зажадав, щоб вони працювали з≥ св≥танку до смерку. “ака скажена експлуатац≥¤ допомагаЇ по¤снити той факт, що 85% усього постачанн¤ Ќ≥меччини продуктами з окупованих рад¤нських територ≥й вивозилис¤
з ”крањни.

јнтин≥мецьк≥ настроњ ще б≥льше посилилис¤, коли нацисти вир≥шили використати ”крањну не лише ¤к головного постачальника продукт≥в, а й ¤к джерело примусовоњ ¬≥дправка украњнських роб≥тник≥в на примусову працю до Ќ≥меччини прац≥ дл¤ недостатньо забезпеченоњ роб≥тниками промисловост≥ та с≥льського господарства Ќ≥меччини. —початку украњнц≥ сам≥ њхали працювати до “ретього райху, р¤туючись в≥д скрутних умов на батьк≥вщин≥ або щоб набути ¤коњсь спец≥альност≥.
ѕроте коли стало в≥домо про жорстоку трудову дисципл≥ну, презирливе ставленн¤ до роб≥тник≥в з≥ —ходу (ќњ≥аг№е≥≥ег), см≥хотворно м≥зерн≥ зароб≥тки, люди вс≥ма можливими засобами почали уникати цього. ≤з початку 1942 р. пол≥ц≥¤  оха була вимушена проводити масов≥ облави, хапаючи украњнську молодь на базарах, при виход≥ з церков чи к≥нотеатр≥в, щоб в≥дправити њњ до Ќ≥меччини. ѕро Ђперевагуї, ¤ка надавалас¤ украњнц¤м у трудов≥й моб≥л≥зац≥њ до Ќ≥меччини, св≥дчить те, що з 2,8 млн остарбайтер≥в наприк≥нц≥ в≥йни 2,3 млн походили з ”крањни.

—трах≥тлива жорсток≥сть нацистськоњ влади про¤вл¤лас¤ також у ставленн≥ до м≥ського населенн¤ та ≥нтел≥генц≥њ.  ох р≥зко обмежив надходженн¤ продукт≥в харчуванн¤ в м≥ста, стверджуючи, що украњнськ≥ м≥ськ≥ центри непотр≥бн≥. ” майбутньому н≥мц≥ планували перетворити ”крањну на ц≥лком аграрну крањну, а в даний момент Ќ≥меччин≥ сам≥й були потр≥бн≥ т≥ продукти, що њх споживали украњнськ≥ м≥ськ≥ мешканц≥. ¬ результат≥ голод став звичайним ¤вищем, а багато жител≥в м≥ст були змушен≥ перебиратис¤ на село.  ињв, наприклад, втратив близько 60 % жител≥в. ” ’арков≥, населенн¤ ¤кого п≥д час приходу н≥мц≥в нал≥чувало 700 тис., за всю в≥йну дл¤ роботи в Ќ≥меччин≥ було вивезено 120 тис. мешканц≥в, «ќ тис. розстр≥л¤но й 80 тис. померли з голоду.

¬ ц≥й ситуац≥њ осв≥тн≥ можливост≥ населенн¤ –айхском≥сар≥ату ”крањна були вкрай обмеженими. Ўеф —— √енр≥х √≥ммлер запропонував Ђзнищити б≥льшу частину украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њї.  ох вважав, що трьох клас≥в початковоњ школи дл¤ украњнц≥в б≥льш н≥ж достатньо. ¬≥н п≥шов ще дал≥, почавши згортати систему медичного обслуговуванн¤, щоб п≥д≥рвати Ђб≥олог≥чн≥ сили украњнц≥вї. ƒл¤ п≥дкресленн¤ вищост≥ н≥мц≥в ≥ расовоњ неповноц≥нност≥ украњнц≥в було запроваджено крамниц≥, ресторани, м≥сц¤ у трамвањ тощо, призначен≥ виключно дл¤ н≥мц≥в.

јби ос¤гнути нацистське правл≥нн¤ на ”крањн≥ у належн≥й перспектив≥, необх≥дно усв≥домити те, що саме в –айхском≥сар≥ат≥ ”крањна нацистський режим набрав своњх найб≥льш екстремальних форм. ’оч под≥бн≥ умови ≥снували в ≥нших област¤х окупованоњ н≥мц¤ми ”крањни, ц≥ рег≥они водночас мали в≥дм≥нност≥ в адм≥н≥стративному устроњ. «окрема в √аличин≥, ¤ка стала частиною √енерал-губернаторства ѕольщ≥, н≥мецьк≥ власт≥ поводили себе не так жорстоко, ¤к у сх≥дних рег≥онах. ўоправда, й тут проводилос¤ багато таких ненависних заход≥в, ¤к вив≥з на роботу, експропр≥ац≥¤ продукт≥в на сел≥, нап≥вголодне ≥снуванн¤ м≥ст. “а на в≥дм≥ну в≥д сп≥вв≥тчизник≥в на —ход≥ галичанам дозволили утворити у Ћьвов≥ представницький орган Ч ”крањнський земельний ком≥тет. ÷ей ком≥тет, ¤кий очолив  ость ѕаньк≥вський, у березн≥ 1942 р. перейшов у п≥дпор¤дкуванн¤ ”крањнського ÷ентрального  ом≥тету  уб≥йовича у  раков≥.

ўоб захистити украњнське населенн¤ в≥д репрес≥й, розширений ”÷  намагавс¤ уникати конфронтац≥њ з нацистами, зосередившись на посиленн≥ украњнськоњ присутност≥ в м≥стах та на розвитку продуктивних сил. ѕроте при потреб≥ ”÷  завз¤то обстоював украњнськ≥ ≥нтереси. “ак, коли в результат≥ нацистськоњ акц≥њ в лютому 1943 р. з лиц¤ земл≥ було стерто к≥лька украњнських с≥л, голова ”÷  ¬.  уб≥йович за¤вив см≥ливий протест нацистським власт¤м, кинувши ‘ранку так≥ слова: Ђ«нищивши Їврењв, тепер берутьс¤ винищувати украњнц≥вї. ≤нша перевага, ¤кою користувалис¤ украњнц≥ в √енерал-губернаторств≥, пол¤гала в на¤вност≥ широкоњ системи
початковоњ, середньоњ та профес≥йноњ осв≥ти. ¬они також мали змогу в обмежених масштабах орган≥зовувати кооперативи та вести культурну д≥¤льн≥сть. як уже стало правилом, н≥мц≥ монопол≥зували в √аличин≥ вс≥ ключов≥ адм≥н≥стративн≥ посади. јле в м≥сцевому управл≥нн≥ украњнц¤м звичайно в≥ддавалас¤ перевага перед пол¤ками. “ака пол≥тика, на велике задоволенн¤ н≥мц≥в, дал≥ пог≥ршувала й без того складн≥ стосунки м≥ж двома громадами.

” сх≥дних районах ”крањни, що залишалис¤ п≥д юрисдикц≥Їю в≥йськових, ситуац≥¤ була под≥бна до становища у –айхском≥сар≥ат≥ ”крањна, за вин¤тком того, що тут пол≥цейський терор не був таким всеохоплюючим ≥ допускалос¤ ≥снуванн¤ де¤ких украњнських цив≥льних орган≥зац≥й, зокрема орган≥зац≥њ п≥д кер≥вництвом ¬олодимира ƒоленка у ’арков≥. ѕор≥вн¤но з н≥мецькою румунська окупац≥¤ ѕ≥вденно-«ах≥дноњ ”крањни (“рансн≥стр≥њ) булал≥беральн≥шою. –умуни сам≥ не знищували Їврењв (а передавали њх нацистам), стримувалис¤ в≥д застосуванн¤ широкого пол≥тичного
терору й дозвол¤ли в≥льно торгувати. јле вони енерг≥йно придушували вс¤к≥ про¤ви украњнського нац≥онал≥зму, заборонили украњнськ≥ публ≥кац≥њ та, ¤к правило, спри¤ли пророс≥йським угрупованн¤м.

ѕол≥тика нацист≥в на ”крањн≥ була жорстокою й необачною. –≥дко коли окупац≥йна держава так швидко й нев≥дворотно настроњла проти себе спочатку доброзичливе чи принаймн≥ нейтральне населенн¤, ¤к це зробили нацисти на ”крањн≥. «авжди лишатиметьс¤ загадкою те, до ¤коњ м≥ри нацисти дозволили своњй теор≥њ расовоњ вищост≥ затьмарити сприйн¤тт¤ пол≥тичних реал≥й. ” де¤ких високопоставлених ур¤довц≥в “ретього райху груб≥ помилки, ¤ких припустилис¤ н≥мц≥, здавалос¤, викликали розгублен≥сть. “ак, ще на початку 1942 р. близький приб≥чник –озенберга ќтто Ѕраут≥гам визнавав, що Ђсорок м≥льйон≥в украњнц≥в, ¤к≥ рад≥сно в≥тали нас ¤к визволител≥в, сьогодн≥ байдуж≥ до нас ≥ вже починають перекидатис¤ до ворожого таборуї. јле нав≥ть коли нацисти визнавали власн≥ помилки, вони не дуже посп≥шали виправл¤ти њх. Ќа думку багатьох сучасних ≥сторик≥в, неспроможн≥сть н≥мц≥в ефективно Ѕудинок-музей ¬. і.  ороленка в ѕолтав≥, зруйнований фашистськими загарбниками. 1943 р. використати проти рад¤нського режиму нерос≥йськ≥ народи, й зокрема украњнц≥в, була одн≥Їю з њхн≥х найб≥льших пол≥тичних помилок у в≥йн≥.

 олаборац≥он≥зм. ” взаЇминах з н≥мц¤ми перед украњнц¤ми стала дилема: п≥дкоритис¤ чи чинити оп≥р. як ≥ в ус≥й окупован≥й н≥мц¤ми ™вроп≥, величезна б≥льш≥сть вир≥шила п≥дкоритис¤. “а коли п≥дкоренн¤ переходило за меж≥ пасивного виконанн¤ н≥мецьких наказ≥в, воно перетворювалось на колаборац≥он≥зм. ” «ах≥дн≥й ™вроп≥, де в≥ддан≥сть своњй держав≥ була чимось само собою зрозум≥лим ≥ де Їдиним ворогом були нацисти, сп≥впрац¤ з н≥мц¤ми вважалас¤ р≥зновидом зрадництва. Ќа ”крањн≥ ж це ¤вл¤ло собою куди складн≥ше питанн¤. Ќезрозум≥лим було насамперед те, кому украњнц≥ мали збер≥гати б≥льшу в≥ддан≥сть: стал≥нському режимов≥ чи польськ≥й держав≥, ¤к≥ кривдили њх. ’то б≥льший ворог: стал≥нська система, ¤ка принесла ст≥льки
страждань у 30-х роках, чи нацистський пор¤док, що запанував тепер (проте, можливо, лише тимчасово)? ≤ нарешт≥, з огл¤ду на крайню жорсток≥сть обох режим≥в на ”крањн≥, багато украњнц≥в ц≥ною колаборац≥он≥зму р¤тували соб≥ житт¤. ¬≥йна поставила украњнц≥в перед проблемою: ¤к найкраще використати своЇ по сут≥ безвиграшне становище? ƒл¤ перес≥чноњ людини вез≥нн¤м було вже збереженн¤ власного житт¤. ћета (чи скор≥ше головоломка) украњнських орган≥зац≥й та
њхн≥х пров≥дник≥в на окупованих н≥мц¤ми територ≥¤х пол¤гала в оборон≥ украњнських ≥нтерес≥в ¤к в≥д нацист≥в, так ≥ в≥д дедал≥ сильн≥шого —–—–. ƒе¤к≥ украњнськ≥ вожд≥ вир≥шили стати на б≥к одн≥Їњ тотал≥тарноњ системи (незважаючи на глибоку в≥дразу до нењ), аби т≥льки протисто¤ти ≥нш≥й. ќск≥льки —–—– ¤вл¤в собою б≥льшу й тривал≥шу загрозу, майже вс≥ украњнськ≥ орган≥зац≥њ у “ретьому райху в той чи ≥нший час сп≥впрацювали з н≥мц¤ми, хоч завжди в обмежених масштабах та ≥з суто тактичних м≥ркувань. як народ без власноњ держави, украњнц≥ д≥¤ли з позиц≥њ слабшоњ сторони й не могли формувати пол≥тику чи впливати на под≥њ. “ому сп≥впрац¤ украњнц≥в ≥з н≥мц¤ми мала незначн≥ масштаби пор≥вн¤но з союзниками Ќ≥меччини. ≤ нарешт≥, хоч серед украњнц≥в ≥ трапл¤лис¤ опортун≥сти, антисем≥ти, ≥деолог≥чн≥ фанатики, не ≥снуЇ доказ≥в того, що у процентному в≥дношенн≥ њх було б≥льше, н≥ж серед ≥нших народ≥в.

Ќа ≥ндив≥дуальному р≥вн≥ сп≥вроб≥тництво з н≥мц¤ми звичайно зводилос¤ до участ≥ в органах м≥сцевоњ влади чи контрольованоњ н≥мц¤ми допом≥жноњ пол≥ц≥њ. ÷е робилос¤ з р≥зних мотив≥в. Ќа «ах≥дн≥й ”крањн≥, де до в≥йни пол¤ки не допускали украњнц≥в нав≥ть до найдр≥бн≥ших адм≥н≥стративних посад, основним мотивом нер≥дко виступало прагненн¤ зосередити у власних руках хоч м≥н≥мальну владу й уз¤ти реванш над ненависними суперниками. як завжди, важливою причиною була потреба знайти соб≥ роботу чи задовольнити особист≥ амб≥ц≥њ. Ќайб≥льш сумнозв≥сною формою сп≥впрац≥ була служба у концентрац≥йних таборах. ќбов'¤зки охоронц≥в незм≥нне виконували рад¤нськ≥ в≥йськовополонен≥, ¤к≥ ставилис¤ перед т¤жким
вибором: або погодитис¤ на таку роботу, або загинути в таборах.

ѕри тому, що украњнськ≥ колаборац≥он≥сти займали в нацистському апарат≥ найнижч≥ посади, та при монопол≥њ —— у проведенн≥ акц≥й екстерм≥нац≥њ Їврењв участь украњнц≥в у цих бойн¤х не була н≥ широкомасштабною, н≥ вир≥шальною. якщо ж таке й трапл¤лос¤, то здеб≥льшого це були пом≥чники-пол≥цањ, що заган¤ли Їврењв у гетто. « другого боку, багато украњнц≥в допомагали Ївре¤м, ризикуючи власним житт¤м. ¬изначним прикладом у цьому був митрополит јндрей Ўептицький, ¤кий не лише дав притулок у своњх монастир¤х сотн¤м Їврењв, а й використовував своњ пропов≥д≥, щоб в≥дкрито засуджувати винищенн¤ њх нацистами. ¬ 1943 р. у рапорт≥ √≥ммлеров≥ пов≥домл¤лос¤, що митрополит р≥шуче виступаЇ проти антисем≥тських злочин≥в нацист≥в, що в≥н д≥йшов висновку про те, що фашизм Ч ≥ще б≥льше зло, н≥ж комун≥зм.

ќпр≥ч безпл≥дноњ ≥нтерлюд≥њ м≥ж ќ”Ќ ≥ н≥мц¤ми в перш≥ дн≥ в≥йни, найважлив≥шим випадком сп≥впрац≥ украњнц≥в з г≥тлер≥вським режимом на орган≥зац≥йному р≥вн≥ стало створенн¤ добров≥льноњ див≥з≥њ —— Ђ√аличинаї. Ќавесн≥ 1943 р. п≥сл¤ приголомшливоњ поразки н≥мц≥в п≥д —тал≥нградом нацистськ≥ власт≥ прийшли до зап≥зн≥лого р≥шенн¤ Ч набрати до своЇњ арм≥њ нен≥мецьких жител≥в сх≥дних територ≥й. ¬≥дтак губернатор √аличини ќтто ¬ехтер звернувс¤ до ”÷  ≥з пропозиц≥Їю сформувати в н≥мецьк≥й арм≥њ украњнську див≥з≥ю. ѕ≥сл¤ тривалих суперечок ≥ попри незгоду ќ”Ќ-Ѕ  уб≥йович та його приб≥чники погодилис¤. Ѕезпосередньою причиною створенн¤ такоњ див≥з≥њ була над≥¤ на те, що це пол≥пшить ставленн¤ н≥мц≥в до украњнц≥в. ¬еликий вплив на р≥шенн¤ кер≥вництва ”÷  справили також уроки под≥й 1917Ч 1920 рр., оск≥льки  уб≥йович з≥ своњми колегами (а також сам митрополит Ўептиць кий) були переконан≥ в тому, що саме в≥дсутн≥сть добре вишколеноњ арм≥њ не дала змоги украњнц¤м створити п≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни власну державу. ”св≥домлюючи можлив≥сть поразки Ќ≥меччини, вони твердо вир≥шили цього разу не допустити, щоб у хаос≥ под≥й украњнц≥ зненацька опинилис¤ без регул¤рних збройних сил. 

Ќа переговорах про створенн¤ див≥з≥њ ”÷  напол¤гало, щоб ц¤ частина боролас¤ лише проти рад¤нських в≥йськ. «а вказ≥вкою √≥ммлера ¬ехтер зажадав, щоб усе вище командуванн¤ див≥з≥њ складалос¤ з н≥мц≥в, а сама вона, щоб не дратувати √≥тлера, називалас¤ не украњнською, а галицькою.  оли в червн≥ 1943 р. ”÷  оголосив наб≥р добровольц≥в, на заклик в≥дпов≥ли понад 82 тис. чолов≥к, ≥ ≤« тис. ≥з них згодом стали солдатами добров≥льноњ див≥з≥њ —— Ђ√аличинаї.

 р≥м б≥йц≥в галицькоњ див≥з≥њ, в арм≥њ √≥тлера служили й ≥нш≥ украњнц≥. —еред майже м≥льйона колишн≥х рад¤нських громад¤н, котр≥ носили у 1944 р. н≥мецьку форму, було близько 220 тис. украњнц≥в (решту складали переважно рос≥¤ни). ўоб осмислити ц≥ цифри у ширшому контекст≥, сл≥д уз¤ти до уваги, що майже 2 млн украњнц≥в воювали по рад¤нський б≥к, а багато перебувало у польськ≥й, румунськ≥й, угорськ≥й, чеськ≥й, американськ≥й та канадськ≥й арм≥¤х. “акою була дол¤ народу без держави.  

–ух ќпору

як ≥ в ≥нших частинах окупованоњ ™вропи, незабаром п≥сл¤ приходу н≥мц≥в на ”крањн≥ виник п≥дп≥льний рух, що був головним чином реакц≥Їю на пол≥тику нацист≥в. …ому спри¤ло те, що н≥мц¤м бракувало в≥йська дл¤ належного контролю над величезними захопленими територ≥¤ми. ƒо того ж на ”крањн≥ вже ≥снували п≥дп≥льн≥ орган≥зац≥йн≥ мереж≥ ќ”Ќ, б≥льшовик≥в ≥ Ч на п≥вн≥чному заход≥ Ч пол¤к≥в, кожна з ¤ких мала власн≥ партизанськ≥ сили. –екрут≥в дл¤ партизанськоњ в≥йни з н≥мц¤ми було достатньо Ч њхн≥ р¤ди поповнювали найр≥зноман≥тн≥ш≥ особи: колишн≥ червоноарм≥йц≥, украњнськ≥ нац≥онал≥сти, члени комун≥стичноњ парт≥њ, Їврењ, переб≥гл≥ пол≥цањ, ут≥кач≥-остарбайтери тощо. ƒо них приЇднувалис¤ т≥, хто просто шукав нагоди
виступити проти нацист≥в. ќск≥льки велика частина ”крањни Ї степом ≥ тому непридатна дл¤ партизанськоњ в≥йни, то партизани в основному зосереджувалис¤ в п≥вн≥чно-зах≥дн≥й частин≥ крањни Ч в' л≥сах ¬олин≥, болотах ѕол≥сс¤ та  арпатах. 

”ѕј (”крањнська повстанська арм≥¤). ѕерш≥ партизанськ≥ загони украњнських нац≥онал≥ст≥в виникли на ѕол≥сс≥ та ¬олин≥ й спочатку, ¤к не дивно, не були пов'¤зан≥ з ќ”Ќ. як т≥льки вибухнула нацистсько-рад¤нська в≥йна, м≥сцевий украњнський д≥¤ч “арас Ѕульба-Ѕоровець, близький до петлюр≥вського ур¤ду ”Ќ–, що перебував на вигнанн≥ у ¬аршав≥, сформував нерегул¤рну частину п≥д назвою Ђѕол≥ська —≥чї (п≥зн≥ше перейменовану на ”крањнську повстанську арм≥ю) з метою очищенн¤ свого рег≥ону в≥д залишк≥в „ервоноњ арм≥њ.  оли п≥д к≥нець 1941 р. н≥мц≥ спробували розпустити його частину, в≥н пов≥в своњх б≥йц≥в Ђу л≥сиї, щоб воювати ¤к ≥з н≥мц¤ми, так ≥ з б≥льшовиками. ” 1942 р. невелик≥ п≥дрозд≥ли створили на ¬олин≥ члени ќ”Ќ-Ѕ та ќ”Ќ-ћ, що ховалис¤ в≥д пересл≥дувань  оха.

Ќаприк≥нц≥ 1942 р. ќ”Ќ-Ѕ вир≥шила сформувати велик≥ партизанськ≥ сили, поклавши тим самим початок регул¤рн≥й украњнськ≥й арм≥њ, котра, ¤к вважалос¤, знадобитьс¤, коли зак≥нчитьс¤ нацистсько-рад¤нська в≥йна. ƒо цього кроху спонукали й так≥ нагальн≥ причини: по-перше, з посиленн¤м н≥мецьких репрес≥й проти м≥сцевого населенн¤ сел¤ни вимагали, щоб ќ”Ќ ужила заход≥в дл¤ њхнього захисту, й, по-друге, коли наприк≥нц≥ 1942 р. з Ѕ≥лорус≥њ у ѕ≥вн≥чно-«ах≥дну ”крањну почали проникати рад¤нськ≥ партизани, потр≥бно було, щоб ќ”Ќ уз¤ла на себе роль Ђнародноњ арм≥њї, перш н≥ж це зробл¤ть б≥льшовики.

ƒл¤ об'Їднанн¤ вс≥х нац≥онал≥стичних загон≥в ќ”Ќ-Ѕ силом≥ць включила до своњх формувань п≥дрозд≥ли Ѕоровц¤ та ќ”Ќ-ћ, прибравши дл¤ них назву ”ѕј. √оловнокомандувачем розширених сил було призначено члена проводу ќ”Ќ-Ѕ, високопоставленого украњнського оф≥цера з щойно розформованого загону ЂЌахт≥гальї –омана Ўухевича. «авд¤ки широк≥й та ефективн≥й п≥дп≥льн≥й мереж≥ ќ”Ќ-Ѕ ”ѕј швидко розрослас¤ у велику, добре орган≥зовану партизанську арм≥ю, ¤ка захопила контроль над значними частинами ¬олин≥, ѕол≥сс¤, а згодом ≥ √аличини. ’оч багато украњнських ем≥грац≥йних джерел стверджують, що в апогењ своЇњ сили (к≥нець 1943 Ч початок 1944 р.) чисельн≥сть ”ѕј с¤гала близько 100 тис., б≥льш обгрунтован≥ п≥драхунки встановлюють цифру «ќЧ40 тис. б≥йц≥в. ѕор≥вн¤но з ≥ншими п≥дп≥льними рухами окупованоњ нацистами ™вропи ”ѕј ¤вл¤ла собою щось ун≥кальне, оск≥льки практ ично не мала чужоземноњ допомоги. “ому зростанн¤ њњ сили св≥дчило про дуже в≥дчутну масову п≥дтримку з боку украњнц≥в.

Ўвидке зростанн¤ ”ѕј викликало необх≥дн≥сть розширенн¤ њњ пол≥тичноњ бази. ’оч проь^д ”ѕј великою м≥рою зд≥йснювала ќ”Ќ-Ѕ, проте одна фракц≥¤ ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в, зв≥сно, не могла претендувати на роль представника украњнц≥в у ц≥лому. ¬≥дтак у липн≥ 1944 р. з ≥н≥ц≥ативи ќ”Ќ-Ѕ неподал≥к в≥д —амбора у √аличин≥ таЇмно з≥бралис¤ делегати р≥зних довоЇнних пол≥тичних парт≥й «ах≥дноњ ”крањни (за вин¤тком ќ”Ќ-ћ) та представники сх≥дних украњнц≥в ≥ утворили ”крањнську √оловну ¬извольну –аду (”√¬–). ’арактерно, що платформа новоњ орган≥зац≥њ в≥добразила зм≥ни у погл¤дах ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в, спричинен≥ в≥йною та
контактами з –ад¤нською ”крањною.

ƒе¤к≥ з цих ≥деолог≥чних зм≥н уже проступали в 1943 р., коли конгрес ќ”Ќ-Ѕ оголосив: Ђќск≥льки ќ”Ќ боретьс¤ проти ≥мпер≥ал≥зму та ≥мпер≥й... тому ќ”Ќ боретьс¤ проти —–—– та н≥мецькоњ ЂЌовоњ ™вропиї. Ќаголошуючи на своњй п≥дтримц≥ антинацистських та антирад¤нських сил, ”√¬– водночас запропонувала р¤д важливих доповнень до доктрини ≥нтегрального нац≥онал≥зму. ¬она закликала до б≥льшоњ терпимост≥ щодо ≥деолог≥й, в≥дм≥нних в≥д ≥нтегрального нац≥онал≥зму, в≥дкидала расову та етн≥чну вин¤тков≥сть ≥ звертала значно б≥льшу увагу на соц≥ально-економ≥чн≥ питанн¤, що серед рад¤нських украњнц≥в викликали величезний ≥нтерес.  р≥м того, ”√¬– закликала нерос≥йськ≥ народи —–—– об'Їднатис¤ проти ћоскви. ќднак незабаром стало очевидним: хоч ¤к би не пристосовувалис¤ ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти, њм буде надзвичайно важко вижити у суворо контрольован≥й рад¤нськ≥й систем≥.

”кра≥нсько-польська р≥занина. ”ѕј не лише виступила проти нацист≥в ≥ б≥льшовик≥в, а й ув'¤залась в надзвичайно жорстокий конфл≥кт ≥з пол¤ками на м≥шаних украњно-польських земл¤х ¬олин≥, ѕол≥сс¤ та ’олмщини. Ѕезв≥дносно до того, ¤к мала зак≥нчитис¤ в≥йна, украњнськ≥ ≥нтегральн≥ нац≥онал≥сти були сповнен≥ р≥шучост≥ вигнати пол¤к≥в (багато з ¤ких були поселенц¤ми м≥жвоЇнного пер≥оду) з територ≥й, де украњнц≥ становили б≥льш≥сть. ” свою чергу польська п≥дп≥льна нац≥онал≥стична арм≥¤ Ч јрм≥¤  райова (ј ) не менш р≥шуче прагнула зберегти контроль над земл¤ми, що ран≥ше входили до складу ѕольськоњ держави. –езультатом цього стала кривава боротьба (¤ку часто п≥д≥гр≥вали н≥мц≥ та провокували рад¤нськ≥ партизани) м≥ж украњнськими ≥ польськими силами за територ≥ю та за зведенн¤ давн≥х рахунк≥в.

ќсобливо траг≥чним було те, що найб≥льше в≥д цього страждало цив≥льне населенн¤. «а польськими джерелами, на ¬олин≥ за 1943Ч1944 р. украњнц≥, й насамперед загони —Ѕ (служби безпеки ќ”Ќ), вир≥зали 60Ч80 тис. польських чолов≥к≥в, ж≥нок ≥ д≥тей. ”крањнц≥ ж стверджують, що р≥занина њхнього народу розпочалас¤ ран≥ше, у 1942 р., коли пол¤ки знищили к≥лька тис¤ч украњнських сел¤н у переважно польських районах ’олмщини, а згодом продовжувалась у 1944Ч1945 рр. серед безборонноњ украњнськоњ меншост≥ на зах≥д в≥д р. —ан. “ак чи ≥накше очевидно, що ¤к украњнськ≥, так ≥ польськ≥ збройн≥ загони брали участь у поголовн≥й бойн≥, котра стала кривавим апогеЇм ненавист≥ м≥ж двома народами, ¤ка поглиблювалас¤ в≥д покол≥нн¤ до покол≥нн¤.

–ад¤нськ≥ партизани на ”крањн≥. Ќезабаром п≥сл¤ нападу Ќ≥меччини функц≥онери комун≥стичноњ парт≥њ почали орган≥зовувати в тилу ворога п≥дп≥льн≥ частини. ѕрот¤гом ус≥Їњ в≥йни рад¤нськ≥ партизани перебували п≥д пильним контролем  ремл¤. ќск≥льки рад¤нське п≥дп≥лл¤ розвивалос¤ пов≥льно й не дос¤гло великих усп≥х≥в у 1941 та на початку 1942 р., у травн≥ 1942 р. ÷ентральний штаб партизанського руху в ћоскв≥ пров≥в його реорган≥зац≥ю. „ерез м≥с¤ць було утворено ”крањнське партизанське командуванн¤ на чол≥ з високопоставленим оф≥цером Ќ ¬— “имоф≥Їм
—трокачем. ѕ≥сл¤ перемоги п≥д —тал≥нградом значно зросла к≥льк≥сть ≥ актив≥зувалас¤ д≥¤льн≥сть рад¤нських партизан≥в, особливо в безлюдних багнистих районах Ѕ≥лорус≥њ.

Ќа ”крањн≥, проте, рад¤нськ≥ партизани за своњм значенн¤м так ≥ не дор≥вн¤лис¤ до Ѕ≥лорус≥њ. ¬елика частина в≥дкритих терен≥в ”крањни не була придатна дл¤ веденн¤ партизанськоњ в≥йни. ј на «ах≥дн≥й ”крањн≥, де м≥цно закр≥пилас¤ ќ”Ќ, д≥њ рад¤нських партизан≥в не мали народноњ п≥дтримки. “ому б≥льш≥сть њхн≥х операц≥й обмежувалас¤ частиною ¬олин≥ та ѕол≥сс¤.

–ад¤нськ≥ партизани поставили соб≥ завданн¤м руйнувати н≥мецьк≥ комун≥кац≥њ (особливо ефективною ви¤вилас¤ њхн¤ Ђрейкова в≥йнаї, що перешкоджала постачанню фронту н≥мецькими п≥дкр≥пленн¤ми), сковувати н≥мецьк≥ в≥йська, в ¤ких в≥дчувалас¤ велика потреба на фронт≥, поширювати напружен≥сть ≥ безладд¤ в тилу ворога та забезпечувати рад¤нську присутн≥сть на окупованих територ≥¤х. ”любленою тактикою рад¤нських партизан≥в (а також ”ѕј) було проведенн¤ далекос¤жних рейд≥в ≥з Ђпартизанських республ≥кї, тобто контрольованих ними великих недоступних район≥в ѕол≥сс¤ та ¬олин≥. –ад¤нськ≥ партизани часто вступали у сутички з ”ѕј, намагаючись л≥кв≥дувати њњ пров≥д ≥ п≥д≥рвати базу п≥дтримки.

ƒо найв≥дом≥ших командир≥в рад¤нських партизан≥в належали —ид≥р  овпак, ќлександр —абуров та ѕетро ¬ершигора. «наменитий  овпак закр≥пивс¤ на ѕол≥сс≥ на початку 1943 р. —пираючись на штаб добре навчених оф≥цер≥в та поставки зброњ, що йшли через таЇмн≥ аеродроми, в≥н створив в≥йсько в к≥лька тис¤ч б≥йц≥в. ”л≥тку 1943 р.  овпак розпочав великий рейд до  арпат. ќперац≥¤ ц¤ не зд≥йснила основного свого воЇнного завданн¤ Ч знищенн¤ нафтових промисл≥в у ѕрикарпатт≥, а б≥льша частина його з'Їднанн¤ загинула. јле цей рейд справив значне психолог≥чне ≥ пол≥тичне враженн¤, продемонструвавши нездатн≥сть н≥мц≥в забезпечити своњ тили й нагадавши про можлив≥сть поверненн¤ б≥льшовик≥в. –ад¤нськ≥ автори не вагаючись пишуть, що рад¤нське п≥дп≥лл¤ на ”крањн≥ ¤вл¤ло собою масовий ≥нтернац≥ональний рух представник≥в 62 нац≥ональностей. јле за њхн≥ми ж даними, украњнц≥в у лавах рад¤нських партизан≥в, без сумн≥ву, було непропорц≥йно мало. —кладаючи майже 80 % населенн¤, украњнц≥, проте, становили т≥льки 46 % б≥йц≥в п'¤ти найб≥льших з'Їднань рад¤нських партизан≥в на ”крањн≥
(й лише одну третину з'Їднанн¤  овпака). –ос≥¤ни ж складали непропорц≥йно велику частку Ч37 ∞о. ” де¤ких рад¤нських прац¤х стверджуЇтьс¤, що к≥льк≥сть рад¤нських партизан≥в на ”крањн≥ с¤гала аж 250 чи нав≥ть 500 тис., у той час ¤к ≥нш≥ називають цифру близько 50 тис. «ах≥дн≥ спец≥ал≥сти звичайно тримаютьс¤ останньоњ цифри. “ак чи ≥накше, зображенн¤ рад¤нськими ≥сториками партизанського руху ¤к масовоњ патр≥отичноњ боротьби украњнського народу проти н≥мц≥в не в≥дпов≥даЇ д≥йсност≥, ¤к ≥ аналог≥чне твердженн¤ нац≥онал≥ст≥в щодо масштаб≥в д≥¤льност≥ ”ѕј. ѕ≥д час в≥йни величезна б≥льш≥сть населенн¤ ”крањни лишалас¤ пол≥тичне нейтральною, б≥льше дбаючи не про ор≥анпац'ю опору, а про те, щоб ¤кось вижити.

ѕоверненн¤ рад¤нськоњ влади на ”крањну

¬ 1943 р. у нацистсько-рад¤нськ≥й в≥йн≥ в≥дбувс¤ вир≥шальний перелом: коли н≥мецький наступ вичерпав свою навальну силу, рад¤нськ≥ в≥йська розпочали г≥гантський контрнаступ. ѕершим св≥дченн¤м виснаженн¤ г≥тлер≥вських арм≥й стала р≥шуча перемога рад¤нських в≥йськ п≥д —тал≥нградом, що на ¬олз≥, у с≥чн≥ 1943 р. «≥бравши залишки своњх резерв≥в, ул≥тку 1943 р. у битв≥ п≥д  урськом н≥мц≥ вдалис¤ до останньоњ спроби перехопити ≥н≥ц≥ативу. јле й тут вони зазнали поразки. “им часом —–—– користувавс¤ своњми величезними людськими ресурсами, результатами вдосконаленн¤ в≥йськового виробництва та масовими поставками бойовоњ техн≥ки ≥з союзних держав. «разу ж п≥сл¤ перемоги п≥д  урськом рад¤нське командуванн¤ розпочало контрнаступ, головне завданн¤ ¤кого пол¤гало у в≥двоюванн≥ Ћ≥вобережноњ ”крањни. ћасовий удар рад¤нських в≥йськ на ”крањну зд≥йснили 40 % п≥хотинц≥в „ервоноњ арм≥њ та 80 тис. танк≥в. «а даними зах≥дних ≥сторик≥в, „ервона арм≥¤ мала потр≥йну перевагу в загальн≥й чисельност≥ людей ≥ Ч завд¤ки американським поставкам Ч майже п'¤тикратну перевагу в техн≥ц≥. ѕроте рад¤нськ≥ джерела стверджують, що чисельна перевага була менш н≥ж двократною ≥ що своњм усп≥хом контрнаступ завд¤чуЇ скор≥ше звит¤з≥ та вм≥нню воњн≥в, н≥ж њхн≥й переважаюч≥й к≥лькост≥.
¬ ус¤кому раз≥, на в≥дм≥ну в≥д блискавичноњ в≥йни 1941 р., що дала змогу н≥мц¤м за ¤кихось чотири м≥с¤ц≥ захопити ”крањну, рад¤нський Ђбульдозерї безупинно повз, захоплюючи одну область за ≥ншою й виснажуючи противника методичними ударами. “рохи менше н≥ж за р≥к в≥н в≥двоював ”крањну.

ѕрот¤гом к≥нц¤ л≥та й осен≥ 1943 р. рад¤нськ≥ в≥йська п≥д командуванн¤м ≤вана  онЇва, ћиколи ¬атут≥на та –од≥она ћалиновського зайн¤ли Ћ≥вобережж¤ ≥ ƒонбас. 23 серпн¤ в результат≥ запеклих боњв н≥мц≥ вдруге й востаннЇ втратили ’арк≥в. ” вересн≥Чжовтн≥ „ервона арм≥¤ прорвала могутню л≥н≥ю н≥мецькоњ оборони на ƒн≥пр≥, й 6 листопада ¬атут≥н вступив до  иЇва. ” с≥чн≥ 1944 р. п≥сл¤ короткоњ перерви майже 2,3-м≥льйонна „ервона арм≥¤ розпочала очищенн¤ в≥д н≥мц≥в ѕравобережж¤ ≥  риму. ”сп≥шне зд≥йсненн¤ ц≥Їњ мети забезпечила важлива перемога п≥д  орсунем-Ўевченк≥вським.  

“рет≥й етап у в≥двоюванн≥ ”крањни розпочавс¤ у липн≥ 1944 р. –ад¤нськ≥ в≥йська оточили й розбили п≥д Ѕродами в≥с≥м н≥мецьких див≥з≥й чисельн≥стю близько 60 тис. чолов≥к. —еред них були 10 тис. б≥йц≥в галицькоњ див≥з≥њ, що мали нещаст¤ отримати хрещенн¤ вогнем за цих катастроф≥чних обставин. ƒесь п'¤ти тис¤чам удалос¤ вирватис¤ з оточенн¤, але понад 3 тис. було вбито, поранено й захоплено в полон. «а п≥драхунками, 2 тис. уникли полону, й п≥зн≥ше багато з них приЇдналис¤ до ”ѕј. ѕ≥сл¤ ц≥Їњ перемоги рад¤нськ≥ сили швидко пройшли √аличину, зайн¤вши Ћьв≥в, ѕеремишль ≥ 27 липн¤ —тан≥слав. ” вересн≥ вони перетнули  арпати, й до жовтн¤ 1944 р. вс¤ етн≥чна украњнська територ≥¤ опинилас¤ в рад¤нських руках.

¬≥дступаючи з ”крањни, н≥мц≥, ¤к б≥льшовики у 1941 р., вдалис¤ до тактики Ђспаленоњ земл≥ї. ” наказ≥ своњм в≥йськам √≥тлер наголошував: ЂЌе можна допустити, щоб при в≥дступ≥ з ”крањни ми залишили п≥сл¤ себе хоч одну людину, хоч одну голову худоби чи м≥рку зерна... ¬орогов≥ повинна д≥статис¤ ц≥лковито спалена й винищена земл¤ї. ¬ результат≥ у 300-к≥лометров≥й смуз≥ вздовж л≥вого берега ƒн≥пра насильноњ евакуац≥њ з≥ своњх крањв зазнали ц≥л≥ маси людей, а значн≥ частини м≥ст ѕолтави, ƒн≥пропетровська та  ременчука було спалено. ѕравобережж¤ не потерп≥ло в≥д широкомасштабних руйнувань, хоч не змогло уникнути масовоњ евакуац≥њ.

ѕропагандистський наступ —тал≥на. Ќа в≥дм≥ну в≥д √≥тлера —тал≥н учивс¤ на власних помилках. ѕобачивши, ¤к неоднозначне поставилос¤ населенн¤ до його режиму на початку в≥йни, в≥н тепер розпочав велику пропагандистську кампан≥ю. ¬она проводилас¤ з метою залученн¤ рад¤нських громад¤н на окупованих територ≥¤х до опору н≥мц¤м та дл¤ зображенн¤ стал≥нського режиму в новому св≥тл≥; мовл¤в, п≥сл¤ в≥йни в≥н буде б≥льш стерпним. ќск≥л≥.ки у боротьб≥ з н≥мц¤ми нац≥онал≥зм з ус≥Їю ¤сн≥стю ви¤вивс¤ набагато сильн≥шим стимулом, н≥ж марксизм, в≥н ≥ став головною темою ц≥Їњ кампан≥њ. Ќайб≥льша увага прид≥л¤лас¤ рос≥йському нац≥онал≥змов≥, без перестанку експлуатувалис¤ теми славних перемог –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ, њњ боротьби у минулому проти ≥ноземних загарбник≥в, њњ велик≥≥х героњв. ѕри цьому —тал≥н активно намагавс¤ також забезпечити соб≥ симпат≥њ украњнц≥в.

ўоб справити враженн¤ суверенност≥ ”крањнськоњ –ад¤нськоњ республ≥ки, було створено додатков≥ украњнськ≥ м≥н≥стерства Ч закордонних справ та оборони. як ≥ ≥нш≥ республ≥ки, ”крањна отримала право (проте не реальну можлив≥сть) вступати у зовн≥шн≥ зносини. Ќа висок≥ пости в ур¤д≥ було призначено в≥домих украњнських д≥¤ч≥в. «окрема, м≥н≥стром закордонних справ став драматург ќлександр  орн≥йчук, а осипаного державними почест¤ми партизанського командира  овпака призначили м≥н≥стром оборони. Ѕули нав≥ть ознаки того, що ”крањна матиме власн≥ в≥йськов≥ частини. ’оч ц¤ можлив≥сть так ≥ не знайшла вт≥ленн¤, зате було перейменовано на
”крањнський фронт п≥вденну д≥л¤нку рад¤нського фронту ≥ введено високопрестижну ур¤дову нагороду Ч орден Ѕогдана ’мельницького. ¬≥дчутно послабивс¤ контроль за культурною д≥¤льн≥стю украњнц≥в, а патр≥отичний в≥рш ¬олодимира —осюри ЂЋюб≥ть ”крањнуї нав≥ть був в≥дзначений —тал≥нською прем≥Їю. 

ѕом≥тивши, з ¤ким ентуз≥азмом люди на окупованих н≥мц¤ми територ≥¤х повертаютьс¤ до рел≥г≥њ, —тал≥н примиривс¤ з –ос≥йською православною церквою на рад¤нськ≥й територ≥њ, скасувавши численн≥ обмеженн¤ на њњ д≥¤льн≥сть ≥ розпустивши антирел≥г≥йну пропагандистську орган≥зац≥ю Ч —оюз войовничих атењст≥в. ѕравославна церква в≥дд¤чила послугою за послугу, закликавши свою паству до боротьби з н≥мц¤ми й в≥длучаючи вс≥х, хто сп≥впрацював з ними.

ѕоверненн¤ рад¤нськоњ влади на «ах≥дну ”крањну. ќск≥льки «ах≥дна ”крањна перебувала п≥д рад¤нською владою лише короткий пер≥од часу, поверненн¤ „ервоноњ арм≥њ мало тут ≥нш≥ насл≥дки, н≥ж на рад¤н≥зованому сход≥. «айн¤вши «ах≥дну ”крањну в 1944 р., б≥льшовики на в≥дм≥ну в≥д в≥дносно обережноњ пол≥тики 1939 р. були сповнен≥ р≥шучост≥ швидко й безкомпром≥сно насадити нац≥онал≥стичне настроЇним зах≥дним украњнц¤м свою владу. ¬они моб≥л≥зували вс≥х чолов≥к≥в в≥ком в≥д 18 до 50 рок≥в ≥ без належноњ п≥дготовки та озброЇнн¤ послали њх на фронт. Ќегайно почалис¤ репрес≥њ проти греко-католицькоњ церкви. ѕ≥сл¤ окупац≥њ Ћьвова митрополита Ўептицького було посаджено п≥д домашн≥й арешт, а через к≥лька м≥с¤ц≥в в≥н помер. …ого наступника …осипа —л≥пого було заслано до концтабору в —иб≥р. –озпочалас¤ також п≥дготовка до примусового включенн¤ греко-католицькоњ церкви до п≥дпор¤дкованоњ ћоскв≥ –ос≥йськоњ православноњ церкви. 

«ах≥дну ”крањну заполонили понад «ќ тис. парт≥йних прац≥вник≥в ≥ 3500 спец≥ально навчених пропагандист≥в, ¤к≥ знову розпочали процес рад¤н≥зац≥њ краю. Ќайб≥льш нац≥ональне св≥дому верству населенн¤ складала ≥нтел≥генц≥¤, тому рад¤нськ≥ власт≥ робили активн≥ спроби протиставити њй сел¤нство та роб≥тник≥в. ќск≥льки рад¤нськ≥ пропагандисти об≥ц¤ли звернути Ђособливу увагуї на людей, що не мали рад¤нськоњ осв≥ти, а вчилис¤ у Ђбуржуазнихї закладах, то з район≥в, ще не зайн¤тих „ервоною арм≥Їю, разом ≥з в≥дступаючими втекла б≥льша частина зах≥дноукрањнськоњ ≥нтел≥генц≥њ.

ѕрих≥д у «ах≥дну ”крањну „ервоноњ арм≥њ поставив перед проводом ”ѕј складне питанн¤ про доц≥льн≥сть продовженн¤ боротьби з переважаючими силами —тал≥на. —початку ќ”Ќ вважала, що у в≥йн≥ нацисти й б≥льшовики виснажать одн≥ одних Ч под≥бно до того, ¤к це сталос¤ у 1917Ч1918 рр. ѕроте коли стало ¤сно, що переможцем у в≥йн≥ на сход≥ вийде —–—–, ќ”Ќ оч≥кувала, що розбит≥ н≥мц≥ ув≥йдуть в союз ≥з зах≥дними державами, щоб запоб≥гти рад¤нськ≥й експанс≥њ. —аме ц≥ хибн≥ спод≥ванн¤ значною м≥рою спонукали пров≥д ќ”Ќ/”ѕј продовжувати боротьбу з б≥льшовиками.

ѕ≥сл¤ того ¤к по «ах≥дн≥й ”крањн≥ прокотилис¤ головн≥ сили „ервоноњ арм≥њ, ”ѕј орган≥зувала р¤д акц≥й, щоб перешкодити моб≥л≥зац≥њ, запоб≥гти депортац≥¤м Ђненад≥йних елемент≥вї та припинити репрес≥њ проти греко-католицькоњ церкви. ¬они насамперед були спр¤мован≥ проти Ќ ¬—, член≥в комун≥стичноњ парт≥њ й тих, хто сп≥впрацював з рад¤нським режимом. Ќавесн≥ 1944 р. на ¬олин≥ у сутичц≥ з п≥дрозд≥лом ”ѕј був смертельно поранений славетний командир „ервоноњ арм≥њ ћикола ¬атут≥н. ƒл¤ л≥кв≥дац≥њ ”ѕј рад¤нськ≥ в≥йська орган≥зували блокаду величезних партизанських територ≥й, засилали агент≥в дл¤ проникненн¤ у п≥дрозд≥ли ”ѕј та вбивства њхн≥х командир≥в, створювали спец≥альн≥ винищувальн≥ батальйони. –ад¤нськ≥ пропагандисти також розпочали активну кампан≥ю, зображаючи ќ”Ќ та ”ѕј ¤к нацистських головор≥з≥в.

ƒе¤к≥ сутички рад¤нських сил з ”ѕј мали широк≥ масштаби. “ак, у кв≥тн≥ 1944 р. в операц≥њ проти ”ѕј п≥д  ременцем, що на ¬олин≥, брали участь близько «ќ тис. рад¤нських в≥йськ. ѕроте здеб≥льшого сутички були невеликими, але частими. «г≥дно з рад¤нськими джерелами, восени 1944 р. ”ѕј провела на ¬олин≥ 800 рейд≥в. Ћише на —тан≥славщин≥ вона л≥кв≥дувала 1500 рад¤нських актив≥ст≥в. Ѕ≥льшовики стверджують, що знищили прот¤гом цього часу 36 Ђбандї ”ѕј чисельн≥стю в 4300 чолов≥к. як ≥ належало чекати, боротьба ви¤вилас¤ запеклою, й жодна ≥з стор≥н не поступалас¤ ≥нш≥й ан≥ п'¤ддю земл≥. ўоб не потрапити до рук ворога, поранен≥ б≥йц≥ ”ѕј часто запод≥ювали соб≥ смерть. 9 травн¤ 1945 р. в≥йна зак≥нчилас¤, але рад¤нському
режимов≥ було ще далеко до повного контролю над с≥льськими рег≥онами «ах≥дноњ ”крањни.

Ќав≥ть поб≥жний перел≥к втрат св≥дчить про той страшний в≥дбиток, що його наклала друга св≥това в≥йна на ”крањну та њњ населенн¤. ўонайменше (статистика тепер досл≥джуЇтьс¤ наново) 5,3 млн чолов≥к, або один ≥з кожних шести мешканц≥в ”крањни загинув у ц≥й бойн≥. 2,3 млн украњнц≥в було вивезено дл¤ примусовоњ прац≥ до Ќ≥меччини. ÷≥лком чи частково було зруйновано понад 700 великих ≥ малих м≥ст та 28 тис. с≥л, унасл≥док чого безпритульними лишилос¤ близько 10 млн чолов≥к. ќск≥льки в≥йна завдала ”крањн≥ б≥льше руйнувань, н≥ж будь-¤к≥й ≥нш≥й крањн≥ ™вропи, втрати в економ≥ц≥ с¤гали приголомшуючих масштаб≥в. ÷≥лковите чи часткове знищенн¤ понад 16 тис. промислових п≥дприЇмств означало втрату великоњ частини того, що ”крањна здобула такою великою ц≥ною у 30-х роках. ѕ≥драховано, що загальн≥ збитки економ≥ки ”крањни с¤гали 40 %. “аким чином, удруге за трохи б≥льш ¤к дес¤ть рок≥в ”крањна т¤жко постраждала в≥д жорстоких ексцес≥в тотал≥тарних режим≥в.

” друг≥й св≥тов≥й в≥йн≥ украњнц≥, нац≥ональна св≥дом≥сть ¤ких зросла пор≥вн¤но з пер≥одом 1917Ч1920 рр., потрапили у лещата м≥ж рад¤нським режимом та нацистами. Ќа глибоке розчаруванн¤ ≥нтегральних нац≥онал≥ст≥в, вони практично не мали змоги д≥¤ти зг≥дно з власними ≥нтересами. Ќа в≥дм≥ну в≥д 1917Ч1920 рр. украњнц≥ опинилис¤ у становищ≥, коли вони могли лише реагувати на под≥њ, а не впливати на них. ≤ все ж, попри страх≥тлив≥ втрати й невдач≥, остаточн≥ п≥дсумки в≥йни з украњнськоњ точки зору мали й де¤к≥ позитивн≥ моменти. ƒо них сл≥д насамперед в≥днести те, що в результат≥ рад¤нського завоюванн¤ «ах≥дноњ ”крањни вперше за
багато стол≥ть ус≥ украњнц≥ з'Їдналис¤ у межах одного пол≥тичного ц≥лого, тобто —–—–, а конкретн≥ше Ч в межах ”крањнськоњ –ад¤нськоњ —оц≥ал≥стичноњ –еспубл≥ки. ƒо того ж тимчасов≥ поступки —тал≥на нац≥ональним прагненн¤м нерос≥йських народ≥в породили спод≥ванн¤, що п≥сл¤ в≥йни Ђвсе стане ≥накшеї. Ќарешт≥, ”крањна ¤к складова –ад¤нського —оюзу стала одн≥Їю з переможниць у в≥йн≥. ” серц¤х багатьох рад¤нських украњнц≥в рад≥сть перемоги поЇднувалас¤ з почутт¤м над≥њ, про ¤ке у 1945 р. один рад¤нський оф≥цер казав: Ђ”с¤ атмосфера була сповнена над≥њ на щось нове, щось чудове ≥ славне. Ќ≥хто з нас не мав жодних сумн≥в≥в щодо нашого св≥тлого майбутньогої.