–јƒяЌ—№ ј ” –јѓЌј:
ƒ–јћј“»„Ќ≤ «ќ-т≥

—тал≥н ≥ стал≥н≥зм

¬еликий перелом

√олодомор 1932Ч1933 рр.

¬еликий терор

 ≥нець украњн≥зац≥њ 

Ќаприк≥нц≥ 1920-х рок≥в б≥льшовики були готов≥ посилити курс на побудову комун≥стичного сусп≥льства. ѕ≥д проводом —тал≥на вони скасували неп ≥ продовжували нав'¤зувати народов≥ соц≥ально-економ≥чн≥ та пол≥тичн≥ зм≥ни Ч наст≥льки всеохоплююч≥ та радикальн≥, що њх часто називають Ђдругою революц≥Їюї. “а пор¤д ≥з масовими зрушенн¤ми 1930-х рок≥в в≥дбулос¤ поверненн¤ до де¤ких традиц≥йних аспект≥в рос≥йськоњ пол≥тики, зокрема суворого централ≥зму й одноос≥бноњ влади. ƒл¤ украњнц≥в цей катастроф≥чний поворот означав к≥нець намаганн¤м прокласти власний Ђшл¤х до комун≥змуї. ўе раз, ¤к за правл≥нн¤ цар≥в, ”крањна фактично стаЇ чимось под≥бним до одн≥Їњ з частин б≥льшого ц≥лого. јле украњнц≥, ¤к н≥коли ран≥ше в своњй
≥стор≥њ, будуть змушен≥ заплатити страх≥тливу ц≥ну за дос¤гненн¤ ц≥лей, ¤ких вони перед собою не ставили.

—тал≥н ≥ стал≥н≥зм

” 1927 р. —тал≥н вийшов переможцему зат¤т≥й боротьб≥ за владу, що точилас¤ м≥ж парт≥йними вожд¤ми п≥сл¤ смерт≥ Ћен≥на. —тал≥н (справжнЇ пр≥звище ƒжугашв≥л≥) народивс¤ 1879 р. в √руз≥њ в убог≥й родин≥ ≥ в молодому в≥ц≥ став б≥льшовиком. ƒо революц≥њ в≥н грав пор≥вн¤но незначну роль у б≥льшовицьк≥й парт≥њ. як один ≥з небагатьох нерос≥¤н у парт≥њ, в≥н повинен був, серед  ≥ншого, вивчати теоретичн≥ аспекти нац≥ональних проблем Ч зан¤тт¤, ¤ке вважалос¤ другор¤дним. ѕ≥зн≥ше досв≥д у ц≥й справ≥ стане йому (але не народам ≥мпер≥њ) у велик≥й пригод≥. Ћюдина скромних задатк≥в (численн≥ св≥дки пригадують його лише ¤к Ђс≥ру пл¤муї), —тал≥н не мав видатних зд≥бностей письменника та оратора, властивих багатьом пров≥дним б≥льшовикам. ѕоступово в≥н вт¤гуЇтьс¤ в орган≥зац≥йну роботу п≥д час революц≥њ ≥ ¤к генеральний секретар контролюЇ поповненн¤ парт≥њ новими членами та њхнЇ дальше просуванн¤.  онтроль над парт≥йним апаратом ≥ надзвичайна спритн≥сть допомогли йому позбутис¤ суперник≥в ≥ стати абсолютним л≥дером парт≥њ Ч вождем в оточенн≥ п≥длабузник≥в.

” м≥ру того ¤к —тал≥н п≥дпор¤дковував своЇму тиран≥чному пануванню парт≥ю, вона в свою чергу систематично поширювала владу на вс≥ сторони житт¤ сусп≥льства. ¬≥дкрита критика —тал≥на (не кажучи вже про оп≥р) ставала неможливою, оск≥льки могутнЇ ≥ всезростаюче „ека посл≥довно тероризувало, а пот≥м ≥ л≥кв≥дувало реальну, а також потенц≥йну ќпозиц≥ю. ƒе¤к≥ вчен≥ квал≥ф≥кують рос≥йсько-марксистське поЇднанн¤ особистоњ диктатури з монол≥тною орган≥зац≥Їю ¤к тотал≥таризм. ≤нш≥ називають це просто стал≥н≥змом. –ад¤нськ≥ вчен≥ розгл¤дали це ¤к необх≥дний етап у буд≥вництв≥ соц≥ал≥зму й довгий час вихвал¤ли —тал≥на за мудре кер≥вництво, зал≥зну волю та реал≥зм.  ритики ж —тал≥на незм≥нно п≥дкреслювали в ньому жорстjк≥сть, неймов≥рну глухоту до людських страждань ≥ паранойю кровожерц¤, що змушувало його скр≥зь бачити ворог≥в ≥ змову. «а словами Ќ≥коласа–¤занова, ¤кщо —тал≥н (¤к ≥ ≤ван √розний, ¤ким в≥н захоплювавс¤) ≥ був божев≥льним, то в т≥м божев≥лл≥ ≥снувала певна методика й посл≥довн≥сть.

ћржливо, б≥льше, н≥ж ≥нш≥ комун≥сти, —тал≥н був дуже невисокоњ думки про сел¤н, вважаючи њх невил≥ковно консервативним класом ≥ основною перешкодою революц≥йним зм≥нам. «а словами його наступника ћикити ’рущова, Ђсел¤ни були дл¤ —тал≥на покидькамиї. Ќерос≥¤нин —тал≥н використав рос≥йський шов≥н≥зм ¤к зас≥б зм≥цненн¤ –ад¤нськоњ ≥мпер≥њ. “ому украњнц≥ Ч ц¤ переважно с≥льська нац≥¤, в ¤к≥й зростав нац≥онал≥зм,Ч опинилис¤ п≥д подв≥йною загрозою стал≥нських проект≥в.

¬еликий перелом

ћандр≥вник, що в≥дв≥дав би в середин≥ 20-х рок≥в –ад¤нську ”крањну, був би вражений тими важливими зм≥нами, що њх зробили –ади. ѕро це св≥дчили нов≥ ≥деолог≥¤, структура ур¤ду, орган≥зац≥¤ економ≥ки, правопор¤док, осв≥та й культура, јле не менше вразило б його й те, ¤к багато ще лишалос¤ старого. ”крањна, ¤к ≥ ран≥ше, була переважно краЇм землероб≥в, що працювали по-старому, церкви, пануючоњ в духовному житт≥, й традиц≥йних ц≥нностей, що лишалис¤ в сил≥. ‘актично йшлос¤ про сусп≥льство, в ¤кому сп≥в≥снували й змагалис¤ дв≥ культури. ¬ м≥стах переважали рад¤нськ≥ пор¤дки; на сел≥, де жила б≥льш≥сть населенн¤, зм≥ни були в≥дносно не значними. „и не найдужче дратувало б≥льшовицьких революц≥онер≥в те, що сел¤ни не ви¤вл¤ли великого бажанн¤ перейматис¤ њхньою в≥рою в комун≥стичну утоп≥ю. “ому
≥снувала реальна можлив≥сть того, що, попри революц≥йн≥ зм≥ни, –ад¤нський —оюз може залишитис¤ в≥дсталою й переважно аграрною крањною. ¬≥дтак перед парт≥Їю сто¤ло б невд¤чне завданн¤ встановлювати диктатуру пролетар≥ату в переважно сел¤нському середовищ≥.

ƒл¤ —тал≥на таке становище було не лише гн≥тючим, а й загрозливим. «а непу економ≥чно зм≥цн≥ли запекл≥ вороги нового режиму Ч куркул≥. јле ще злов≥сн≥ше над молодою соц≥ал≥стичною державою нависла загроза нападу, що його, ¤к застер≥гав —тал≥н, готують кап≥тал≥стичн≥ крањни. “акий п≥дх≥д породжував серед член≥в парт≥њ в≥дчутт¤ необх≥дност≥ терм≥нових ≥ радикальних д≥й дл¤ пор¤тунку революц≥њ та зд≥йсненн¤ пов'¤заних ≥з нею спод≥вань.

—тал≥н не був сильним теоретиком, але в цей критичний момент в≥н висунув привабливе гасло. ¬≥дкидаючи заклики свого супротивника Ћьва “роцького в≥дновити намаганн¤ поширити революц≥ю в ≥нш≥ крањни ¤к нереал≥стичн≥, —тал≥н спонукав парт≥ю до буд≥вництва Ђсоц≥ал≥зму в одн≥й, окремо вз¤т≥й крањн≥ї, ≥накше кажучи, до перетворенн¤ —–—– Ч ¤кнайшвидше ≥ за будь-¤ку ц≥ну Ч на сучасне ≥ндустр≥альне сусп≥льство. якщо будуть зд≥йснен≥ ц≥ швидк≥ перетворенн¤, –ад¤нський —оюз зможе висто¤ти проти кап≥тал≥стичних ворог≥в ≥ продемонструвати, що
комун≥зм Ї найефективн≥шим шл¤хом до прогресу. ќск≥льки п≥дтримка такоњ програми сел¤нами вигл¤дала малоймов≥рною (лише один сел¤нин ≥з кожних 125 був комун≥стом), —тал≥н закликав до Ђреволюц≥њ згориї, тобто насадженоњ ним, парт≥Їю та ур¤дом.

ѕерша п'¤тир≥чка. ѕервинний проект великих перетворень, ухвалений парт≥Їю в 1928 р., називавс¤ п'¤тир≥чним планом. …ого головне завданн¤ пол¤гало в тому,: щоб Ђназдогнати й перегнати кап≥тал≥стичний св≥тї в економ≥чному в≥дношенн≥. Ќадаючи великоњ ваги розвитков≥ важкоњ промисловост≥, в≥н установлював дл¤ крањни приголомшуюч≥ завданн¤: на 250 % забезпечити загальне зростанн¤ промисловост≥. ≤нша важлива частина п'¤тир≥чного плану передбачала колектив≥зац≥ю Ч створенн¤ великих колективних господарств на основ≥ 20 % сел¤нських двор≥в. ћалось на уваз≥, що с≥льськогосподарська продукц≥¤ зросте на 150 ∞о. «годом колектив≥зац≥¤ мала .охопити майже вс≥ сел¤нськ≥ господарства, в≥дтак л≥кв≥дувавши Ђшк≥дливий буржуазний впливї приватноњ власност≥.

” план≥ фактично ставилас¤ мета перетворити всю робочу силу села, а також м≥ста на роб≥тник≥в державних п≥дприЇмств. ÷¤ структура не лише передавала держав≥ повний економ≥чний контроль над громад¤нами, а й значно розширювала њњ пол≥тичне ѕануванн¤ над самост≥йним колись сел¤нством. —тал≥н передбачав, що реал≥зац≥¤ плану зустр≥не певний оп≥р, особливо з боку сел¤н, ¤ких мали позбавити земл≥. јле в≥н цин≥чно в≥дмахувавс¤ в≥д цього знаменитою припов≥дкою: ЂЌе розбивши ¤Їць, не п≥дсмажиш ¤Їшн≥ї.

≤ндустр≥ал≥зац≥¤. « погл¤ду промислового розвитку перший п'¤тир≥чний план був спри¤тливим дл¤ ”крањни. ¬она отримувала понад 20 % загальних кап≥таловкладень, а це означало, що з 1500 нових промислових п≥дприЇмств, споруджуваних в —–—–, 400 припадали на ”крањну. ƒе¤к≥ з цих завод≥в були г≥гантських масштаб≥в. «ведений у 1932 р. зусилл¤ми 10 тис. роб≥тник≥в ƒн≥прогес був найб≥льшою г≥дроелектростанц≥Їю в ™вроп≥. Ќайб≥льшими в своњх категор≥¤х були також новий металург≥йний комб≥нат у «апор≥жж≥ й тракторний завод у ’арков≥. ¬ ƒонецько- ривор≥зькому басейн≥ поставало ст≥льки нових завод≥в, що весь район вигл¤дав, ¤к одне величезне буд≥вництво.

ќднак у друг≥й ≥ трет≥й п'¤тир≥чках республ≥ка отримала непропорц≥йно мал≥ кап≥таловкладенн¤. ѕосилаючись на те, що на випадок в≥йни промислов≥ центри ”крањни були б надто вразливими дл¤ нападу, економ≥чн≥ планувальники в ћоскв≥ вир≥шили зосередити зусилл¤ на розвитку промислових центр≥в ”ралу. “ому з 4500 завод≥в, що будувалис¤ прот¤гом другоњ п'¤тир≥чки (1933Ч1937 рр.), лише 100 знаходилис¤ на ”крањн≥. ” наступн≥й п'¤тир≥чц≥ частка ”крањни в кап≥таловкладенн¤х ще пом≥тн≥ше зменшилас¤: з 3000 запланованих завод≥в республ≥ка отримувала лише 600. ѕроте спорудженн¤ тис¤ч нових завод≥в прот¤гом ¤когось дес¤тил≥тт¤ вивело ”крањну на р≥вень великих ≥ндустр≥альних крањн.

ўе н≥коли в ≥стор≥њ будь-¤ке сусп≥льство не робило спроби зд≥йснити величезн≥ економ≥чн≥ перетворенн¤ за такий короткий час. якщо в пер≥од промислового буму XIX ст. на спорудженн¤ к≥лькох дес¤тк≥в ≥ндустр≥альних п≥дприЇмств на ”крањн≥ п≥шли дес¤тки рок≥в, то в 1930-х роках –ади щороку будували сотн≥ завод≥в. јле так≥ дос¤гненн¤ потребували моб≥л≥зац≥њ вс≥х без залишку сил роб≥тник≥в. “ому необх≥дно було створити атмосферу напруженост≥, титан≥чноњ боротьби, економ≥чноњ в≥йни з кап≥тал≥змом, результат ¤коњ залежав в≥д зусиль кожного. “он цим зусилл¤м —тал≥н задав у знаменит≥й промов≥ 1931 р.: Ђ—пов≥льнити темпи ≥ндустр≥ал≥зац≥њ значило б в≥дставати, а в≥дстаюч≥ зазнають поразки... ћи в≥дстали в≥д передових крањн на 50Ч100 рок≥в. ћи повинн≥ проб≥гти цю в≥дстань в дес¤ть рок≥в. јбо ми зробимо це, або нас з≥мнутьї. ÷е звертанн¤ до рад¤нського патр≥отизму (чи рос≥йського нац≥онал≥зму) спонукало рад¤нських громад¤н Ђдовестиї св≥тов≥, що њхн¤ система краща.

ўоб збудити ентуз≥азм, використовувалис¤ р≥зн≥ методи. ѕро господарську д≥¤льн≥сть стали говорити, вживаючи в≥йськову терм≥нолог≥ю: Ђпрорив на тракторобуд≥вному фронт≥ї, Ђперемоги ударних роб≥тничих бригадї, Ђштурм нових висотї тощо. –об≥тникам, ¤к≥ дос¤гли найб≥льшоњ продуктивност≥, присвоювали званн¤ Ђ√еро¤ —оц≥ал≥стичноњ ѕрац≥ї. «а виконанн¤ плану змагалис¤ заводи, м≥ста й нав≥ть республ≥ки. «начною м≥рою ц≥ методи мали усп≥х. Ѕагато роб≥тник≥в ≥ особливо член≥в парт≥њ та комсомолу пишалис¤ своњми здобутками ≥ з готовн≥стю присв¤чували себе виконанню завдань, поставлених парт≥Їю. ƒо тих. хто працював ≥з меншим ентуз≥азмом застосовували примусов≥ заходи. «ап≥зненн¤, прогули, недбале ставленн¤ до обов'¤зк≥в стали карними злочинами, за ¤к≥ можна було поплатитис¤ продовольчою карткою (ставши перед загрозою голодноњ смерт≥), житлом чи нав≥ть бути ув'¤зненим ,у сиб≥рських трудових таборах.

“е, що засоби масовоњ ≥нформац≥њ пост≥йно закликали роб≥тник≥в виконувати план ≥ працювати за граф≥ком, ще не значило, що ≥ндустр≥ал≥зац≥¤ зд≥йснювалас¤ злагоджено. ¬же у 1930 р. стало ¤сно, що шалений темп буд≥вництва нер≥дко супроводжувавс¤ разючим безладд¤м, невм≥л≥стю й марнотратством. ” де¤ких випадках фабрики сто¤ли порожн≥ми через нестачу обладнанн¤, часто неправильно спланован≥ корпуси перешкоджали монтажу механ≥зм≥в. ” той час ¤к на одному завод≥ погано навчен≥ оператори псували машини, на ≥ншому через брак потр≥бного устаткуванн¤ просиджували досв≥дчен≥ роб≥тники. ƒо того ж багато вироб≥в були невисокоњ ¤кост≥.

 омун≥стичний пров≥д ”крањни мав власн≥ п≥дстави критикувати кампан≥ю ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. ѕ≥сл¤ першоњ п'¤тир≥чки його участь у розробц≥ наступних план≥в практично звелас¤ до нул¤, про що св≥дчило, зокрема, пост≥йне зменшенн¤ кап≥таловкладень у господарство ”крањни. “а й украњнц≥в не зовс≥м задовольн¤в характер промислового розвитку њхнього краю. ћосковськ≥ плановики поставили перед ”крањною завданн¤ видобувати сировину, в той час ¤к рос≥йська промислов≥сть монопол≥зувала виробництво готових вироб≥в, особливо товар≥в споживанн¤, ¤к≥ пот≥м ввозилис¤ знову на украњнськ≥ ринки. Ќав≥ть у 1932 р. к≥лька в≥дважних украњнських економ≥ст≥в скаржилис¤ на те, що в Ђколон≥альнихї стосунках м≥ж –ос≥Їю та ”крањною, що ≥снували за цар≥в, не сталос¤ пом≥тних зм≥н. ≤ нарешт≥, на ”крањн≥ дуже нер≥вном≥рно в≥дбувавс¤ географ≥чний розпод≥л промисловост≥. ѕор¤д ≥з подальшим розширенн¤м традиц≥йних промислових район≥в ƒонбасу та ѕридн≥пров'¤ тривав економ≥чний заст≥й на густозаселеному ѕравобережж≥.

ѕопри ц≥ недол≥ки перш≥ п'¤тир≥чки дос¤гли вражаючих усп≥х≥в. ” 1940 р. промисловий потенц≥ал ”крањни в с≥м раз≥в перевищував р≥вень 1913 р. (–ос≥њ Ч у дев'¤ть раз≥в). «росла також продуктивн≥сть прац≥ (хоч зароб≥тки загалом зменшилис¤). “аким чином, ¤кщо весь —–—– ≥з п'¤тоњ в св≥т≥ найб≥льшоњ ≥ндустр≥альноњ держави став другою, ”крањна (котра за виробничими потужност¤ми приблизно дор≥внювала ‘ранц≥њ) перетворилас¤ на одну з найпередов≥ших промислових крањн ™вропи.

”рбан≥зац≥¤. Ѕурхливий розвиток важкоњ промисловост≥ в 1930-х роках вплинув не лише на зайн¤т≥сть украњнц≥в, а й на њхнЇ розселенн¤. ѕрот¤гом стол≥ть одн≥Їю з найб≥льших проблем украњнськоњ ≥стор≥њ було протисто¤нн¤ м≥ж украњнським селом ≥ неукрањнським м≥стом. ”насл≥док пол≥тики ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, з напливом у м≥ста м≥льйон≥в украњнц≥в, що йшли працювати на промислов≥ п≥дприЇмства, ц≥ взаЇмини почали зм≥нюватис¤. ћоже виникнути доречне запитанн¤, чому така велика к≥льк≥сть украњнц≥в вз¤ла участь у кампан≥њ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ 1930-х рок≥в, ¤кщо ран≥ше вони навдивовиж одностайно лишалис¤ осторонь хвил≥ промислового розвитку 1890-х. –ад¤нська пол≥тика проводилас¤ в таких г≥гантських масштабах, що
в усьому —–—– виникла загальна нестача робочоњ сили. “ис¤ч≥ рос≥йських роб≥тник≥в б≥льше не йшли на ѕ≥вдень у пошуках прац≥, в≥дтак новозбудован≥ фабрики ”крањни спиралис¤ на м≥сцеву робочу силу. ƒо того ж т¤жк≥ умови житт¤ на сел≥. в≥дсутн≥сть можливост≥ њхати на —х≥д у пошуках земл≥, ¤к у 1890-х роках, змушували украњнського сел¤нина лишати випещений над≥л ≥ йти працювати до м≥ста. Ќезворотний пот≥к людей ≥з села в м≥сто, ¤кий у цей час набирав темпи, призведе до важливих зрушень у тому способ≥ житт¤, що прот¤гом тис¤чол≥ть був визначальним
дл¤ украњнц≥в.

ћ≥ста розросталис¤ дивовижно швидко. „исельн≥сть м≥ських мешканц≥в –ад¤нськоњ ”крањни (а темпи њњ зростанн¤ майже в чотири рази перевищували темпи росту всього населенн¤) м≥ж 1926 ≥ 1930 рр. подвоњлас¤. Ќа початку цього пер≥оду в м≥ському середовищ≥ перебував лише один ≥з кожних п'¤ти жител≥в ”крањни, а перед початком другоњ св≥товоњ в≥йни Ч один ≥з трьох. “акою ж масовою була участь етн≥чних украњнц≥в в урбан≥зац≥йному бум≥. ” 1920 р. украњнц≥ складали 32 % м≥ського населенн¤ й здеб≥льшого мешкали в невеликих м≥стах. ” 1939 р. украњнц¤ми були понад 58 % м≥ських жител≥в, причому велика њх частина переселилас¤ до великих 

“аблиц¤ 4
„астка украњнц≥в у промислових центрах у 1923Ч1933 рр.

ѕереважна б≥льш≥сть зростаючих промислових центр≥в розташовувалас¤ не на ѕраво- та Ћ≥вобережж≥, де жила серцевина украњнського населенн¤, а в ƒонбас≥ та на ѕ≥вдн≥ з њхн≥ми великими рос≥йським та Їврейським меншост¤ми. ѕ≥зн≥ше, коли ур¤д розпочне курс на русиф≥кац≥ю, цей чинник набуде пом≥тного значенн¤. ѕроте спочатку до м≥ста влилос¤ так багато украњнц≥в, що рос≥йська культура не могла њх асим≥лювати, ≥ традиц≥йне пануванн¤ в м≥стах рос≥¤н опинилос¤ п≥д серйозною загрозою.

еличезний приплив нових мешканц≥в створював у м≥стах надзвичайно важк≥ умови ≥снуванн¤ й особливо загострив деф≥цит житла. Ќовоприбулих, що нер≥дко лишали своњ родини в сел≥, розм≥щували в переповнених гуртожитках, де вони часом жили роками. ј т≥, що привозили з собою с≥м'ю, часто не мали ≥ншого вибору, ¤к селитис¤ в убогих халупах у передм≥ст≥. ѕродукти харчуванн¤ розпод≥л¤лис¤ за картковою системою. ™дина вт≥ха дл¤ багатьох роб≥тник≥в у нов≥й ситуац≥њ пол¤гала в тому, що ¤ким би т¤жким не здавалос¤ нове становище, все ж воно було кращим, н≥ж житт¤ на сел≥.

 олектив≥зац≥¤. ўе б≥льш драматичними й радикальними, н≥ж у м≥стах, були перетворенн¤ на сел≥. ќднак тут Ђдруга революц≥¤ї супроводжувалас¤ такою, жорсток≥стю й страх≥тт¤ми, що њњ можна назвати не ≥накше, ¤к в≥йною режиму проти сел¤нства. ѕо сут≥, не буде переб≥льшенн¤м сказати, що колектив≥зац≥¤ з њњ спустошливими насл≥дками стала одн≥Їю з найжахлив≥ших под≥й в украњнськ≥й ≥стор≥њ.

Ѕ≥льшовики завжди доводили, що рано чи п≥зно колективне с≥льське господарство маЇ зам≥нити др≥бн≥ сел¤нськ≥ господарства. ¬они усв≥домлювали, що переконати сел¤н погодитис¤ з таким погл¤дом буде процесом довгим ≥ нелегким, особливо п≥сл¤ тих поступок, що њх за непу отримали сел¤ни. –еакц≥¤ сел¤н на створенн¤ в 1920-х роках колгосп≥в та радгосп≥в була малообнад≥йливою Ч до них вступило лише 3 % ус≥х с≥льськогосподарських роб≥тник≥в —–—–. “ому, опрацьовуючи перший п'¤тир≥чний план, б≥льшовики розраховували, що в кращому раз≥ вони зможуть колектив≥зувати 20 % сел¤нських двор≥в (дл¤ ”крањни це завданн¤ виражалос¤ в
«ќ %). «осередивши увагу на ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, рад¤нське кер≥вництво, очевидно, вир≥шило не брати на себе величезний т¤гар, пов'¤заний ≥з докор≥нним перетворенн¤м с≥льського господарства.

ѕроте незабаром стало ¤сно, що ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, ¤к њњ у¤вл¤ли –ади, вимагала широкоњ колектив≥зац≥њ. —тал≥н д≥йшов цього висновку, ймов≥рно/п≥д час кризи зернозагот≥вель 1927Ч1928 рр. –ад¤нськ≥ плани розвитку промисловост≥ спиралис¤ на те, що держава зможе дешево купувати зерно у сел¤н. ÷е дало б њй змогу ¤к забезпечувати хл≥бом зростаючу робочу силу в м≥стах, так ≥ продавати його за кордон, прибутки з чого в свою чергу йтимуть на ф≥нансуванн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. јле сел¤ни вважали запропонован≥ державою ц≥ни (часто вони становили лише одну восьму ринкових) надто низькими й в≥дмовл¤лис¤ продавати зб≥жж¤. –озлючений непок≥рн≥стю сел¤н, ¤ку в≥н назвав Ђсаботажемї, —тал≥н вир≥шуЇ, що дл¤ виконанн¤ п'¤тир≥чки над сел¤нством необх≥дно встановити ¤к економ≥чний, так ≥ пол≥тичний контроль. ¬≥дтак без ус¤коњ попередньоњ п≥дготовки в≥н наказуЇ розпочати р≥шучу кампан≥ю Ђсуц≥льноњ колектив≥зац≥њї.

ЂЋ≥кв≥дац≥¤ куркульства ¤к класуї. –озум≥ючи, що найзапекл≥ший оп≥р чинитимуть заможн≥ш≥ сел¤ни, —тал≥н закликав до Ђл≥кв≥дац≥њ куркульства ¤к класуї. ÷¤ класична тактика за принципом Ђпод≥л¤й та володарюйї була розрахована на те, щоб ≥золювати найзаможн≥ших хаз¤њв в≥д маси б≥дних, сел¤н. ѕроте визначити, хто саме Ї куркуль, було не просто. ¬важалос¤, що куркул≥ мають б≥льше засоб≥в виробництва, н≥ж середн¤ки, й використовують найману працю. ѕ≥драхували, що вони складали близько 5 % сел¤н. јле зображенн¤ ур¤дом куркул≥в ¤к Ђкровопивц≥в-лихвар≥вї
та Ђексплуататор≥вї своњх односельц≥в р≥дко в≥дпов≥дало д≥йсност≥.

«аможн≥шому сел¤нинов≥, ¤к правило, належало 10Ч15 акр≥в земл≥, к≥лька коней, кор≥в та овець. …ого майно у сучасних ц≥нах навр¤д чи перевищувало б 600 Ч 800 долар≥в —Ўј. ќск≥льки багато давн≥х куркульських родин було знищено п≥д час громад¤нськоњ в≥йн≥, куркул¤ми нер≥дко ставали колись убог≥ сел¤ни, що завд¤ки натужн≥й прац≥ розбагат≥ли за непу. ” вир≥шенн≥ питанн¤, хто куркуль (а цим звичайно займалас¤ Ђтр≥йкаї, де¤коњ входили представник „ека (тепер ƒѕ”), голова с≥льськоњ –ади та парт≥йний секретар), свою роль в≥д≥гравали заздр≥сть, особист≥ антипат≥њ й дуже часто небажанн¤ сел¤н вступати до колгоспу. “ому куркул¤ми оголошували багатьох середн¤к≥в. ƒл¤ б≥дн¤к≥в, ¤к≥ практично не мали н≥чого, але теж не бажали вступати до колгосп≥в, винайшли спор≥днений терм≥н Ч п≥дкуркульник.

ўо ж фактично означала Ђл≥кв≥дац≥¤ куркульства ¤к класуї? “их, хто чинив найуперт≥ший оп≥р, розстр≥лювали або масово вивозили в табори примусовоњ прац≥ на ѕ≥вн≥ч чи до —иб≥ру. –ешту позбавл¤ли вс≥Їњ њхньоњ власност≥ (включаючи хату й особист≥ реч≥), не приймали до колгосп≥в, лишаючи њх напризвол¤ще. –озкуркулюванн¤ с¤гнуло апогею взимку 1929/1930 рр. Ќайпоширен≥шою його формою стала депортац≥¤. —отн≥ тис¤ч сел¤н разом ≥з с≥м'¤ми виган¤ли з дом≥вок, саджали у товарн≥ пот¤ги й вивозили за тис¤ч≥ к≥лометр≥в на ѕ≥вн≥ч, де њх скидали серед арктичноњ пустел≥, нер≥дко без њж≥ та притулку. 

« понад м≥льйона украњнських сел¤н, експропр≥йованих рад¤нським режимом на початку 1930-х рок≥в, близько 850 тис. депортували на ѕ≥вн≥ч, де багато з них, особливо д≥тей, загинули. ƒе¤к≥ депортован≥, зокрема молодь, вт≥кали ≥з засланн¤. –азом з тими, кому пощастило уникнути депортац≥њ, вони нишком приЇднувалис¤ до м≥ськоњ робочоњ сили (приймати на заводи куркул≥в заборон¤лос¤). “ак перестала ≥снувати велика частина найб≥льш працездатних ≥ продуктивних господар≥в на ”крањн≥ як зауважив один рад¤нський письменник, Ђн≥хто з них н≥ в чому не був винний, але вони належали до класу, що був винний в усьомуї.

ўоб реал≥зувати своњ нам≥ри, режим потребував допомоги, та дл¤ цього на сел≥ в≥дчутно бракувало комун≥ст≥в. —початку ур¤д покладав над≥њ на в≥дновлен≥ ком≥тети незаможних сел¤н, гадаючи, що њм немаЇ чого втрачати в≥д розкуркулюванн¤ та колектив≥зац≥њ. јле незабаром стало ¤сно, що дл¤ сел¤нина б≥дн≥сть ще не означала готовност≥ брати участь у знищенн≥ своњх заможн≥ших сус≥д≥в. “ому ур¤д дл¤ проведенн¤ своЇњ пол≥тики вир¤див на село тис¤ч≥ м≥ських роб≥тник≥в, нер≥дко рос≥йських та Їврейських комун≥ст≥в або комсомольц≥в.

¬осени 1929 р. в украњнськ≥ села було направлено 15 тис. роб≥тник≥в, у с≥чн≥ 1930 р.Ч близько 47 тис. ¬одночас дл¤ проведенн¤ кампан≥њ розкуркуленн¤ та кер≥вництва щойно утвореними колгоспами на ”крањну прибули так зван≥ 25-тис¤чники.

ƒопит куркул¤ ≥нспектором прац≥. 1929 р. що головним чином були рос≥йськими роб≥тниками, фанатично в≥дданими Ђпобудов≥ оц≥ал≥змуї будь-¤кою ц≥ною). ÷≥ чуж≥ на ”крањн≥ люди забезпечували проведенн¤ пол≥тики ур¤ду з ≥ще б≥льшою жорсток≥стю.

–еорган≥зац≥¤ с≥льського господарства: перший етап. √ромл¤чи куркул≥в, —та.;≥н пов≥в наступ проти сел¤нства взагал≥. ѕарт≥йн≥ актив≥сти отримали вказ≥вку негайно розпочати суц≥льну колектив≥зац≥ю. Ќакази —тал≥на, нер≥дко туманн≥ щодо того, ¤к саме зд≥йснювати ÷≥ масов≥ перетворенн¤, зате були ц≥лком зрозум≥лими в одному: њх належало проводити швидко, незважаючи н≥ на ¤к≥ протести, труднощ≥ й кошти. як правило, це в≥дбувалос¤ так: на село нал≥тали парт≥йн≥ роб≥тники, скликали збори, на ¤ких погрозами змушували к≥лькох сел¤н створити колгосп. ѕарт≥йний актив≥ст нер≥дко кричав: Ђ’то проти колгосп≥в, той ≥ проти –ад¤нськоњ влади. —тавлю на голосуванн¤. ’то проти колгоспу?ї ј тод≥ в≥д ус≥х мешканц≥в села вимагали передати колгоспу свою землю й худобу. ÷≥ заходи викликали на сел≥ бурю гн≥ву. —ел¤ни нер≥дко били, а то й убивали чиновник≥в. ќсобливо поширилис¤ так зван≥ Ђбабськ≥ бунтиї Ч повстанн¤ ж≥нок, ¤к≥ вимагали поверненн¤ в≥д≥браноњ власност≥. ” випадках великих повстань озброЇних сел¤н ур¤д посилав на њх придушенн¤ регул¤рн≥ в≥йська та п≥дрозд≥ли ќƒѕ”.
Ќайпоширен≥ша форма протесту зводилас¤ до того, що сел¤ни стали р≥зати домашню худобу, не бажаючи в≥ддавати њњ власт¤м. ÷е ¤вище набрало приголомшуючих масштаб≥в: м≥ж 1928 ≥ 1932 рр. ”крањна втратила близько половини погол≥в'¤ худоби. Ѕагато сел¤н ут≥кали з колгосп≥в ≥ шукали прац≥ в м≥стах. Ќа велике розчаруванн¤ рад¤нських чиновник≥в, б≥дн¤ки та середн¤ки, що пол≥пшили своЇ становище за непу, часто були найзапекл≥шими њхн≥ми супротивниками.

Ќа п≥дсиленн¤ чиновник≥в режим посилав представник≥в ќƒѕ”, що проводили арешти найб≥льш зат¤тих опонент≥в ≥ депортували њх до —иб≥ру. ¬ обстановц≥ такого насильства п≥дпор¤дкуванн¤ сел¤н вол≥ рад¤нськоњ влади було лише справою часу. ƒо березн¤ 1930 р. близько 3,2 млн сел¤нських господарств ”крањни в≥дступили перед загарбниками своњх с≥л ≥ понуро вступали до колгосп≥в, чекаючи дальшоњ дол≥.

Ќе можна сказати, що страшне спустошенн¤ с≥льськоњ економ≥ки не стурбувало —тал≥на. Ќеспод≥вано 3 березн¤ 1930 р. в≥н опубл≥кував статтю Ђ«апамороченн¤ з усп≥х≥вї. —тал≥н проголошував у н≥й, що Ђкор≥нний поворот до соц≥ал≥зму на сел≥ можна вважати забезпеченимї. ј дал≥ йшло таке твердженн¤: ЂЌеможливо насаджувати колгоспи силою. ÷е було б безглуздо ≥ реакц≥йнеї. Ќам≥ри —тал≥на були очевидними: по-перше, в≥н давав парт≥йним актив≥стам зрозум≥ти, що сл≥д на де¤кий час послабити темпи колектив≥зац≥њ, а по-друге, звинувачуючи др≥бних службовц≥в, ¤к≥ слухн¤но виконували його настанови, —тал≥н намагавс¤ в≥дмежуватис¤ в≥д страх≥тливих насл≥дк≥в колектив≥зац≥њ.

—прийн¤вши за¤ву —тал≥на ¤к в≥дступ в≥д пол≥тики колектив≥зац≥њ, сел¤ни зреагували в≥дпов≥дним чином ≥ почали ц≥лими натовпами виходити з колгосп≥в. «а три м≥с¤ц≥ майже половина колектив≥зованих сел¤н на ”крањн≥ повернулас¤ до ≥ндив≥дуального господарюванн¤.

–еорган≥зац≥¤ с≥льського господарства: другий етап. ¬≥дступ —тал≥на дав змогу стаб≥л≥зувати становище на сел≥. ќднак незабаром стало ¤сно, що це був лише тимчасовий маневр ≥ що режим мав нам≥р продовжувати насильницьку колектив≥зац≥ю, але застосовуючи ≥ншу тактику. Ќовий п≥дх≥д пол¤гав у тому, щоб економ≥чно унеможливити ≥ндив≥дуальне господарюванн¤. —ел¤нам, що виходили з колгосп≥в, часто не в≥ддавали њхн≥й реманент ≥ ту худобу, що вц≥л≥ла. ¬они отримували убог≥ над≥ли, ¤к≥ т¤жко п≥ддавалис¤ обробц≥, в той час ¤к за колгоспниками збер≥гали найкращ≥ земл≥. ќподаткуванн¤ ≥ндив≥дуальних господар≥в зб≥льшили у два-три рази, а колгоспник≥в зв≥льн¤ли в≥д податк≥в. ƒо того ж ≥ дал≥ ≥снувала загроза, що найб≥льш упертих ≥ непок≥рних могли оголосити куркул¤ми й вивезти. ¬насл≥док усього цього багатьом сел¤нам не лишалос¤ н≥чого ≥ншого, ¤к вступати до колгосп≥в. Ќа останн≥ у 1932 р. припадало 70 ∞/о ус≥х господарств, а до 1940 р. майже вс≥ сел¤ни ”крањни перебували у колгоспах, ¤ких нал≥чувалос¤ 28 тис.

’оч теоретично колгоспи належали сел¤нам, вони були зобов'¤зан≥ поставл¤ти держав≥ визначену к≥льк≥сть продукт≥в ≥ п≥дл¤гали державним чиновникам. Ћише п≥сл¤ того ¤к колгосп виконаЇ повинн≥сть перед державою, його членам дозвол¤лос¤ розпод≥л¤ти решту продукт≥в м≥ж собою. ћенш численн≥ радгоспи по сут≥ ¤вл¤ли собою державн≥ с≥льськогосподарськ≥ -п≥дприЇмства, де роб≥тники працювали ¤к наймана сила; пор¤д ≥з цим техн≥чну допомогу колгоспам забезпечували машиннотракторн≥ станц≥њ (ћ“—). ≤ншим засобом примусу сел¤н служила державна монопол≥¤ на трактори та ≥ншу с≥льськогосподарську техн≥ку. ¬ласне, вс¤ ц¤ система будувалас¤ таким чином, щоб дати режимов≥ не лише економ≥чну, а й пол≥тичну владу над с≥льським господарством ≥ тими, хто працював у ньому.

¬еликий знавець насильницьких метод≥в, —тал≥н з≥ своњми попл≥чниками був, проте, навдивовижу безпорадним, коли йшлос¤ про обробку земл≥. „асто парт≥йн≥ актив≥сти, що очолювали колгоспи, наказували с≥¤ти неприйн¤тн≥ дл¤ даноњ м≥сцевост≥ культури. як ≥ в промисловост≥, вони часом впадали в г≥гантоман≥ю, створюючи величезн≥ й некерован≥ агроп≥дприЇмства. „ерез в≥дсутн≥сть в≥дпов≥дних засоб≥в транспорту велика к≥льк≥сть заготовленого зб≥жж¤ або псувалас¤, або ж його знищували щури. ўе в≥дчутн≥шою була нестача т¤глових тварин, багато ¤ких зар≥зали ран≥ше. ќднак ур¤дов≥ чиновники були впевнен≥ в тому, що зможуть поставити достатню к≥льк≥сть трактор≥в, щоб компенсувати нестачу коней ≥ вол≥в. “а виробництво трактор≥в дуже в≥дставало в≥д плану, а багато з тих, що були все ж поставлен≥, майже одразу виходили з ладу. ¬ результат≥ у 1931 р. майже третина врожаю зерна була
втрачена п≥д час жнив; до 1932 р. площа пос≥в≥в на ”крањн≥ зменшилас¤ на одну п'¤ту. Ќаче цього було мало, у 1931 р. ѕ≥вдень ”крањни охопила посуха.

”с≥ ц≥ чинники призводили до невпинного пог≥ршенн¤ становища. јле вир≥шальним, ≥з них була безжальна стал≥нська пол≥тика зернозагот≥вель. Ќагальне потребуючи зерна дл¤ ф≥нансуванн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, режим продовжував, незважаючи на скрутн≥ умови, нав'¤зувати сел¤нам велик≥ плани загот≥вель. „ерез нестачу зерна дл¤ одночасного задоволенн¤ й вимог ур¤ду, й потреб сел¤н, у 1931 р. украњнськ≥ комун≥сти благали ћоскву зменшити плани. ѕогодившись на њх незначне скороченн¤. —тал≥н, проте, встановив нов≥, що були також нереально високими.

ўоб забезпечити зб≥р необх≥дного режимов≥ зерна, —тал≥н вир¤див своњх перших заступник≥в ¬¤чеслава ћолотова й Ћазар¤  агановича дл¤ нагл¤ду за зернозагот≥влею на ”крањн≥. «нову дл¤ конф≥скац≥њ зб≥жж¤ моб≥л≥зували парт≥йних актив≥ст≥в. ќчевидно, багатьом ≥з них забракло духу на таку справу, оск≥льки в цей час було зв≥льнено близько третини прац≥вник≥в, ¤к≥ перебували на в≥дпов≥дальних посадах у колгоспах. ƒл¤ п≥дтримки актив≥ст≥в рад¤нськ≥ чиновники використовували регул¤рн≥ в≥йська та п≥дрозд≥ли ќƒѕ”, ¤к≥ безжально громили села, що в≥дмовл¤лис¤ в≥ддавати продукти. ≈кспропр≥ювали нав≥ть нас≥нне зерно, необх≥дне дл¤ с≥вби наступного року. ѕопри вс≥ ц≥ заходи п≥д к≥нець 1932 р. режимов≥ вдалос¤ з≥брати лише 70 ∞о запланованого. ” промов≥, виголошен≥й у с≥чн≥ 1933 р., —тал≥н наказав парт≥йному .апаратов≥ подвоњти зусилл¤: ЂЌе дозвол¤йте, щоб вашу увагу в≥двертали вс≥л¤к≥ фонди ≥ резерви, не забувайте про основне завданн¤: розгортайте кампан≥ю зернозагот≥вель... ≥ прискорюйте њњ. ѕершою вашою запов≥ддю Ї виконати зернозагот≥влюї.

√олодомор 1932Ч1933 рр.

√олод 1932Ч1933 рр. став дл¤ украњнц≥в тим, чим був голокост дл¤ Їврењв ≥ р≥занина 1915 р. дл¤ в≥рмен≥в. як трагед≥¤, масштаби ¤коњ неможливо збагнути, голод травмував нац≥ю, залишивши на њњ т≥л≥ глибок≥ соц≥альн≥, психолог≥чн≥ та демограф≥чн≥ шрами, ¤к≥ вона носить досьогодн≥.  инув в≥н ≥ чорну т≥нь на методи й дос¤гненн¤ рад¤нськоњ системи.

Ќайважлив≥шим у трагед≥њ голоду Ї те, що його можна було уникнути. —ам —тал≥н за¤вл¤в: ЂЌ≥хто не може заперечити того, що загальний урожай зерна в 1932 р. перевищував 1931 р.ї як указують –.  онквест ≥ Ѕ.  равченко, врожай 1932 р. лише на 12 ∞о був меншим середнього показника 1926Ч1930 рр. ≤накше кажучи, харч≥в не бракувало. ѕроте держава систематично конф≥сковувала б≥льшу њх частину дл¤ власного вжитку. ≤гноруючи заклики й попередженн¤ украњнських комун≥ст≥в, —тал≥н п≥дн¤в план загот≥вл≥ зерна у 1932 р. на 44 ∞о. ÷е р≥шенн¤ й та жорсток≥сть, ≥з ¤кою режим виконував його накази, прирекли м≥льйони людей на смерть в≥д голоду, ¤кий можна назвати не ≥накше ¤к штучним.

ѕро байдуж≥сть режиму до людських страждань, ц≥ною ¤ких зд≥йснювалас¤ його пол≥тика, св≥дчив р¤д заход≥в, проведених у 1932 р. ¬ серпн≥ парт≥йн≥ актив≥сти отримали юридичне право конф≥скац≥њ зерна в колгоспах, того ж м≥с¤ц¤ в д≥ю було введено ганебний закон, що передбачав смертну кару за розкраданн¤ Ђсоц≥ал≥стичноњ власност≥ї. «а пом'¤кшуючих обставин так≥ Ђантидержавн≥ злочиниї каралис¤ 10 роками виснажливоњ прац≥. ƒл¤ того щоб не дати сел¤нам кидати колгоспи у пошуках њж≥, була впроваджена система внутр≥шн≥х паспорт≥в. ” листопад≥
ћосква видала закон, що заборон¤в давати сел¤нам колгоспне зерно, доки не буде виконано план державних загот≥вель.

ѕ≥д загальним кер≥вництвом надзвичайноњ хл≥бозагот≥вельноњ ком≥с≥њ ћолотова загони парт≥йних актив≥ст≥в у пошуках зерна нишпорили в кожн≥й хат≥, зривали п≥длоги, залазили в колод¤з≥. Ќав≥ть тим, хто вже пухнув з голоду, не дозвол¤ли лишати соб≥ зерно. якщо ж ви¤вл¤лос¤, що хтось не голодуЇ, то його п≥дозрювали у переховуванн≥ зерна. ѕовертаючись до цих под≥й, один парт≥йний актив≥ст так по¤снював мотиви, що тод≥ керували ним: Ђћи в≥рили, що —тал≥н мудрий кер≥вник... Ќас обманули, бо ми хот≥ли бути обманутими. ћи так в≥рили в комун≥зм, що були ладн≥ п≥ти на будь-¤кий злочин, ¤кщо його п≥дмальовували хоч крихтою комун≥стичноњ
фразеолог≥њї.

√олод, ¤кий поширювавс¤ прот¤гом 1932 р., набув найстрашн≥шоњ сили на початку 1933 р. ѕ≥драховано, що на початку року середн¤ сел¤нська родина з п'¤ти чолов≥к мала близько 80 кг зерна, щоб про≥снувати до наступного врожаю. ≤накше кажучи, кожний њњ член мав близько 1,7 кг на м≥с¤ць. «алишившись без хл≥ба, сел¤ни њли кот≥в, собак, щур≥в, кору, лист¤, нав≥ть пили помињ з добре забезпечених кухонь член≥в парт≥њ. ћали м≥сце численн≥ випадки кан≥бал≥зму. «а словами одного рад¤нського автора, Ђпершими вмирали чолов≥ки. ѕот≥м д≥ти. ¬ останню чергу помирали ж≥нки. јле перш н≥ж померти, люди часто божевол≥ли, втрачаючи своЇ людське Їствої.
ѕарт≥йн≥ актив≥сти продовжували конф≥сковувати зб≥жж¤, незважаючи на те, що з голоду вимирали ц≥л≥ села. ќдин ≥з них, ¬≥ктор  равченко, згодом писав: Ђ” бою люди гинуть швидко, вони борютьс¤, њх п≥дтримуЇ товариська сол≥дарн≥сть ≥ почутт¤ обов'¤зку. “ут ¤ бачив, ¤к люди вмирають на самот≥, поступово, вмирають страшною смертю, без ус¤коњ думки виправдати свою загибель самопожертвою в ≥м'¤ справи. ѓх загнало в пастку ≥ лишило там вмирати з голоду, кожного в своњй хат≥, пол≥тичне р≥шенн¤, ухвалене в далек≥й столиц≥ за столами конференц≥й чи бенкет≥в. ” цьому не було нав≥ть вт≥хи чогось неминучого, що полегшило б страх≥тт¤. Ќаймоторошн≥ше було дивитись на маленьких д≥ток, висохл≥, ¤к у скелета, к≥нц≥вки ¤ких звисали
з роздутого живота. √олод стер з њхн≥х облич ус≥ сл≥ди дитинства, перетворивши њх на замордованих примар; ≥ лише в очах ще лишивс¤ в≥дблиск далекого дитинстваї.

—тал≥н та його попл≥чники, звичайно, дивилис¤ на все ≥накше. ” 1933 р. пом≥чник —тал≥на на ”крањн≥ ћендель ’атаЇвич, що керував кампан≥Їю зернозагот≥вель, ≥з горд≥стю за¤вл¤в: Ђћ≥ж сел¤нами ≥ нашою владою точитьс¤ жорстока боротьба. ÷е боротьба на смерть. ÷ей р≥к став випробуванн¤м нашоњ сили ≥ њхньоњ витривалост≥. √олод дов≥в њм, хто тут господар. ¬≥н коштував м≥льйони житт≥в, але колгоспна система ≥снуватиме завжди. ћи виграли в≥йну!ї

¬≥домо, наск≥льки малодостов≥рною Ї рад¤нська статистика того часу (роздратований результами перепису ≥ 937 р., що ви¤вив страх≥тливо високу смертн≥сть, —тал≥н наказав розстр≥л¤ти кер≥вник≥в програми перепису). –ад¤нськ≥ арх≥вн≥ матер≥али, що стосуютьс¤ стал≥нськоњ доби, залишаютьс¤ в основному недоступними. “ому важко остаточно визначити к≥льк≥сть померлих з голоду. «а п≥драхунками, що спираютьс¤ на методи демограф≥чноњ екстрапол¤ц≥њ, число його жертв на ”крањн≥ коливаЇтьс¤ в межах 3Ч6 млн чолов≥к. ” той час ¤к на ”крањн≥ й особливо в п≥вденно-сх≥дн≥й њњ частин≥ та на ѕ≥вн≥чному  авказ≥ (де жило багато украњнц≥в) лютував голод, б≥льша частина власне –ос≥њ ледве в≥дчула його. ќдним ≥з чинник≥в, що допомагають по¤снити цю особлив≥сть, було те, що зг≥дно з першим п'¤тир≥чним планом Ђ”крањна ... мала служити колосальною лаборатор≥Їю випробуванн¤ нових форм соц≥ально-економ≥чноњ та виробничо-техн≥чноњ перебудови с≥льськоњ економ≥ки всього –ад¤нського —оюзуї. ѕро значенн¤
”крањни дл¤ рад¤нських економ≥ст≥в-плановик≥в писалос¤ в передов≥й статт≥ Ђѕравдиї в≥д 7 с≥чн¤ 1933 р. п≥д заголовком Ђ”крањна Ч вир≥шальний фактор зернозагот≥вельї. ¬≥дтак перед республ≥кою ставилис¤ непом≥рне велик≥ вимоги. як показав ¬севолод √олубничий, ”крањна, забезпечуючи 27 % загальносоюзного врожаю зернових, проте, виконувала аж 38 % плану зернозагот≥вель. Ѕ.  равченко стверджуЇ, що украњнським колгоспникам платили вдвоЇ менше, н≥ж рос≥йським.

« огл¤ду на тривалу традиц≥ю приватного землеволод≥нн¤ украњнц≥ чинили колектив≥зац≥њ уперт≥ший оп≥р, н≥ж рос≥¤ни. “ому на ”крањн≥, ¤к н≥де, режим зд≥йснював свою пол≥тику Ч з ус≥ма њњ страх≥тливими насл≥дками Ч швидшими темпами, н≥ж в ≥нших республ≥ках. як писав ¬асиль √россман, рад¤нський прозањк ≥ колишн≥й парт≥йний актив≥ст: ЂЅуло ¤сно, що ћосква покладаЇ на ”крањну велик≥ спод≥ванн¤. ј результатом стало те, що найб≥льший гн≥в вона спр¤мувала проти ”крањни. Ќам казали, що на ”крањн≥ приватновласницьк≥ ≥нстинкти сильн≥ш≥, н≥ж в –ос≥йськ≥й республ≥ц≥. ≤ справд≥, на ”крањн≥ справи йшли набагато г≥рше, н≥ж у насї. 

≤нш≥ вважають, що голод був дл¤ —тал≥на засобом послабленн¤ украњнського нац≥онал≥зму. «розум≥ло, що пов'¤зан≥сть нац≥онал≥зму з сел¤нством не оминуло пильност≥ рад¤нського кер≥вництва. —тал≥н казав, що Ђсел¤нське питанн¤ було основою, кв≥нтесенц≥Їю нац≥онального питанн¤... ѕо сут≥, нац≥ональне питанн¤ Ї сел¤нським питанн¤мї. ” 1930 р. пров≥дна украњнська комун≥стична газета дал≥ розвинула це ототожненн¤, за¤вивши: Ђспец≥альне завданн¤ колектив≥зац≥њ на ”крањн≥ пол¤гаЇ в тому, щоб ... знищити соц≥альну базу украњнського нац≥онал≥зму Ч ≥ндив≥дуальне сел¤нське господарствої. “ому можна д≥йти висновку, що у кращому випадку —тал≥н вважав смерть м≥льйон≥в людей необх≥дною ц≥ною ≥ндустр≥ал≥зац≥њ. ¬ г≥ршому ж в≥н
св≥домо дозвол¤в голодов≥ зм≥тати вс¤кий оп≥р у ц≥й особливо неспок≥йн≥й частин≥ його ≥мпер≥њ.

¬артим уваги аспектом голоду Ї намаганн¤ викреслити його з сусп≥льноњ св≥домост≥. ўе до зовс≥м недавнього часу рад¤нська позиц≥¤ зводилас¤ до запереченн¤ самого факту голоду. якби стали в≥домими вс≥ масштаби трагед≥њ, то, ц≥лком очевидно, це завдало б серйозноњ шкоди тому образов≥ крањни, що його прагнула створити ћосква ¤к у себе вдома, так ≥ за кордоном. “ому влада довго заборон¤ла в≥дкрито говорити про голод в —–—–.

’оч де¤к≥ газети на «аход≥ пов≥домл¤ли громадськ≥сть про голод, тут теж замовчувалис¤ його страх≥тлив≥ масштаби. Ѕагатьом на «аход≥ важко було пов≥рити, що в той час ¤к –ад¤нський —оюз експортуЇ зерно й в≥дмовл¤Їтьс¤ в≥д чужоземноњ допомоги, на ”крањн≥ може лютувати голод. «д≥йснивши ретельно обставлен≥ режимом подорож≥ по —–—–, так≥ св≥тила зах≥дноЇвропейськоњ культури, ¤к ƒжордж Ѕернард Ўоу та колишн≥й прем'Їр ‘ранц≥њ ≈дуард ≈р≥о, поверталис¤, захоплено опов≥даючи про рад¤нськ≥ дос¤гненн¤, про задоволених ≥ ситих сел¤н. ѕ≥длещуючись до —тал≥на, московський кореспондент газети ЂЌью-…орк “аймеї ”олтер ƒурант≥ неодноразово в своњх статт¤х заперечував ≥снуванн¤ голоду (хоч у приватних розмовах допускав, що в≥д голоду, можливо, загинуло 10 млн чолов≥к). Ђ«а глибину, об'Їктивн≥сть, тверезу оц≥нку ≥ вин¤ткову ¤сн≥стьї його репортаж≥в з —–—– у 1932 р. ƒурант≥ нагородили ѕул≥тцер≥вською прем≥Їю.

’оч зах≥дн≥ ур¤ди й знали про голод, њхн¤ позиц≥¤ в ц≥й справ≥ була под≥бною до икладеноњ в одному документ≥ Ѕританського м≥н≥стерства закордонних справ: Ђ÷е правда, що ми, звичайно, маЇмо певний обс¤г ≥нформац≥њ про голод на ѕ≥вдн≥ –ос≥њ, аналог≥чноњ т≥й, що з'¤вл¤лас¤ в прес≥... ћи не хочемо, однак, њњ обнародувати, оск≥льки це образило б рад¤нський ур¤д ≥ завдало б шкоди нашим стосункам з нимї. ƒо того ж багато зах≥дних ≥нтелектуал≥в у пер≥од ¬еликоњ депрес≥њ ви¤вл¤ли сильн≥ прорад¤нськ≥ симпат≥њ та енерг≥йно в≥дкидали вс¤ку критику —–—–, особливо в питанн≥ про голод. як зауважив –.  онквест, Ђганебним було не те, що вони виправдовували д≥њ –ад, а те, що вони нав≥ть чути про них не хот≥ли, що вони не бажали подивитис¤ фактам в обличч¤ї.

¬еликий терор

≤ндустр≥ал≥зац≥¤ й колектив≥зац≥¤ вели до дедал≥ б≥льшого зосередженн¤ влади у ћоскв≥. Ќа ”крањн≥ це означало, що мр≥њ, ≥люз≥њ та вже дос¤гнут≥ усп≥хи в самовр¤дуванн≥, що характеризували сповнен≥ над≥й 20-т≥ роки, були приреченими. —истематично знищуючи майже вс≥ аспекти автономност≥, —тал≥н прагнув перетворити республ≥ку просто в адм≥н≥стративну одиницю –ад¤нського —оюзу. ≤ кожний, хто ставав на його шл¤ху, п≥дл¤гав л≥кв≥дац≥њ.

Ќа першому етап≥ наступу —тал≥на проти потенц≥йноњ опозиц≥њ на ”крањн≥ (реальний оп≥р йому був дуже слабким) основною м≥шенню стала стара украњнська ≥нтел≥генц≥¤, особливо та, що була пов'¤зана з нац≥ональними ур¤дами та неб≥льшовицькими парт≥¤ми 1917Ч1920 рр., а також видатн≥ д≥¤ч≥ культури й науки. ќƒѕ”, фабрикуючи ЂтаЇмн≥ антирад¤нськ≥ орган≥зац≥њї, застосовуючи ф≥зичний ≥ психолог≥чний терор, змушувало своњх жертв визнавати своЇ членство в них на широко висв≥тлюваних у прес≥ показових процесах. ” такий спос≥б пол≥тична пол≥ц≥¤ виправдовувала покаранн¤ засуджених, дискредитуючи вс≥х, хто под≥л¤в њхн≥ погл¤ди, й готуючи
грунт до наступних арешт≥в.

”перше до ц≥Їњ тактики на ”крањн≥ вдалис¤ у 1929Ч1930 рр., коли в належност≥ до таЇмноњ нац≥онал≥стичноњ орган≥зац≥њ п≥д назвою Ђ—п≥лка визволенн¤ ”крањниї (—¬”) було звинувачено 45 пров≥дних учених, письменник≥в та ≥нших представник≥в ≥нтел≥генц≥њ, включаючи —ерг≥¤ ™фремова, ¬олодимира „ех≥вського, јндр≥¤ Ќ≥ковського, …осипа √ермайзе, ћихайла —лабченка, √ригор≥¤ √олоскевича та Ћюдмилу —тарицьку-„ерн¤х≥вську. Ђ¬и¤влен≥йї орган≥зац≥њ приписувалас¤ мета: за допомогою чужоземних держав, ем≥грантських сил, п≥дбурюванн¤ сел¤нства проти колектив≥зац≥њ, вбивства —тал≥на та його соратник≥в в≥докремити ”крањну в≥д —–—–. ¬икориставши й цей судовий процес дл¤ створенн¤ атмосфери п≥дозр≥ливост≥ та небезпеки, рад¤нськ≥ власт≥ перейшли до широкого наступу на ≥нтелектуальну ел≥ту.

як можна було спод≥ватис¤, одн≥Їю з перших установ, що зазнали головного удару в цьому наступ≥, була ¬сеукрањнська јкадем≥¤ наук. ѕ≥сл¤ процесу —¬”, п≥д час ¤кого називалис¤ ≥мена багатьох член≥в јкадем≥њ, ур¤д ув≥в цензуру на њњ виданн¤, став закривати найд≥¤льн≥ш≥ њњ секц≥њ й виган¤ти Ђбуржуазних нац≥онал≥ст≥вї. ” 1931 р. розпустили ≥сторичну секц≥ю ћ. √рушевського, а самого вченого п≥д приводом того, що в≥н причетний до ще одн≥Їњ таЇмноњ орган≥зац≥њ, вислали до
–ос≥њ, де в≥н у 1934 р. помер. Ќабагато сувор≥ших пересл≥дувань зазнали багато його колег ≥ майже вс≥ учн≥.

ѕроцес —¬” став також сигналом до знищенн¤ ”крањнськоњ автокефальноњ православноњ церкви. «винувачен≥ у сп≥впрац≥ з ц≥Їю орган≥зац≥Їю, першо≥Їрархи церкви були змушен≥ скликати у с≥чн≥ 1930 р. собор ≥ саморозпуститис¤. Ќезабаром митрополита ћиколу Ѕорецького, дес¤тки Їпископ≥в та сотн≥ св¤щеник≥в було заслано до трудових табор≥в.

” 1933 р., коли ще не зринула перша хвил¤ репрес≥й, —тал≥н розпочав нов≥. “епер вони були спр¤мован≥ насамперед проти член≥в парт≥њ. „истки не були чимось новим, њх пер≥одично проводили у 1920-х роках дл¤ зв≥льненн¤ парт≥њ в≥д пасивних, опортун≥стичних, розхл¤баних та ≥нших непридатних дл¤ боротьби член≥в. јле в 1930-х роках вони набули злов≥сних, страх≥тливих рис. „лен≥в парт≥њ виключали в основному за Ђ≥деолог≥чн≥ помилки й прорахункиї, тобто за те, що вони насправд≥ чи за п≥дозрою не погоджувалис¤ з пол≥тикою —тал≥на. ¬иключенн¤ з парт≥њ звичайно вело до розстр≥лу чи засланн¤. ¬ результат≥ терор став ознакою житт¤ не лише широких мас, а й нав≥ть комун≥стичноњ верх≥вки.

” –ад¤нському —оюз≥ в ц≥лому апогей стал≥нських чисток настав у 1937 Ч 1938 рр., проте, ¤к зазначив Ћев  опелЇв, Ђна ”крањн≥ тридц¤ть сьомий р≥к почавс¤ в тридц¤ть третьомуї. …мов≥рно, що небезпека нац≥онал-комун≥зму, з одного боку, та деморал≥зован≥сть украњнських комун≥ст≥в

„ервоноарм≥йц≥ руйнують церкву. ѕочаток 30-х рок≥в

страх≥тт¤ми колектив≥зац≥њ та голоду, з ≥ншого, привернули особливу увагу власне до украњнц≥в. ѕро наближенн¤ бур≥ спов≥стив зсув ≥деолог≥чних акцент≥в у ћоскв≥. –оками парт≥¤ повторювала устами своњх вожд≥в, що головною небезпекою дл¤ рад¤нського ладу Ї рос≥йський шов≥н≥зм, тим
часом ¤к нац≥онал≥зм нерос≥йських народ≥в ¤вл¤Ї собою меншу небезпеку, бо по сут≥ Ї лише реакц≥Їю на перший. ќднак у 1933 р. вже стверджувалос¤, що украњнський нац≥онал≥зм посиливс¤ завд¤ки п≥дтримц≥ з боку куркул≥в, ≥ в≥н називавс¤ найсуттЇв≥шою дл¤ ”крањни проблемою. “ак в≥дкривавс¤ шл¤х до пересл≥дуванн¤ тих украњнських комун≥ст≥в, ¤к≥ були т≥сно пов'¤зан≥ з пол≥тикою украњн≥зац≥њ.

Ќезадоволенн¤ —тал≥на украњнц¤ми не викликало подиву. ”крањнське село н≥коли не п≥дтримувало б≥льшовик≥в, а в м≥ру того ¤к у м≥ста Ч ц≥ традиц≥йн≥ бази п≥дтримки комун≥ст≥в Ч вливалис¤ м≥льйони сел¤н, ставала реальною загроза перетворенн¤ њх на благодатний грунт дл¤ украњнського нац≥онал≥зму та сепаратизму. Ќам≥ри —тал≥на очистити  ѕ (б) ” насамперед по¤снювалис¤ тим, що вона, на його думку, не про¤вила себе належним чином п≥д час колектив≥зац≥њ. ¬ир≥шивши зробити комун≥ст≥в ”крањни Ђкозлами в≥дпущенн¤ї за провали 1932Ч1933 рр., —тал≥н наказав п≥ддати њх в≥дкрит≥й критиц≥. ¬ результат≥ украњнськ≥ комун≥сти засуджувалис¤ в передовиц¤х Ђѕравдиї та резолюц≥¤х ÷ . за недостатню пильн≥сть ≥ м'¤кот≥л≥сть до куркул≥в та в проведенн≥ зернозагот≥вель.

ѕеред украњнськими комун≥стами сто¤ла траг≥чна дилема. ќпинившись м≥ж вимогами —тал≥на, з одного боку, та страшною долею населенн¤ ”крањни Ч з ≥ншого, вони були не в змоз≥ н≥ задовольнити перших, н≥ допомогти останньому. ¬тративши прихильн≥сть ћоскви й не маючи п≥дтримки народу,  ѕ(б)” стала.безпорадною. Ќайдошкульн≥шого удару њй було завдано в с≥чн≥ 1933 р., коли —тал≥н призначив своњм особистим представником на ”крањн≥, а фактично њњ Ђв≥це-королемї, ѕавла ѕостишева. –азом ≥з ѕостишевим прийшли новий голова ќƒѕ” ¬севолод Ѕалицький ≥ тис¤ч≥ рос≥йських функц≥онер≥в. —тало ¤сно, що ск≥нчилис¤ дн≥, коли украњнськ≥ комун≥сти сам≥ Ђправили балї на ”крањн≥.

ѕостишеву було доручено завершити колектив≥зац≥ю без огл¤ду на кошти, провести чистку в комун≥стичн≥й парт≥њ та припинити украњн≥зац≥ю. “ис¤ч≥ м≥сцевих чиновник≥в на сел≥ в≥н зам≥нив своњми людьми. ¬одночас в≥н розпочав наступ на украњн≥затор≥в. «асудивши п≥дкреслюванн¤ Ђнац≥ональноњ специф≥киї ¤к Ђнебажанн¤ п≥дпор¤дковуватис¤ всесоюзним ≥нтересамї, в≥н говорив про украњн≥зац≥ю ¤к про Ђкультурну контрреволюц≥юї, нац≥лену на розпалюванн¤ Ђнац≥ональноњ ворожнеч≥ в пролетар≥ат≥ї, на Ђ≥зол¤ц≥ю украњнських роб≥тник≥в в≥д благотворного впливу рос≥йськоњ культуриї.

√оловним об'Їктом цих наскок≥в був ком≥сар осв≥ти ћ. —крипник. Ќе бажаючи зректис¤ пол≥тики украњн≥зац≥њ, 7 липн¤ 1933 р. в≥н накладаЇ на себе руки. “ак само к≥лькома м≥с¤ц¤ми до цього вчинив ћ. ’вильовий. ≤нший ≥деолог украњнського нац≥онал-комун≥зму Ўумський помер на засланн≥. ѕо м≥р≥ того ¤к набирало оберт≥в правл≥нн¤ терору ѕостишева, страчувалис¤ чи висипалис¤ в табори тис¤ч≥ представник≥в новоњ рад¤нськоњ ≥нтел≥генц≥њ, що з'¤вилас¤ у 20-т≥ роки. «а де¤кими п≥драхунками, з 240 украњнських письменник≥в тод≥ зникло 200. ≤з 85 вчених-мовознавц≥в л≥кв≥дували 62. ќголошували шпигунами й заарештовували ф≥лософ≥в, художник≥в, редактор≥в. ƒо сиб≥рських табор≥в заслали нав≥ть ћатв≥¤ яворського та його сп≥впрац≥вник≥в з ”крањнського ≥нституту марксизму-лен≥н≥зму, що розробл¤ли марксистську ≥стор≥ю ”крањни. «акрили експериментальний театр  урбаса ЂЅерез≥льї, а сам  урбас, ¤к ≥
драматург ћ.  ул≥ш, також зникли у трудових таборах. ѕрославлен≥ на весь св≥т ф≥льми ƒовженка зн¤ли з прокату, а самого к≥норежисера змусили перењхати до ћоскви. Ќа кобзарський з'њзд було запрошено к≥лька сотень кобзар≥в, ¤ких заарештували, а пот≥м, ¤к переказують, розстр≥л¤ли. ўоб ур¤туватис¤, де¤к≥ письменники, так≥ ¤к ѕ. “ичина та ћ. Ѕажан, стали писати п≥д диктовку ћоскви. 

–озпочате в 1930 р. знищенн¤ украњнських установ тепер с¤гнуло апогею.  ом≥сар≥ати осв≥ти, с≥льського господарства, юстиц≥њ, с≥льськогоподарська академ≥¤, редколег≥њ газет, л≥тературних часопис≥в, енциклопед≥й, к≥ностуд≥њ оголошувалис¤ Ђгн≥здами нац≥онал≥ст≥в-контрреволюц≥онер≥вї ≥ п≥ддавалис¤ чисткам. ” листопад≥ 1933 р., п≥дбиваючи п≥дсумки своЇњ прац≥, ѕостишев вихвал¤вс¤, що, Ђви¤вивши нац≥онал≥стичний ухил —крипника, ми змогли зв≥льнити... структуру украњнськоњ соц≥ал≥стичноњ культури в≥д ус≥х... нац≥онал≥стичних елемент≥в. Ѕула виконана велика робота. ƒосить сказати, що один лише Ќарком≥сар≥ат осв≥ти ми очистили в≥д двох тис¤ч людей, що належали до нац≥онал≥стичних елемент≥в, у тому числ≥ близько 300 вчених ≥ письменник≥вї.
јле чистки ѕостишева були спр¤мован≥ не т≥льки проти д≥¤ч≥в культури, а й проти пол≥тичноњ верх≥вки ”крањни. «а звинуваченн¤ми в нац≥онал≥зм≥ жертвами чисток стали понад 15 тис. в≥дпов≥дальних прац≥вник≥в.  р≥м нац≥онал≥зму, член≥в парт≥њ звинувачували у Ђфашизм≥ї, Ђтроцьк≥зм≥ї. Ђв≥дсутност≥ б≥льшовицькоњ пильност≥ї та Ђзв'¤зках з ем≥грантськими колами та чужоземними державамиї. ¬ результат≥ м≥ж с≥чнем 1933 та с≥чнем 1934 р.  ѕ(б)” втратила близько 100 тис. член≥в. ѕостишев зазначав, що майже вс≥х усунених з посад ставили до розстр≥лу або висилали. Ќав≥ть Ћ. “роцький визнавав, що Ђн≥де репрес≥њ, чистки, приниженн¤ ≥ взагал≥ вс¤кого роду бюрократичне хул≥ганство не набрали таких страх≥тливих розм≥р≥в, ¤к на 

—тан≥слав  ос≥ор ≥ ћикита ’рущов. 1927 р.

”крањн≥, у боротьб≥ з могутн≥ми прихованими прагненн¤ми украњнських мас до б≥льшоњ свободи й незалежност≥ї.

якщо хвил≥ репрес≥й, що котилис¤ по ”крањн≥, на початку 1930-х рок≥в були в основному спр¤мован≥ проти украњнц≥в, то Ђ¬елика чисткаї 1937Ч1938 рр. охопила весь –ад¤нський —оюз. ¬она ставила метою змести вс≥х реальних та у¤вних ворог≥в —тал≥на ≥ пронизати вс≥ р≥вн≥ рад¤нського сусп≥льства, особливо вищ≥ ешелони, почутт¤м незахищеност≥, рабськоњ залежност≥ й покори Ђвеликому вождев≥ї, ” низц≥ показових судових процес≥в були дискредитован≥, а згодом розстр≥л¤н≥ майже вс≥ Ђбатьки-засновникиї б≥льшовизму (≥ потенц≥йн≥ суперники —тал≥на). ѕол≥тична пол≥ц≥¤, що тепер називалас¤ Ќ ¬—, без упину фабрикувала Ђзмовиї терористичних груп, пов'¤зуючи з ними дедал≥ ширше коло людей. «вичайним ¤вищем був смертний вирок, що зразу ж виконувавс¤, чи у кращому випадку тривалий терм≥н ув'¤зненн¤ в сиб≥рських концтаборах. ўоб забезпечити соб≥ невичерпний запас Ђзрадник≥вї, сл≥дч≥ Ќ ¬— зосереджувалис¤ на питанн¤х: Ђ’то вас завербував?ї ≥ Ђ ого завербували ви?ї. ќтриман≥ Ђвизнанн¤ї часто прир≥кали випадкових знайомих, друз≥в ≥ член≥в с≥мей. Ќав≥ть коли зростала загроза в≥йни в ™вроп≥, була розстр≥л¤на значна частина в≥йськового командуванн¤ Ч Їдина база потенц≥йноњ опозиц≥њ.

≤ знову ”крањна опинилас¤ серед республ≥к, що зазнали найдошкульн≥ших удар≥в. Ќа в≥дм≥ну в≥д чисток 1933 р., п≥д час ¤ких репресували противник≥в колектив≥зац≥њ та украњн≥затор≥в, у 1937 р. —тал≥н вир≥шуЇ л≥кв≥дувати все кер≥вництво  ѕ (б) ” та весь украњнський рад¤нський ур¤д. ѕостишев (цей присланий з –ос≥њ безжальний виконавець чисток 1933 р.) п≥сл¤ голодомору, очевидно, став сумн≥ватис¤ в правильност≥ стал≥нських метод≥в ≥ почав п≥дтримувати украњнськ≥ ≥нтереси. ≤ в≥н, ≥ кер≥вництво украњнськоњ компарт≥њ в≥дмовилис¤ проводити чистку в таких масштабах, ¤ких вимагав —тал≥н. Ќав≥ть п≥сл¤ того ¤к ѕостишева усунули, а на ”крањну в серпн≥ 1937 р. прибули три особистих представники —тал≥на Ч ¬¤чеслав ћолотов, ћикола ™жов ≥ 
ћикита ’рущов, комун≥стичне кер≥вництво ”крањни у склад≥ —тан≥слава  ос≥ора, √ригор≥¤ ѕетровського ≥ ѕанаса Ћюбченка продовжувало опиратис¤ чисткам. ¬ результат≥ до червн¤ 1938 р. 17 м≥н≥стр≥в украњнського рад¤нського ур¤ду було заарештовано ≥ страчено. ѕрем'Їр-м≥н≥стр Ћюбченко ск≥нчив житт¤ самогубством. «агинули майже вс≥ члени ÷  ≥ ѕол≥тбюро ÷   ѕ(б)”. «а п≥драхунками, репрес≥й зазнали близько 37 ∞о член≥в  ѕ(б)”, тобто близько 170 тис. чолов≥к. «а словами нового Ђв≥це-корол¤ї ћоскви у  иЇв≥ ћикити ’рущова, украњнська компарт≥¤ Ђбула вичищена до блискуї.

Ќ ¬— планував знищити ц≥л≥ верстви населенн¤, ¤к, зокрема, св¤щеник≥в, колишн≥х учасник≥в антиб≥льшовицьких в≥йськ, тих, хто бував за кордоном чи мав там родич≥в, ≥мм≥грант≥в з √аличини; нав≥ть прост≥ громад¤ни гинули у величезних к≥лькост¤х. ѕро масштаби Ђ¬еликоњ чисткиї св≥дчить, зокрема, знайдене у ¬≥нниц≥ п≥д час другоњ св≥товоњ в≥йни масове похованн¤ 10 тис. розстр≥л¤них у 1937Ч1938 рр. м≥сцевих жител≥в. « огл¤ду на брак ≥нформац≥њ зах≥дним ученим важко встановити загальну цифру людських втрат, ¤ких завдав стал≥нський терор. «а п≥драхунками јдама ”лама, в усьому –ад¤нському —оюз≥ м≥ж 1937 ≥ 1939 рр. близько 500 тис. чолов≥к було страчено й десь в≥д 3 до 12 млн заслано до табор≥в. ” св≥тл≥ вищезгаданих чинник≥в можна припустити, що на ”крањн≥ число жертв терору було надзвичайно високим.

ƒо к≥нц¤ 1930-х рок≥в те обмежене самовр¤дуванн¤, ¤ке мали украњнц≥ та ≥нш≥ нерос≥йськ≥ народи, було майже знищене. “епер контроль за вс≥ма сторонами житт¤ був ц≥лком зосереджений у ћоскв≥. Ќехтуючи повноваженн¤ми, бажанн¤ми й протестами украњнських комун≥ст≥в, —тал≥н правив на ”крањн≥ через своњх особистих ем≥сар≥в, таких ¤к ѕостишев ≥ ’рущов. ѕопри своЇ велике економ≥чне значенн¤ ”крањна втратила контроль над власними ресурсами, кап≥таловкладенн¤ми, розвитком промисловост≥ ≥, що найважлив≥ше, над с≥льськогосподарською пол≥тикою. Ќав≥ть у розпал голодомору украњнський рад¤нський ур¤д не м≥г без дозволу ћоскви розпо р¤дитис¤ жодним к≥лограмом зерна.  ультурн≥ заклади закривалис¤ або вихолощувалис¤. Ѕуло скасовано в≥дм≥тн≥ риси республ≥канськоњ системи вищоњ осв≥ти, а  зам≥сть впроваджених —крипником шк≥льних п≥дручник≥в вводилис¤ загальносоюзн≥. ÷ентрал≥зац≥¤ й стандартизац≥¤ зайшли так далеко, що —тал≥н та його найближче оточенн¤ нав≥ть обговорювали питанн¤ про те, щоб узагал≥ скасувати республ≥канську структуру –ад¤нського —оюзу.

—тал≥н любив поЇднувати дракон≥вську пол≥тику з незначними пропагандистськими поступками. “ак, у 1934 р., коли йшла кампан≥¤ централ≥зац≥њ, столицю ”крањни з ’аркова було переведено до њњ традиц≥йного центру Ч  иЇва. ” 1936 р. —тал≥н повторив св≥й х≥д. Ќапередодн≥ Ђ¬еликоњ чисткиї в≥н дарував народов≥ —–—– нову конституц≥ю, що забезпечувала йому вс≥ громад¤нськ≥ права, ¤кими користувалис¤ громад¤ни Ђбуржуазних демократ≥йї. ¬≥н оголосив ¬ерховну –аду, що складалас¤ з палати —оюзу та палати Ќац≥ональностей, найвищим органом державноњ влади. ¬≥н також п≥дтвердив право республ≥к на вих≥д ≥з —оюзу ≥ зб≥льшив њхню к≥льк≥сть ≥з 4 до 1 1, под≥ливши —ередньоаз≥атський ≥  авказький рег≥они. «наменитим зразком стал≥нського цин≥зму стала його фраза, сказана в апогењ страх≥ть 30-х рок≥в: Ђ∆ити стало краще, жити стало весел≥шеї.

 ≥нець украњн≥зац≥њ

« централ≥зац≥Їю прийшла й русиф≥кац≥¤. —початку, в 1933 р., вона проводилас¤ у форм≥ напливу до ”крањни тис¤ч рос≥йських функц≥онер≥в дл¤ п≥дсиленн¤ колектив≥зац≥њ. ѕ≥д к≥нець дес¤тил≥тт¤ п≥сл¤ чистки нац≥онал-комун≥ст≥в б≥льш≥сть член≥в найвищого кер≥вництва парт≥њ та держави на ”крањн≥, включаючи ћикиту ’рущова, були рос≥¤нами. ƒе¤к≥ вчен≥ охарактеризували ц≥ зм≥ни в пол≥тичн≥й верх≥вц≥ ”крањни ¤к Ђповерненн¤ рос≥¤нї.

«а кадровими зм≥нами сто¤в р≥шучий поворот у нац≥ональн≥й пол≥тиц≥ ћоскви, що ставс¤ в 1933 р., коли основною загрозою дл¤ Їдност≥ –ад¤нського —оюзу —тал≥н оголосив м≥сцевий нац≥онал≥зм (а не рос≥йський шов≥н≥зм). ÷е означало к≥нець украњн≥зац≥њ й початок систематичних утиск≥в украњнськоњ культури. —коротилас¤ к≥льк≥сть украњнських шк≥л, пом≥тно зменшилас¤ частка украњнських учител≥в ≥ досл≥дник≥в, ≥з б≥бл≥отек було вилучено видатн≥ твори украњнськоњ науки та л≥тератури, заборонено сотн≥ украњнських п'Їс ≥ закрито дес¤тки украњнських театр≥в, а музейним
прац≥вникам наказали припинити Ђ≥деал≥зац≥ю ≥стор≥њ козаччиниї. ¬ласт≥ при кожн≥й нагод≥ знущалис¤ з Ђнац≥онал≥стичноњ теор≥њ про самобутн≥сть ”крањниї.

¬одночас звеличувалис¤ вс≥ аспекти рос≥йськоњ культури й п≥дкреслювалас¤ пров≥дна роль –ос≥њ в —–—–. ѕричому все це робилос¤ п≥д вигл¤дом розвитку ≥нтернац≥онал≥зму, пролетарськоњ сол≥дарност≥ та Ђдружби народ≥вї. ” 1936 р. —тал≥н проголошував: Ђƒокор≥нно зм≥нилось обличч¤ народ≥в —–—–, у них зникло почутт¤ взаЇмноњ недов≥ри, натом≥сть розвинулос¤ почутт¤ взаЇмноњ дружби ≥ налагодилос¤, таким чином, справжнЇ братерське сп≥вроб≥тництво народ≥в у систем≥ Їдиноњ союзноњ державиї.

Ќе викликав подиву й висновок, що до нього прийшли рад¤нськ≥ ≥деологи, за ¤ким рос≥йська мова й культура найкраще в≥дпов≥дають завданн¤м розвитку ≥нтернац≥ональноњ дружби, сп≥впрац≥ та прогресу. ќсь типова за¤ва одного з них: Ђ–ос≥йську мову вивчають труд¤щ≥ всього св≥ту. ћаркс свого часу в≥ддав належне могутн≥й рос≥йськ≥й мов≥, вивчаючи њњ та використовуючи в своњх прац¤х рос≥йськ≥ першоджерела... ¬ наш≥й ситуац≥њ рос≥йська мова Ї мовою м≥жнац≥онального сп≥лкуванн¤ народ≥в —–—–. «нанн¤ рос≥йськоњ мови дозвол¤Ї народам —–—– оволод≥вати найвищими культурними ц≥нност¤миї.

–. —ал≥вант зауважуЇ, що рос≥¤ни не т≥льки вихвал¤ли свою мову, а й ≥деал≥зували самих себе за своњ революц≥йн≥ усп≥хи, а також Ђогортали себе м≥стичним покровом марксистськоњ зверхност≥ над ≥ншими народами –ад¤нського —оюзу ≥ всього св≥туї. ѕрикладом ц≥Їњ новоњ пропагандистськоњ л≥н≥њ Ї таке твердженн¤: Ђ–ос≥йський народ Ч це великий народ. ¬≥н допомагаЇ всьому людству рухатис¤ до перемоги демократ≥њ ≥ соц≥ал≥зму. ѕ≥д кер≥вництвом свого роб≥тничого класу найпередов≥ший рос≥йський народ першим в ≥стор≥њ зв≥льнивс¤ в≥д кап≥тал≥стичного гн≥ту й експлуатац≥њ. –ос≥йський роб≥тничий клас допом≥г зв≥льнитис¤ в≥д нац≥онального, пол≥тичного ≥ економ≥чного гн≥ту вс≥й численн≥й с≥м'њ народ≥в, що насел¤ють колишню царську –ос≥юї.

¬исунувши так≥ претенз≥њ, рад¤нськ≥ ≥деологи могли доводити, що нова пол≥тика —тал≥на ¤вл¤ла собою не поверненн¤ до традиц≥йного рос≥йського шов≥н≥зму, а була над≥йним шл¤хом до прогресу, соц≥ал≥зму та ≥нтернац≥онал≥зму. «а лог≥кою речей, ≥з њхн≥х тверджень також могло випливати, що культура украњнц≥в та ≥нших нерос≥йських народ≥в спри¤ла в≥дсталост≥ та пров≥нц≥ал≥зму.

¬ результат≥ наприк≥нц≥ 1930-х рок≥в в украњнських школах стало обов'¤зковим вивченн¤ рос≥йськоњ мови; було зм≥нено украњнську абетку, граматику ≥ словник у напр¤м≥ наближенн¤ њх до рос≥йськоњ, ≥ взагал≥ вживанн¤ рос≥йськоњ мови на ”крањн≥ значно розширилос¤. ¬же у 1935 р. ѕостишев з≥знавс¤, що Ђчлени  омун≥стичноњ парт≥њ ”крањни почали деукрањн≥зуватис¤ ≥ нав≥ть перестали розмовл¤ти украњнською мовоюї. јналог≥чн≥ зм≥ни розгорталис¤ ≥ в прес≥: ¤кщо у 1931 р. украњнською мовою виходило 90 % газет та 85 % часопис≥в, то до 1940 р. њхн≥й в≥дсоток упав
в≥дпов≥дно до 70 й 45. ” л≥тератур≥ стало пол≥тичним принципом наголошувати, що вс≥ видатн≥ украњнськ≥ поети та письменники минулого розвивалис¤ п≥д благотворним впливом –ос≥њ. Ќа разючу в≥дм≥ну в≥д к≥нц¤ 1920-х рок≥в, коли власт≥ п≥дтримували украњн≥зац≥ю в м≥стах, у 30-х роках вони енерг≥йно намагалис¤ поширити вплив рос≥йськоњ культури на сел≥.

—тал≥нська Ђреволюц≥¤ згориї спричинилас¤ до приголомшуючих зм≥н в умовах житт¤ украњнц≥в та ≥нших народ≥в —–—–. ќсновною складовою економ≥ки стала промислов≥сть. ћ≥ста почали швидко зростати, що через к≥лька дес¤тил≥ть перетворило њх на головн≥ осередки населенн¤ крањни. ƒокор≥нних зм≥н зазнало с≥льське господарство, одн≥Їю з основних тут була л≥кв≥дац≥¤ приватного землеволод≥нн¤. ÷≥ зм≥ни й особливо колектив≥зац≥¤ на ”крањн≥ проводилис¤ ≥з застосуванн¤м нечуваного насильства й ц≥ною величезних людських жертв. ’оч би ¤к≥ блага принесла ”крањн≥ рад¤нська модерн≥зац≥¤, безперечним Ї те, що блага ц≥ коштували невиправдано
дорого.

Ќа додаток до матер≥альних зм≥н —тал≥н справив на пол≥тичне ≥ культурне житт¤ ”крањни вплив, ¤кий важко ос¤гнути. Ќайт¤жч≥ втрати в≥д стал≥нських кампан≥й терору зазнали ≥нтел≥генц≥¤ й сел¤нство Ч дв≥ верстви, що становили соц≥альну базу украњнського нац≥онал≥зму. ¬ результат≥ рух за самоутвердженн¤ украњнц≥в, що, здавалос¤, набирав сили у 20-х роках, утратив незл≥ченну к≥льк≥сть приб≥чник≥в. ÷ей удар особливо в≥дчувавс¤ у середовищ≥ двох покол≥нь украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ Ч тих, хто активно д≥¤в до революц≥њ, й тих, хто вийшов на передн≥й план у 20-т≥ роки. —аме ц≥ покол≥нн¤ мали в≥д≥грати визначальну роль у процес≥ буд≥вництва нац≥њ, й саме вони були винищен≥ —тал≥ним. «некровлююч≥ насл≥дки страшних демограф≥чних утрат 30-х рок≥в допомагають зрозум≥ти ту в≥дносну квол≥сть пол≥тичноњ вол≥ та культурний занепад, що њх ви¤вл¤тимуть у наступн≥ роки рад¤нськ≥ украњнц≥. Ќарешт≥, —тал≥н повернув назад розвиток дуже важливоњ та багатооб≥ц¤ючоњ тенденц≥њ на ”крањн≥. ” 20-х роках модерн≥зац≥¤ великою м≥рою перепл≥талас¤ з украњн≥зац≥Їю. јле коли в 1930-х роках —тал≥н знищив украњнську ел≥ту й поновив пол≥тику русиф≥кац≥њ, модерн≥зац≥¤ знову набрала рос≥йського вигл¤ду. ¬одночас украњнською культурою ман≥пулювали так, щоб вона знову зосередилас¤ на традиц≥йному дл¤ себе ототожненн≥ з консервативним ≥ в≥дсталим селом.